Не зраджуй тих, кого приручив

Як багато вже сказано про наших домашніх улюбленців — котів, собак, птахів і хом'яків, та все марно. Бо кожного разу, зустрічаючись із випадками людської зради і жорстокості, відчуваєш: про це не можна мовчати.

Людина завжди прагнула до спілкування із живою природою, адже так мало для цього залишилося можливостей у місті. Тому й заводимо собі щось живе. Хай радує нас, коли приходимо додому, знервовані, стомлені тривогами і ритмами сучасного міста. Справді, так багато радості дарує нам собака, що радісно качається у пухнастому снігу або осінньому листі! Так втішно спостерігати за грою кумедного кошеняти або вальяжністю величного красеня — кота. Як весело слухати цвірінькання пташок! Але прагнучи радості для себе, чи завжди ми пам'ятаємо про відповідальність перед тими, кого приручили? Адже наші тварини залежні від нас. Залежні фізично, емоційно. А значить, вони беззахисні перед нами — перед нашою нерозважливістю, легковажністю, а часом і зрадою. Тварини рідко зраджують нас, а як чинимо ми?

Здається інколи, що нам, зарозумілим представникам людського роду, вінцеві творіння, не завадило б повчитися шляхетності і розумності у тварин. Звичайна кішка навряд чи щось чула про моральні обов'язки, але вона при потребі вигодує не тільки своїх малят, а й цуценят, наприклад, бо жива природа існує за давнім законом виживання: піклуйся про малят, не кривдь їх, дай їм вирости, бо скінчиться життя. Ви бачили коли-небудь, щоб дорослий собака ображав щеня? У тваринному світі ніби прийнято негласний закон: малих не ображай, будь до них поблажливим, адже вони ще малі. Чи завжди й ми так ставимося до навколишнього світу, один до одного? Розумне ставлення до свого здоров'я, до життя — ось чому вчить спостереження за тваринами. Тим більше ми, люди, повинні відчувати, що тварина — це жива істота, а не іграшка. Завести живу істоту — це не тільки відповідальність, але й щоденний копіткий труд. Тваринку треба годувати і доглядати, лікувати і розуміти.

Беззахисність наших тварин — це залежність, а залежність завжди безправна. Чи завжди ми розуміємо це? Здається, ми повинні емоційно відчути себе спорідненими кожній тваринці, адже й ми якоюсь мірою залежні. То чи не здається вам, що увесь наш світ, наповнений людьми і тваринами, птахами і комахами,— великий Ноїв ковчег, у якому ми живемо разом? А значить, нам треба навчитися жити на цій землі в єдиній спільності на основі законів збереження життя.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать