Мовленнєві розлади. Двомовність як профілактика афазій

Розлади мовлення значною мірою (залежно від характеру розладів) негативно впливають на весь психічний розвиток людини, відбиваються на його діяльності, поведінці Розлади мовлення можуть виникати при органічних і функціональних захворюваннях нервової системи. При органічних захворюваннях вони можуть бути обумовлені ураженням певних відділів головного мозку, що забезпечують мовну функцію. Мовленнєві розлади або порушення мовлення - це широкий круг психопатологічних явищ, що виявляється в мовній поведінці (мовне збудження, стереотипії, химерність, уповільнення, розпад мовлення, нерівномірність темпу і ритму, “бурмочуча” мовлення, скандована мовлення і т.і.).

Вивченням розладів мовлення займалися такі вчені як Э. Бейн, М. Бурлакова, Т.гВізель, Б. Гріншпун, Ст. Коган, А. Лурія, С. Ляпідевський, О. Правдіна, Ф. Рау, М.гХватцев, Ст. Шкловський, Л. Цвєткова та ін.

Виділяються різні форми (види) мовної патології, кожна з яких має свою симптоматику і динаміку проявів.

Порушення мовлення можуть бути двох видів: афатичні (афазії моторні, сенсорні, амнестичні, номінальні) та неафатичні (дизартрію, акінетичний та істеричний мутизм).

Афатичні розлади мовлення.

Афазія - розлад мовлення, при якому частково або повністю втрачається можливість користуватися словами для вираження думок і спілкування з оточуючими, при цьому функції апарату артикуляції і слуху зберігаються. Афазія підрозділяється на моторну, сенсорну, амнестичну. Найчастіше гострий розвиток афазії спостерігається при порушенні мозкового кровообігу, декілька рідше - при ударах мозку, епі- та субдуральних гематомах (гематома субдуральна - травматичний крововилив безпосередньо у мозку; епідуральна гематома - травматичний крововилив, що виникає між внутрішньою поверхнею кісток черепа і твердою мозковою), осередковому менінгоенцефаліті (запалення головного мозку та його оболонок), пухлинах мозку.

Афазія може носити стійкий або скороминущий характер. Скороминущі порушення мовлення обумовлені перш за все транзиторними порушеннями мозкового кровообігу, що виникають в результаті стенозу лівої середньої мозкової або лівої сонної артерії (звуження патології отвору артерії внаслідок патології її клапану). Транзиторні порушення мовлення можуть спостерігатися також при асоційованій мігрені.

Моторна афазія характеризується втратою здатності вимови слів, мовлення маловиразною, сповільнене, вимовлювані слова спотворені в результаті ускладнення формування звуків і складів, а також слів. Страждає також процес перемикання з однієї мовної одиниці (звук, слова) на іншу. Зовні це виявляється так званою персеверацієюй – коли людина наче застрягла на одному складі або слові, посторюючи його у відповіді на всі питання. Граматична будова мовлення неправильна (аграматизм або так званий «телеграфний стиль» – наприклад, людина уникає прийменників, не узгоджує слова у роді та числі). У важких випадках афазії зберігається вимова лише окремих слів ("мовний ембол" – людина повторює одне слово або мовний зворот, супроводжуючи його різною, в залежності від теми розмови, мімікою, виразом обличчя). Порушується внутрішня мова. Моторна афазія часто поєднується з геміпарезом (асиметричне ураження мозку).

Сенсорна афазія - втрата здатності розуміння мовлення оточуючих. Елементарний слух збережений, але фонемних слух порушений. Унаслідок відсутності слухового контролю порушується і моторна (експресивна) мова. Хворі сенсорною афазією говорять багато, але незрозуміло. Слова вимовляються неправильно. Часто один звук (буква) замінюється іншим - вербальні парафазії. В результаті мовлення незрозумілою і представляє собою потік безглуздих звуків, що позначаються термінами "словесна окрошка", "словесний салат". Але хвора людина не усвідомлює, що говорить неправильно, що в неї – мовний дефект. Хворий сприймає своє мовлення як цілком нормальне, звичайне, а от мовлення інших людей йому незрозуміле. Поєднання моторної і сенсорної афазій позначається як тотальна афазія.

Амнестична афазія. Найбільш характерною межею цього порушення мовлення є випадання з пам'яті назви предметів. На заміну хворий використовує позначення функції або якості предмету. При амнестичній афазії хворому допомагає підказка.

Номінальна афазія – порушення здатності називати слова. Людина повністю усвідомлює, що саме хоче сказати, перед її мисленнєвим зором з’являється відповідна картинка, але хворому важко дати назву предмету чи явищу, тож він пояснює її описово, парафразом, наприклад, кішка – тварина, пухната, живе в домі. Якщо часто спілкуватися з такою людиною, то можна навчитися досить легко і правильно її розуміти. Номінальна афазія за своїми проявами схожа на амнестичну афазію, проте остання – тимчасова, може виліковуватися повністю, характеризується тим. що людина просто забула слово, яке раніше використовувала без проблем. У випадку номінальної афазії людина не може дібрати необхідну назву, тому що вона цієї назви не сприймає, проблема не в пам’яті, а у неможливості відтворення номінації.

Інколи можуть спостерігатися псевдоафазії, наприклад, у хворих істерією. У цьому випадку мовлення втрачається повністю, тоді як хворі з органічною афазією завжди зберігають якісь елементи мовлення.

Неафатичні розлади мовлення .

До них відносять дизартрію, акінетичний та істеричний мутизм.

Дизартрія - порушення мовлення, що виникає в результаті ураження м'язів мовного апарату: м