Проблеми та перспективи розвитку вільних економічних зон

УНІВЕРСИТЕТ економіки та права “КРОК” КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ, ПРАВА ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

РЕФЕРАТ

На тему: Проблеми та перспективи розвитку вільних економічних зон

Виконала:

Студентка ІІ курсу

Група: БС-4

Гарафонова Олена

Київ - 2007

Поняття і типологія вільних економічних зон

Сучасний етап розвитку економіки України характери­зується тенденцією тіснішої інтеграції країни до світового госпо­дарства. Важливим фактором інтеграції в цьому напрямку стає формування вільних економічних зон різної функціональної спрямованості.

Вільні економічні зони надійно ввійшли у світову практику господарської діяльності. Згідно з різними джерелами інформації, в світі налічується від 400 до 2000 вільних економічних зон. За оцінками західних експертів, у 2002 році через ці зони пройшло до 30% світового товарообігу.

Відповідно до документів міжнародної конвенції з поліпшен­ня і гармонізації митних процедур, під вільною економічною зо­ною слід розуміти частину території країни, де товари розгляда­ються як об'єкти за межами національної митної території і тому не підлягають звичному митному контролю і оподаткуванню. Інакше кажучи, це частина території країни, де застосовується специфічна для неї система пільг і стимулів, які не використову­ються в інших регіонах країни.

Слід визначити такі характерні риси, притаманні виключно вільним економічним зонам:

1. застосування різних видів пільг і стимулів, а саме:

• зовнішньоторгівельних, коли знижуються чи зовсім відмі­няються експортно-імпортні мита, спрощується порядок здійс­нення зовнішньоторгових операцій;

• податкового стимулювання конкретних видів діяльності. Це цілий комплекс заходів щодо зміни бази оподаткування (прибу­ток, майно, дохід тощо), окремих її компонентів (витрати на за робітну платню, транспортування, складування, амортизаційні відрахування та інше);

• спрощення режимів реєстрації підприємств, режимів пере­бування іноземних громадян;

• субсидійної діяльності до суб'єктів вільної зони як у вигляді прямих бюджетних коштів і державних кредитів, так і опосеред­ковано за рахунок встановлення низьких цін на орендну плату приміщень та землі, комунальні послуги та інше;

2. локальність системи управління дає змогу приймати само­стійні рішення в широкому спектрі економічних і соціальних пи­тань розвитку економічної зони;

3. вільна економічна зона користується всебічною підтрим­кою центральних державних установ.

Ці чинники дають змогу досягти норми прибутку в середньо­му в вільних економічних зонах на 30 - 35 %, а іноді 40 %; при цьо­му строки окупності інвестицій у вільних зонах не перевищують 3 - 3,5 років.

Певну специфіку в вільній економічній зоні можуть мати акти трудового і соціального законодавства, скорочення масштабів державного впливу на економічні процеси.

У світі існує багато різновидів вільних економічних зон. Зага­льна їх кількість не зменшується, а послідовно зростає. Досвід говорить про однозначну результативність утворень та їх позитив­ний вплив на розвиток окремих територій, галузей і в цілому всього господарства країни. Вони мають широке застосування в розвинутих країнах, наприклад, вільна німецька зона — Гамбург, французька — Жако, італійська — Лівінню, японська — Окінава, близько 250 зон вільної торгівлі США. Розвиток вільних еконо­мічних зон почався і в країнах колишнього соціалістичного та­бору, причому найбільший досвід в цьому мають Угорщина і Китай.

Доцільність створення вільних економічних зон була продекларована Верховною Радою в жовтні 1992 р. в Законі «Про зага­льні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Це дало поштовх до прискорення роботи з фор­мування такого типу утворень у нашій країні.

Можна дати характеристику основним цілям створення віль­них економічних зон:

· активізація зовнішньої торгівлі;

· стимулювання надходження іноземних інвестицій;

· використання зони для поглиблення зв'язку між внутріш­ньою економікою і світовим ринком;

· залучення і вільний обмін досягненнями в галузі науки і техніки;

· прискорення росту певних економічних регіонів;

· ефективне використання місцевих трудових, виробничих і сировинних ресурсів;

· досягнення нової інноваційної якості економіки, розширен­ня експортної бази і розвиток виробництва імпортозаміняючих товарів;

· формування певних структур, що дозволяють прискорити темпи ринкових перетворень.

Однак у цілому головним завданням створення вільних еко­номічних зон слід вважати активізацію зовнішньоекономічного співробітництва і розвиток інтеграційних процесів у період пере­ходу до відкритої І конкурентоспроможної економіки на світово­му ринку.

Виходячи із завдань формування тієї чи іншої зони, необхідно враховувати головні вимоги до її розміщення. Вона повинна мати сприятливе географічне положення щодо зовнішнього і внутріш­нього ринків. Важливим має бути розвиток транспортних кому­нікацій: автомобільні шляхи, залізничний транспорт, авіаційне сполучення, водний транспорт і сучасне господарство. Визнача­льним є розвиток виробничого потенціалу, наявність розгалуже­ної виробничої і соціальної інфраструктури. Для більшості зон визначальним стає природно-ресурсний по

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать