Управління рентабельністю та діловою активністю підприємства

Серед важливих і найбільш складних економічних категорій можна виділити економічну ефективність діяльності підприємства. Вона характеризується результативністю роботи підприємства відносно величини ресурсів або витрат. Одним з узагальнених показників, що характеризує ефективність діяльності підприємства, є показник рентабельності. Розглянемо чотири найбільш популярні різновиди цього показника:

валовий прибуток

загальна рентабельність = -----------------------------------------

підприємства середньорічна вартість активів

валовий прибуток

загальна рентабельність = ----------------------------------------------------

виробничих фондів середньорічна вартість основних

виробничих фондів та матеріальних

активів

чистий прибуток підприємства

чиста рентабельність = -------------------------------------------------------

підприємства середньорічна вартість активів

чистий прибуток підприємства

чиста рентабельність = --------------------------------------------------------

власного капіталу середньорічна вартість власного капіталу

Різниця між загальною рентабельністю підприємства і рентабельністю виробничих фондів складає величину дебіторської заборгованості. Чим менша ця різниця, тим більш ефективно працює підприємство щодо управління дебіторською заборгованістю, а саме:

• надається відстрочка платежу тільки після попередньої перевірки фінансового стану покупця;

• отримано від покупця договір про заставу майна на суму дебіторської заборгованості;

• продаються рахунки дебіторів факторинговій компанії (банку);

• застраховано кошти в розрахунках від збитків по безнадійних боргах;

• постійно контролюються рахунки дебіторів та розробляються заходи з ліквідації сумнівних боргів.

Наступні два показники рентабельності характеризують відповідно зовнішню і внутрішню ефективність капіталу. Різниця між цими двома видами рентабельності – це ефект від використання залучених коштів.

В практичній діяльності підприємств використовуються показники рентабельності продукції. Вони розраховуються як відношення балансового прибутку (прибутку від реалізації товарної продукції, неоподаткованого прибутку, чистого прибутку) до виручки від реалізації. Аналіз цих показників проводиться з метою одержання інформації про рентабельність окремих видів продукції, окремих номенклатурних груп для прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення причин випуску нерентабельної або низькорентабельної продукції.

У країнах з високорозвинутою ринковою економікою дотримуються іншої концепції. Показники рентабельності розраховують на основі припливу грошових коштів (прибуток і амортизація). Такі показники дають інформацію про можливості підприємства розрахуватися грошовими коштами з кредиторами та акціонерами.

На рівень та динаміку показників рентабельності впливає вся сукупність факторів виробничо-господарської діяльності:

– технічний рівень підприємства;

– рівень організації виробництва і управління;

– структура капіталу та його джерел;

– ступінь використання виробничих ресурсів;

– обсяг, якість та структура продукції;

– структура витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Методологія факторного аналізу показників рентабельності передбачає розкладання вихідних формул за кількісними та якісними характеристиками. Розглянемо трифакторну модель показника чистої рентабельності виробничих фондів

; (7.1)

де Пч – чистий прибуток підприємства;

– середньорічна вартість основних виробничих фондів;

– середньорічна вартість оборотного капіталу.

Якщо чисельник і знаменник формули 7.1 поділити на обсяг виручки від реалізації продукції (Qp), то одержимо

; (7.2)

Rча=; (7.3)

Rчкф=; (7.4)

Rчкоб=; (7.5)

Отже, рентабельність виробничих фондів буде тим більша, чим вища прибутковість продукції, більша віддача основних виробничих фондів та швидкість обертання оборотного капіталу.

Аналогічно можна дослідити і п’ятифакторну модель показника загальної рентабельності підприємства

Rп=; (7.6)

=b – матеріалоємність продукції

=c – зарплатоємність продукції

=d – амортизаціяємність продукції

; (7.7)

(7.8)

(7.9)

(7.10)

(7.11)

В результаті такої деталізації факторів впливу на показники рентабельності можна вийти на першопричини зміни цих показників та підготувати відповідні заходи щодо управління ними. Стійкий фінансовий стан підприємства є наслідком високопрофесійного управління всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати його діяльності. А величина цих результатів у значній мірі залежить від ділової активності менеджерів підприємства. Рівень ділової активності можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв. До перших належать:

– наявність стратегії та перспективного плану розвитку підприємства;

– співвідношення централізації та децентралізації в управлінні;

– гнучкість у щоденному бізнесі;– системність проведення диверсифікації;

– широта ринку збуту продукції;

– узгодженість між фондами споживання та нагромадження;

– узгодженість між довгостроковим та короткостроковим кредитуванням;

– експортні можливості підприємства;

– репутація підприємства.

Кількісні показники ділової активності наведені у таблиці 7.4.

Вивчення цих показників у динаміці дозволить зробити висновок про результативність управління операційною, фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства. Систематичне накопичення інформації дозволить створити автоматизовану базу даних показників, а також розрахувати узагальнюючий показник рейтингової оцінки для аналізу роботи підприємства у двох вимірах:

– в часі (за відповідний період);

– в просторі (порівняння з іншими підприємствами).

Еталоном для порівняння можуть бути нормативні значення відповідних показників або найбільш ефективний конкурент, у якого всі показники найкращі. Саме такий підхід відповідає ринковим умовам конкуренції і спонукатиме менеджерів до активізації діяльності з метою досягнення кращих результатів.

Таблиця 7.4 – Показники ділової активності

ЛIТЕРАТУРА

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.— 1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999.

6. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» // Урядовий кур'єр. — 1994. — № 31—32.

7. Закон України «Про банки й банківську діяльність» // Урядовий кур'єр від 17.01.2001.

8. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991.

9. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Інформаційний бюлетень. Асоціація українських банків. — 1996.— №12.

10. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом — М.: Финансы и статистика, 1995.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать