Фінансування інноваційних проектів венчурним капіталом

Зміст
с.
Вступ............................................................................................3
1. Фінансування інноваційних проектів
венчурним капіталом...............................................................4
Висновок.....................................................................................12
Використана література..........................................................14


Вступ
В умовах, коли необхідно інтенсифікувати інноваційну діяльність в країні, виникає потреба в побудові і запровадженні на державному рівні ефективного механізму її фінансування.
Інноваційною діяльністю в Україні займаються як підприємства інноваційної сфери, так і всі інші підприємства, що впроваджують нову техніку, технології, вирішують проблеми комплексної механізації та автоматизації, займаються організаційно-управлінськими та інфраструктурними нововведенням. Адже інновації – це категорія не тільки науково-технічної діяльності, але всілякої підприємницької діяльності. Вони можуть здійснюватись в різних секторах економіки. Тому основний принцип побудови механізму фінансування інноваційних процесів полягає в тому, щоб забезпечити величину прибутку на капітал в кожному виді діяльності не менше, ніж в цілому по Україні.
Система фінансування інноваційної діяльності є складовою частиною державної інноваційної політики. Вона повинна забезпечувати вирішення наступних завдань:
1) забезпечення необхідних передумов для швидкого та ефективного впровадження технічних новинок в усіх ланках народногосподарського комплексу держави, забезпечення його структурно-технологічної перебудови;
2) збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках розвитку;
3) створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, недопущення еміграції висококваліфікованих наукових кадрів.
Для реалізації поставлених завдань необхідно забезпечити якомога більший перелік джерел поступлення грошових коштів, механізм їх акумулювання та вкладання в інноваційні проекти, а також систему контролю за ефективністю використання та повернення коштів. Тобто необхідно вирішити ряд проблем, що забезпечать розв’язання поставлених завдань.
По-перше, необхідно проаналізувати структуру джерел коштів та механізм фінансування інноваційної діяльності підприємств всіх форм власності з метою встановлення, як забезпечені поставлені державою завдання відповідним фінансовим механізмом реалізації.
По-друге, необхідно визначити механізм державної підтримки підприємств та окремих науково-технічних програм через різні фінансові джерела.
По-третє, треба визначити ефективність стимулюючої функції, що спрямована на збільшення коштів на підтримку інноваційної діяльності з різних позабюджетних джерел.
Це вимагає проаналізувати механізм фінансування інноваційної діяльності на рівні джерел, форм і методів фінансування і розробити рекомендації щодо вдосконалення системи економічного стимулювання в умовах ринкових відносин з метою її оптимального пристосування до динамічних умов життя (принципу адаптивності)
1. Фінансування інноваційних проектів венчурним капіталом
За обмежених фінансових ресурсів підприємства доціль-но використовувати принципово нові механізми залучення коштів в інноваційну сферу, серед яких важливу роль віді-грає фінансування за участі венчурного капіталу.
Венчурний (англ. venture — ризиковий) капітал — якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, що ма-ють значний потенціал зростання і реалізують інноваційні проекти з високим рівнем ризику.
Таке інвестування передбачає участь інвестора в управ-лінні інноваційною фірмою і отримання прибутків від про-дажу її акцій на фондовій біржі.
Венчурний капітал є своєрідним «фінансовим диверсифікатором», який акумулює кошти різних фінансових інс-титутів і вкладає їх у численні інноваційні проекти на різ-них етапах життєвого циклу нововведення, знижуючи ри-зик, пов'язаний із втратою інвестицій у разі невдачі проек-ту. За допомогою венчурних фондів заповнюються «мертві зони», нецікаві для великого монополістичного капіталу. Малі інноваційні фірми проникають у ці технологічні ні-ші. Отже, венчурний капітал є засобом освоєння новітніх науково-технічних досягнень завдяки сучасним формам міжфірмового співробітництва і кооперації та нетрадицій-ним джерелам фінансування малих наукомістких підпри-ємств. Він розширює можливості створення і розвитку но-вої продукції, прискорює інноваційні процеси, підвищує науково-технічний рівень виробництва, формує конкурент-не середовище в сфері науки і наукового обслуговування; є тією частиною фінансового капіталу, яка формується за рахунок позичкового та акціонерного капіталів і спрямовується на фінансування інноваційного процесу переваж-но в тій його частині, яка забезпечує виробництво знань.
