Психіка і вища нервова діяльність

Реферат на тему:

Психіка і вища нервова діяльність

Впродовж останніх двох сторіч розвиток психології був тісно пов'язаний з досягненнями філософської думки та успіхами при­родничих наук.

Матеріалістична інтерпретація природи та сутності психічних явищ була зумовлена появою філософії діалектичного ма­теріалізму й розвитком вчення про природу психіки — (І.М.Сєченов, І.П.Павлов).

Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена реф­лекторною діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлек­торну природу психіки є видатний російський фізіолог І.М.Сєченов (1829 — 1905). У своїх працях він вказував, що джерелом психічних актів як відображення діяльності є зовнішні подраз­ники, що діють на організм. Ця діяльність виникає в процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки реф­лекторній діяльності мозку.

У своїй праці "Рефлекси го­ловного мозку", опублікованій у 1863 році, І.М.Сєченов писав, що "всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлекси", що без зовнішнього чуттєвого подразнення немож­лива психічна діяльність.

Вчення І.М.Сєченова про рефлекторну природу психіки далі розвинув І.П.Павлов (1849 — 1936) у своєму вченні про вищу не­рвову діяльність. Теорія рефлекторної діяльності спирається на три головні принципи наукового дослідження:

1) принцип детермінізму, тобто поштовху, причини для будь-якої дії, її ефекту;

2) принцип аналізу та синтезу, тобто розкладання цілого на час­тини і потім складання нового цілого з елементів;

3) принцип структурності і пристосування динаміки до струк­тури.

взаємодіють, систематизуються й закінчуються динамічним стере­отипом.

Засадовим стосовно вчення про вищу нервову діяльність є розуміння єдності організму та середо­вища. В організмі "все із зовнішнього світу". Зв'язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона, як зазначає І.П.Павлов, є система відносин, зв'язків. Поведінка організму визначається тими умовами, тим середовищем, в яко­му живе й діє жива істота.

Дослідженнями доведено, що великі півкулі го­ловного мозку відіграють провідну роль у діяльності всього ор­ганізму. Кора великих півкуль головного мозку, забезпечуючи потреби організму, разом з найближчими до кори підкорковими нервовими центрами здійснює складну аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші тимчасові нервові зв'язки, за допомогою яких здійснюється регуляція відносин між організмом та зовнішнім середовищем, а також регуляція в діяль­ності самого організму.

Цю діяльність великих півкуль головно­го мозку І.П. Павлов і називає вищою нервовою діяльністю і підкреслює, що поведінка живого організму являє собою певну систему реакцій або рефлексів на подразники зовнішнього і внутрішнього середовища.

Рефлекс — відповідь організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність — головна форма діяльності нервової системи. Розрізняють два різновиди рефлексів: безумовні, з якими тва­рина народжується, та умовні, які виробляються у неї після наро­дження, в - процесі життя.

Безумовні рефлекси виробилися, закріпилися в процесі три­валого періоду біологічного розвитку живих істот. Вони потрібні тварині з перших днів її життя для забезпечення її існування. Безумовні рефлекси забезпечують організмові пошук поживи, уникнення шкідливих впливів тощо.

Безумовні рефлекси спричинені безумовними подразнення­ми, тобто такими подразненнями, які, діючи на відповідні рецеп­тори — смаковий, дотиковий та інші, викликають відповідні ре­акції організму. Безумовні рефлекси не зникають і весь час діють при нормальному стані організму. Складна система безумовних рефлексів являє собою ту діяльність, яку називають інстинктив­ною.

Безумовні рефлекси не можуть задовольнити потреб вищих організмів, що живуть за складних умов. Безумовні рефлекси могли б забезпечити потреби організму лише при абсолютній постійності зовнішнього середовища. Але оскільки зовнішнє середовище весь час змінюється, то пристосу­вання до нього за допомогою одних лише безумовних рефлексів неможливе. Необхідне доповнення їх тимчасовими зв'язками, які утворюються у тварин та людини в процесі життя.

Головний принцип роботи великих півкуль, як довів І.П.Павлов, - утворення тимчасових нервових зв'язків, або умов­них рефлексів. Під час своїх досліджень він помітив, що за певних умов у тварин виникають рефлекси і за відсутності безумовних подразників, наприклад іноді слина у собаки починає виділяти­ся при появі людини, яка його годує, хоча у цей момент їжі со­баці й не дають.

Рефлекси у таких випадках виникають під впли­вом подразників, які названі умовними рефлексами; коли на тварину одночасно діють два подразники — один без­умовний, наприклад їжа, і другий умовний, який сам по собі не викликає рефлексу, наприклад дзвінок, то у головному мозку ви­никають два збудження — від їжі і від дзвінка.

Через те що вони діють одночасно, між збудженими нервовими центрами утво­рюється замикання, тобто встановлюється нервовий зв'язок. Унаслідок цього зв'язку умовний подразник починає викликати рефлекторну реакцію, як і безумовний. Такі рефлекси названі умовними рефлексами.

Зі зміною умов життя змінюються рефлекси. Вони зникають, тобто гальмуються, якщо умовний подразник не підкріплювати безумовним, і поновлюються, якщо умовний подразник знову