Гуманістичний напрям в історії психології. Історія і сучасність

Реферат на тему:

Гуманістичний напрям в історії психології. Історія і сучасність

Гуманістична психологія виникла як реакція на природничо-наукову психологію та психоаналіз. Вона не заперечує фактів, доведених цими напрямками, однак вважає незадовільним втілених у них образ людини.Вільгельм Дільтай у своїй критиці природничо-наукової психології дав поштовх до розвитку нової спихологічної течії в західній Європі, яку позначали по-різному: гуманітарною, феномено­логічною та екзистенційною

В першій половині XXстоліття у США домінував природничо-науковий підхід у психології та психіатрії, і лише частково — психоаналітичний. Розвиток політичних подій в Європі, що довів до Другої світової війни, не сприяв взаєморозумінню між науковцями по різні боки Атлантичного океану. І хоча деякі американські психологи, як ось Ґордон Оллпорт (1897 — 1967), мали певну інформацію про вищевказані напрями європейської психології, в основному аме­риканська гуманістична психологія зародилась на власному ґрунті.

Між двома світовими війнами число писихологів-практиків у США весь час зростало. Багато з них працювали в різних медич­них клініках і тому отримали назву клінічних психологів. Спо­чатку їхня праця полягала у діагностуванні пацієнтів за допомо­гою тестування, та згодом клінічні психологи стали домагатися права практикування психотерапії, яку в той час психіатри вва­жали своєю ексклюзивною територією. Цю боротьбу клінічні пси­хологи виграли, і сьогодні психотерапією у США займаються не тільки психологи, а й соціальні працівники та ряд інших фахо­вих консультантів.

У своїй роботі практичні психологи отримували незначну до­помогу від експериментальних академічних психологів, і тому більшість з них використовували у своїй праці підходи різних психоаналітичних і неопсихоаналітичних теоретиків.

З появою книги Карла Роджерса (1902 — 1987) "Консульту­вання і психотерапія" (1942) вийшов на сцену гуманістич­ний підхід до психотерапії. Ця книжка Роджерса і ряд його наступних публікацій мали величезний вплив на подальший роз­виток психологічного консультування у США та в інших країнах західного світу. Роджерс був психологом-практиком протягом багатьох років і займався психотерапією й згодом, коли очолив кафедри психології у кількох престижних університетах. Мабуть, чи не найвизначнішою рисою його психотерапії є демократичне, повне поваги ставлення до людини, що приходить до нього на консультацію. Цю людину він назвав клієнтом, замість того щоб вживати у психотерапевтичній роботі медичний термін пацієнт. Лікар приймає пацієнта на консультацію, обстежує його, ставить діагноз і приписує курс лікування, якого пацієнт повинен дотри­муватись, якщо бажає залишатись під його опікою. Роджерс не погоджується з медичною моделлю психологічної консультації. Він вважає, що клієнт має потенціал, щоб самому активно братися до розв'язання своїх проблем. Суть психологічної консульта­ції, за Роджерсом, полягає у створенні відповідної психологічної атмосфери, в якій клієнт поступово починає це робити. Мета консультації — допомогти клієнтові стати автономною особою, незалежною від ментора, особою, що зможе адекватно функціо­нувати в суспільстві згідно зі своїми потребами, які усвідомлює у процесі психотерапії. Для Роджерса терміни "психотерапія" і "психологічна консультація" стали синонімами.

Свій "недирективний" (або, як він пізніше назвав його, "особоцентричний") підхід Роджерс згодом поширив на теорію і прак­тику педагогіки, на динаміку групового співжиття та на ряд інших ділянок людинознавчих наук та їхніх практичних застосу­вань. Його вплив на сучасну гуманістичну психологію залишає­ться неперевершеним.

Абрагам Маслов, згаданий вище у звязку з його теорією буттєвих цінностей, також є психологом, чиє ім'я тісно повязане зі становленням гуманістичної течії в сучасній західній психології. Його теорія особистої самоактуалізації базується на переко­нанні, що ідеалом психічного здоров'я мають бути не відсутність психопатії і не психічні характеристики пересічних осіб, а ті ви­няткові особи, що вповні реалізують у житті всі свої потенційні можливості. У книжці "Мотивація і особистість" , перше видання якої вийшло в 1954 р., Маслов описав результати своїх досліджень таких осіб. У цій книжці також викладена його надзвичайно цікава та оригінальна теорія ієрархії мотивів (або, можна сказати, людських устремлінь), яка, разом із теорією Ф. Лерша , на моє переконання, є найбільш нау­ково-задовільною в гуманістичній психології.

Великою заслугою Ролло Мея (1909 — 1994) є те, що він від­крив для американської психології ідеї та здобутки європейських феноменологічних та екзистенційних психологів і психіатрів, про яких згадувалось на початку цієї статті і які через перипетії Другої світової війни були американцям невідомі. Мею належить головна заслуга у підготовці збірника праць європейських уче­них, що був виданий під назвою "Екзистенція: новий вимір у психіатрії та психології" (1958). Поява цієї книги стала поштовхом до пошуку філософського підґрунтя для гума­ністичної психології у феноменологічній філософії Е. Гуссерля (1859 — 1938), в його екзистенційних послідовників М. Гайдеґґера (1889-1976), Ж-П. Сартра (1905-1980) та ін.

Дискусії з філософських проблем психології досить часті у американських журналах. Втім, більшість сучасних американських гуманістичних пси­хологів не хвилює брак адекватної теоретичної