У країнах з розвинутою економікою активно викорис-товують фінансування інноваційних проектів за участі венчурного капіталу. Фірми венчурного капіталу (інвести-ційні венчурні фонди, венчурні капіталісти), як і банки, надають фінансові кошти, необхідні для інновацій. Однак банківське та венчурне фінансування суттєво різняться. Банки є кредиторами: вони очікують повернення позик з певним відсотком. До того ж підприємство зобов'язане на-дати банку гарантію своєчасного повернення кредиту. Ме-ханізм венчурного фінансування інший: венчурні фонди стають співвласниками підприємства, інвестують у нього капітал і отримують за це частку акцій. Банки надають пе-ревагу короткостроковим позикам, а венчурні фонди роб-лять внески на довгостроковий період і не вимагають від підприємців банківських гарантій, а отже, беруть на себе значний ризик. Мета венчурного інвестора — вкладення коштів у підприємство, яке організовує роботу настільки ефективно, щоб через 5—7 років після продажу акцій от-римати суму, яка в 3—5 разів перевищила б початковий внесок.
Отримання доходу на венчурний капітал залежить від характеру продукту інноваційних венчурних фірм і відно-син власності між суб'єктами венчурного капіталу. На ринку венчурного капіталу реалізовується додана вар-тість: венчурні капіталісти отримують дохід від реалізації своєї монополії на знання. Тому ризиковий капітал най-частіше надається новим фірмам, заснованим співробітни-ками відомих наукомістких корпорацій, націлених на реа-лізацію нових ідей і розробок («спін-оф»).
Створення і комерціалізація знань є ризиковою спра-вою, що зумовлено тривалим терміном створення науково-го знання; неможливістю розв'язання проблеми привлас-нення знання економічним та юридичним шляхом; непід-готовленістю суспільства до практичного застосування но-вого знання; несформованістю ринку нового знання.
Плата за ризик, на яку розраховує венчурний інвес-тор, — це фактично рента, пов'язана з монополією венчур-ного інвестора на продукт венчурних інноваційних фірм, тобто знання.
Діяльність венчурних фірм характеризується певними особливостями:
1. Формується фірма за кошти індивідуальних та інституційних інвесторів, а управління нею здійснює призначена вкладниками компанія венчурного капіталу — висо-кокваліфіковані спеціалісти у сфері інноваційного та фі-нансового менеджменту.
2. Акумульовані кошти фірма венчурного капіталу вкладає у ретельно відібрані інноваційні проекти шляхом придбання пакета акцій інноваційних підприємств, які ще не котируються на біржі. Здійснення венчурного фінансу-вання на пайових, а не боргових засадах створює найспри-ятливіші умови для реалізації інноваційних задумів, нада-ючи підприємцям необхідний час для розроблення та даю-чи їм змогу уникнути фінансової відповідальності.
3. Венчурні капіталісти є активними інвесторами, тоб-то вони не залишають компанію після надання їй фінансо-вих ресурсів, а беруть активну участь в управлінні нею, за-безпечуючи корисними діловими порадами та необхідни-ми зв'язками з фінансовими та бізнесовими структурами. Це дає змогу постійно контролювати ринкову кон'юнкту-ру, значно знижуючи ризик втрати доходів.
4. Венчурні капіталісти виходять із складу проінвестованої ними компанії шляхом продажу належного їм паке-та акцій у час досягнення ними такої вартості, яка б свід-чила про перетворення компанії-початківця на компанію, спроможну розвиватися самостійно. Тобто доходами вен-чурної фірми є різниця між початковою ціною акцій під-приємства та її величиною на завершальному етапі інвес-тицій. Це забезпечує особисту мотивацію для венчурного інвестора в якісному зростанні підтриманих ним підпри-ємств.
