Поняття соціалізації - одне з ключових в проблемі психологічного розвитку особистості. Остання, маючи дуалістичну, біо-соціальну природу, є одночасно і результатом розгортання потенціальних, закладених в спадковості, можливостей, і продуктом формуючого впливу суспільства. Проте, далеко не всі окремі сторони процесу соціалізації знайшли достатнє відображення в теоретичних та прикладних дослідженнях. Соціалізація часто зводиться до засвоєння суспільних норм і цінностей, але існує цілий спектр різних, інколи навіть полярних думок та поглядів щодо механізмів, за допомогою яких воно відбувається.
Так, в біхевіоральних та соціально-когнітивних теоріях особистості (Б. Ф. Скіннер, А. Бандура, Дж. Роттер) в основі засвоєння розглядаються різні форми научіння, в культурно-історичній теорії (Л. С. Виготський) процес соціалізації - це не що інше, ніж інтериоризація культурних цінностей. Хоча в зазначених концепціях і розглядається певна активність особистості, що впливає на характер та індивідуалізацію засвоєння суспільних нормативів, проте - джерело чи рушійна сила цього процесу пов'язується з суспільством.
Постає питання: чи коректно розглядати рушійну силу розвитку особистості за межами цієї особистості? Ми можемо зняти це протиріччя (принаймні частково), якщо під соціалізацію будемо розуміти не (або не лише) засвоєння якихось абстрактних норм, я формування суспільних ролей. Суспільні нормативи існують не як абстрактні правила, а як соціальні експектації, очікування суспільства, спрямовані на особистість, що формується. Рольові очікування (тобто вимоги до форми виконання та змісту соціальних ролей є тим суспільним середовищем, у якому відбувається рольова соціалізація. Але джерелом цього процесу є суб'єктна активність особистості, яка вибірково реагує на різноманітність рольових очікувань відповідно до власних потреб людини та уявлень про себе (рольової Я-концепції).
Ідея тлумачення соціалізації через формування суспільних ролей, власне, не нова. Так в теорії символічного інтеракціонізму (Дж. Мід) сама особистість розглядається як сукупність соціальних ролей [див. 9, 10]. Проте і в цій концепції недооцінюється активність суб'єкта, який лише адаптується до суспільних експектацій. Такі погляди принципово не відрізняється від класичного біхевіоризму Дж. Уотсона (до речі автор теорії ролей, хоч і критикував Уотсона, сам називав себе соціальним біхевіористом).
Внутрішнє джерело рольового розвитку досить грунтовно проаналізовано в теорії особистості Я. Морено [див. 5, 6, 11], який всю різноманітність людської активності зводив до функціонування ролей (або чотирьох первинних рольових категорій): соматичних , що визначаються фізіологічними потребами і емоціями; психічних , що виникають уже в соціальній матриці і що розширюють сферу переживань дитини; соціальних , що задаються структурою суспільних стосунків, в яких бере участь людина; трансцендентних , в яких людина здійснює іманентну притаманну світу трансценденцію і приходить до загального погляду на світ.
Розвиток особистості Морено розглядав в двох аспектах: як соціоемоційний (формування здатності до міжлюдських стосунків) і рольовий (придбання досвіду завдяки рольовому навчанню). Рольовий розвиток він вважав основою розвитку особистості, стверджуючи, що поява ролі первинна по відношенню до "Я".
В його теорії розглядаються кілька стадій рольового розвитку людини, які відповідають послідовному формуванню згаданих рольових категорій. Ембріональна стадія: людина вступає у відношення зі світом, тобто у неї з'являється поведінка; дитина і матір утворять функціональну органічну єдність (органічну плаценту). Перший психічний всесвіт (матриця всесвітньої ідентичності): дитина ще не диференціює об'єкти і живих істот; матір і немовля утворюють інтеракціональну єдність (соціальну плаценту), переживання якої веде до глибинного переживання тотожності зі світом і формує наступну довіру до власного буття. Перший психічний всесвіт (матриця всесвітньої реальності): дитина починає розрізняти і узнавати оточуючих людей і предмети, проте вона переживає їх тільки в той момент, коли вони реально присутні. Другий психічний всесвіт: єдине сприймання світу дитиною поділяється на сприймання реальності і на фантазію, що є передумовою виникнення дискурсивного мислення, мовлення і формування понять; дитина знайомиться з ролями ще до того, як здатна діяти. Третій психічний всесвіт: людина переживає тотожність з трансперсональним буттям. Це переживання не є обов'язковим в психосоціальному розумінні. Воно не відбувається тільки в психічних чи соціальних ролях, а здійснюється завдяки трансценденції до нової рольової категорії інтегративного переживання [5].
При всій привабливості теорії особистості Морено вона певною мірою грішить іншою крайністю - недооцінкою значущості суспільства як джерела і носія тих цінностей, які засвоюються кожним індивідом, і без чого рольовий розвиток ми не можемо в повному розумінні слова назвати соціалізацією. Виникає спокуса "поєднати" різні підходи в концепції "рольової соціалізації" , яка була б позбавлена соціологізаторських тенденцій. Подібна концепція повинна дотримуватись інтегрального погляду на людину, яка поєднує в собі сутнісні характеристики індив
Одними из наиболее популярных услуг на рынке IT-технологий являются создание и продвижение лендингов. Они способны положительно влиять на деятельность любого бизнес-проекта в интернете. Судя по многочисленным отзывам, заказавшие создание лендингов люди ни разу не пожалели о потраченных деньгах. Они вложили в будущее, которое неразрывно связано с интернетом. Всё больше и больше предпринимателей обращаются к услугам разных агентств, веб-студий, чтобы заказать создание лендинга у профессионалов.