Аналіз структури образів я-реальне та я-ідеальне в молодшому шкільному віці

Реферат на тему:

Аналіз структури образів “я-реальне” та “я-ідеальне” в молодшому шкільному віці

Для психологів та педагогів усе більш очевидним стає той факт, що самооцінка дитини, її ставлення до себе та сприйняття себе багато в чому визначають її поведінку та успішність. Дані багатьох досліджень, у тому числі й сучасних, підтверджують, що незадовільна успішність, незацікавленість у навчанні, низька мотивація, погана поведінка найчастіше обумовлені негативним ставленням до себе та заниженою самооцінкою [7, с.180].

Адекватна ж Я-концепція сприяє досягненню внутрішньої узгодженості зростаючої особистості, визначає інтерпретацію набутого нею досвіду, виступає джерелом високих очікувань відносно самої себе. Завдяки образу-Я всі уявлення дитини про світ, саму себе, взаємодію з іншими скріплюються в єдине ціле, де фіксується те, що одержало підтримку й соціальне схвалення, пов’язалося з реальним успіхом. На цій основі вже на ранніх етапах онтогенезу виникає здатність усвідомлювати й доцільно регулювати свою поведінку та діяльність.

Ті чи інші проблеми, пов’язані з пошуком ідентичності, постають сьогодні практично перед кожним. Але початок шкільного життя, новий етап розвитку дитини викликає потребу в більш глибокому розумінні самої себе, вимагає прояву здатності до саморозвитку, що є найважливішою умовою адаптації до швидко мінливої реальності. Дитині необхідно з метою психічного й соціального благополуччя витратити значні когнітивні, емоційні й вольові зусилля на переструктурування елементів образу “Я” з метою створення єдиної узгодженої системи узагальнених уявлень про себе саму.

Важливе значення у формуванні системи уявлень про себе й виборі напрямків самовдосконалення має образ ідеального “Я”. Образ Я-ідеальне бере участь у визначенні ближніх та далеких цілей індивіда, спонукає до певної діяльності, забороняє певні вчинки, впливає на розвиток тих чи інших якостей і, отже, розвиток особистості в цілому. Основна полеміка в галузі вивчення Я-ідеального стосується питання про співвідношення образів Я-ідеальне і Я-реальне та їхньої ролі в психологічному функціонуванні людини. Співвідношення Я-ідеального та Я-реального деякі автори уподібнюють таким поняттям, як самооцінка, самоповага й самоприйняття, що позбавляє цей психологічний феномен якісної визначеності. Розбіжність образів Я-реальне і Я-ідеальне, з одних позицій, розглядається як джерело фруструючих переживань, ознака дезадаптованості і психічного неблагополуччя. З іншого – визнано, що розбіжність образів Я-ідеального та Я-реального є необхідним елементом самоконтролю, мотиваційної спрямованості на досягнення власних ідеалів, ознакою психологічної зрілості.

З огляду на те, що розвиток Я-концепції в цілому, на думку багатьох учених (Р.Бернс, 1986; К.Роджерс, 1994; І.Кон, 1978, 1989; А.Реан, 1999; В.Столін, 1983 та ін.), пов’язано зі співвідношенням змісту реального й ідеального “Я”, ми вирішили розглянути цей показник детальніше. Для дослідження була використана “Методика комплексного вивчення самооцінки та ціннісних орієнтацій” [8, с.51].

Як відомо, поняття “ціннісні орієнтації” визначається як засіб диференціації об’єктів за їх значущістю. Ціннісні орієнтації формуються у процесі засвоєння особистістю соціального досвіду. Найважливіше правильно сформувати ціннісні орієнтації з дитинства, оскільки система цінностей складає внутрішню основу ставлення особистості до оточуючої дійсності.

Учням загальноосвітньої школи для диференціації були запропоновані такі якості: розумний, сильний, акуратний, добре вчиться, красивий, здоровий, веселий.

Інтерпретація результатів здійснювалася шляхом аналізу співвідношення виборів Я-ідеального та Я-реального, підрахунку кількості виборів кожної з якостей та обчислення співвідношення кількості учнів, що обрали ті чи інші якості.

Таблиця 1

Результати дослідження образів Я-реальне та Я-ідеальне
в учнів молодшого шкільного віку

Результати дослідження образів Я