Отже, фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантії з боку «венчура» (на страх і ризик власників капіталу), тобто інвестори дуже ризикують і в разі невдачі базової ідеї втрачають значні ресурси.
Однак венчурні фірми ретельно відбирають проекти, 1 які вони фінансуватимуть. Так, у США з десятків тисяч кваліфіковано підготовлених проектів, що подаються у венчурні фонди, до подальшого розгляду приймають лише ; одиниці. Водночас за позитивного результату діяльності венчурної фірми інвестори отримують великий прибуток і, багаторазово скуповують свої вкладення. За словами одного із найуспішніших венчурних капіталістів США Тіма Дрейпера, проінвестована ним комерціалізація САD/САМ, технології російського ученого Вайсберга, на основі якої було створено компанію Раramentric Technology, дала змогу отримати дохід після виходу з цієї компанії у 175 разів більший за зроблені інвестиції (до 2 млн. дол.). Капіталіза-ція цієї компанії наприкінці 2004 р. становила понад 3 млрд. дол.
За оцінкою економістів, у 15% випадків капітал, вкла-дений у проект, цілком втрачається; 25% ризикових фірм несуть збитки протягом тривалішого часу, ніж передбача-лося; 30% — дають невеликий прибуток; 30% — протягом декількох років багаторазово перекривають прибутком усі вкладені кошти.
У США існує понад 1,5 млн. венчурних компаній. До того ж високими є темпи виникнення нових фірм і ліквіда-ції неефективних. У загальній кількості реципієнтів вен-чурного капіталу США надзвичайно висока частка високотехнологічних галузей (комп'ютери, програмне забезпе-чення, біотехнології, екологічні та медичні технології). Так, у 1998 р. ці галузі отримали 78% всіх інвестицій, зав-дяки чому в 2000 р. частка високих технологій у ВВП і США становила 15—20%, а виробництво інформаційних К технологій стало потужною галуззю американської промисловості. Величина венчурних інвестицій на душу населення в США у 2000 р. — 218 дол.; у Канаді — в ЗО разів , менша. За оцінками експертів Національної академії СІЛА, Європа поступається за темпами оновлення вироб-ничих процесів США в 2 рази, а Японія — в 3 рази.
Кожна держава на певному етапі свого розвитку, зрозу-мівши переваги малого підприємництва в галузі впрова-дження нових технологій, стала активно заохочувати чис-ленні венчурні проекти. Наприклад, у 70—80-ті роки XX ст. у США підприємливі люди масово ідуть у самостій-ний бізнес. Тому в США у 1980 р. було прийнято закон про стимулювання інвестицій у малий бізнес, який дозволив публічні емісії акцій фондів венчурного капіталу у формі партнерства, що обмежувало їх фінансові можливості. Венчурний капітал став акумулювати джерела нетради-ційних фінансових інститутів — пенсійних і взаємних фондів, які також виявили інтерес до вкладення капіталів У венчурні компанії. Усе це сприяло не тільки прискорен-ню процесу «зростання» ідей і капіталу, а й створенню ринків збуту нової продукції, інвестиції у виробництво якої живлять ринок цінних паперів.
Прийняття низки законодавчих актів щодо підтримки венчурного підприємництва сприяло також пожвавленню кон’юнктури первинної емісії (випуску) акцій венчурних підприємств. Фонди венчурного капіталу у СИГА мають пільги — зниження ставки оподаткування на доходи цих фондів від операцій із цінними паперами. Це, в свою чергу, збільшило обсяг коштів, вкладених в інноваційні проекти. Основними причинами бурхливого розвитку венчурного фінансування у США в останні десятиліття XX ст. є перед-усім високий розвиток фондових ринків, значне фінансу-вання наукових досліджень університетів США держав-ними та приватними секторами, які достатньо мобільні, орієнтовані на конкуренцію і мають високу мотивацію до комерціалізації своїх наукових розробок.
Венчурне фінансування є невід'ємною частиною технопарків, технополісів та інкубаторів.
Першим вітчизняним фондом венчурного капіталу є фонд «Україна», створений у 1992 р. Він здійснив інвести-ції в понад ЗО вітчизняних компаній на загальну суму до 10 млн. дол. США. У 1994 р. в Україні почав свою роботу Westеrn NIS Еnterprise Fund (з капіталом 150 млн. дол. США), а в 1998 р. — Вlack Sеа Fund (входить до складу компанії з управління активами Global Finance), загаль-ний капітал якого становить майже 60 млн. дол. США. У цьому ж році було створено компанію Euroventures Ukraine (з капіталом ЗО млн. дол. США), яка розпочала свою ро-боту в 1999 р. Велика частка фінансування названими фондами (за винятком Westеrn NIS Еnterprise Fund) здій-снюється за рахунок Європейського банку реконструкції та розвитку.
Найактивніше діє в Україні фонд Westеrn NIS Еnterprise Fund. Він реалізує широку програму інвестицій у приватний бізнес шляхом внесків до статутного фонду, кредитів, лізингу, технічної допомоги та інших заходів, які сприяють розвиткові малих і середніх приватних під-приємств. Підтримка цих підприємств здійснюється за прямого вкладення капіталу (у формі прямих інвестицій розміром 1—7,5 млн. дол. США), а також надання необ-хідних управлінських засобів, які мають сприяти опти-мальній трансформації даних підприємств у ринкові умо-ви. За сприяння Фонду до компанії залучають провідних фахівців, запроваджують правила та процедури корпора-тивного управління й оперативного менеджменту, а та-кож інформаційні системи управління. Комплекс цих за-ходів — невід'ємна частина системи постінвестиційного моніторингу (тривалого нагляду за об'єктом інвестуван-ня), здійснюваного Фондом. Стратегія його полягає в прямих інвестиціях (безпосереднє придбання простих акцій) та інвестиціях у боргові цінні папери приватних підпри-ємств із перспективою їх зростання. Прибуток від прямих інвестицій Фонду в розмірі від 1 до 10 млн. дол. США використовують передусім для реструктуризації та роз-ширення діяльності підприємств. Пріоритетними для ін-вестування Фонду стали підприємства харчопереробної промисловості, з виробництва будівельних матеріалів і підприємства легкої промисловості, а також фінансових послуг інформаційних технологій.
За час свого існування Фонд здійснив 36 інвестицій (прямих і таких, що містять елементи прямого інвестуван-ня) на загальну суму 77 млн. дол. США у 25 компаній в Ук-раїні та Молдові. Серед компаній, що успішно скористали-ся допомогою Фонду, відома кондитерська фабрика «АВК» (після інвестиції Фонду в 1999 р. на придбання нового ви-робничого обладнання обсяги продажу продукції в 1997— 2001 рр. збільшилися у 2,7 раза, а надходження внаслідок цього зросли на 66%); компанія з виробництва фасадної цегли «Слобожанська будівельна кераміка» (обсяги прода-жу в 1998—2001 рр. збільшились у 5,3 раза, а надходжен-ня від реалізації — майже в 9 разів); компанія з виробниц-тва морозива «Троянда-Експрес» (зростання цих показни-ків компанії склали відповідно 2,4 раза та 33%).
Протягом останніх років венчурні компанії, що функ-ціонують на ринку України, розробили свої правила пошу-ку перспективних партнерів:
1. Оцінювання ринку з погляду місткості, конкуренції, сприйнятливості до інноваційних продуктів (найперспективнішими для прямих інвестицій у розмірі до 10 млн. дол. в Україні є харчова (переробна) галузь, виробництво різ-них будівельних матеріалів, упаковки, роздрібна торгівля та фінансовий сектор).
2. Вивчення потенційного партнера, який претендува-тиме на позиції лідера у своєму сегменті. Серед вимог ін-вестора можуть бути: призначення представника венчур-ного фонду на посаду голови спостережної ради компанії, фінансового директора; введення до складу ради директо-рів представників венчурного фонду; обов'язкове узго-дження з венчурним фондом витрат, що перевищують ви-значену суму, а також ключових рішень (про додатковий випуск акцій, позику банківських кредитів тощо); обов'яз-кове узгодження з венчурним фондом питань про звільнен-ня топ-менеджерів.
3. Оцінювання роботи команди менеджменту і кон-кретних результатів, яких вона досягла протягом останніх З—5 років.
Зарубіжні венчурні фонди в Україні працюють не дуже активно через нерозвинутий фондовий ринок і несприят-ливий інвестиційний клімат для іноземних інвесторів. Так, великі розміри тіньового сектору економіки пере-шкоджають інвестору вигідно продати свою частку в ком-панії, оскільки не завжди на основі звітних даних можна достовірно проаналізувати фінансовий стан господарсько-го суб'єкта. Становище ускладнюється й тим, що неста-більність законодавства не дає змоги інвесторам планувати свою діяльність на довгострокову перспективу, а венчурні інвестиції розраховуються на 3—7 років. Крім того, не-просто знайти підприємство з перспективою швидкого зростання капіталізації, що особливо важливо для венчур-них фондів, що працюють у галузі високих технологій. Проте один із провідних венчурних фондів СПІА спільно з вітчизняною компанією «Техінвест» оголосив про намір створити у 2005—2006 рр. перший в Україні технологіч-ний венчурний фонд із стартовим капіталом 50—80 млн. дол., який займатиметься інвестуванням у комерціаліза-цію технологічних розробок, створених українськими вче-ними. Інвесторів зацікавили, зокрема, проекти моделю-вання і підтримки рішень у сфері управління надзвичай-ними ситуаціями, алгоритми для торгівлі на фінансових ринках, системи автоматизації реінжинірингу успадкова-них ІТ-систем, деякі біотехнології.
Венчурний капітал відіграє важливу роль в активізації інноваційних процесів, стимулюючи створення високотехнологічних інновацій. Разом з іншими джерелами фінан-сування він дає змогу підприємницьким структурам виби-рати той спосіб інвестування інноваційних проектів, який найбільше відповідає їх стратегічним цілям і завданням.
Отже, обґрунтований вибір форм і джерел інвестування інноваційних проектів є важливою передумовою їх успіш-ної реалізації. Обґрунтування слід здійснювати з урахуван-ням усіх чинників зовнішнього та внутрішнього характеру, які можуть визначати міру ризикованості проекту та впли-вати на вартість капіталу і можливості його залучення.
Висновок
Резервом інноваційного розвитку є фінансування через венчурні фонди та регіональні фонди розвитку, які необхідно організувати на рівні всіх областей України. Венчурний капітал представляє собою особливу форму капіталу. Інвестори, приймаючи участь в фінансуванні, фактично виступають як замовники майбутніх нововведень, а у випадку успіху останніх – як співволодарі новоутвореної фірми. Венчурне фінансування виконує роль попередньої оплати видатків виконання замовлень на новацію. Ця оплата не підлягає поверненню, з неї не утримуються проценти. Відповідно вкладені грошові кошти втрачають форму позики, а процент припиняє виконувати функцію “ціни капіталу”. Венчурне фінансування в перспективі стане одним з основних напрямів підтримки інноваційної діяльності. Тому вже зараз треба передбачити в законодавстві можливість утворювати венчурні фонди з використанням коштів Державного інноваційного фонду, банків, розробників і споживачів науково-інноваційної продукції, інших зацікавлених підприємств, а також коштів місцевих бюджетів. Перспективним напрямом стимулювання інноваційної діяльності в регіоні було б залучення до венчурних фондів коштів вітчизняних та іноземних банківських та фінансових структур.


Використана література
1. Олена Лапко. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 254 с.
2. Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. Видання 3-тє, виправлене і доповнене / За редакцією В. О. Василенка. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 440 с.
3. Стаднік В. В., Йохна М. А. “Інноваційний менеджмент”.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать