Інтерес-збудження: активація, вираження, переживання

Відповідно до теорії диференціальних емоцій, інтерес є домінуючим мотиваційним станом у повсякденній діяльності нормальної людини. Найчастіше емоція інтересу виступає в комбінації, а іноді в конфлікті з однієї або декількома іншими емоціями, і при цьому постійно взаємодіє з перцептивно-когнітивними процесами. Інтеракції «інтерес - когнітивний процес» обумовлені афективно-когнітивними орієнтаціями, або структурами, що характеризують конструктивну, творчу діяльність здорового індивіда. Якщо всі життєві потреби людини задоволені й він не випробовує негативних емоцій, то він здатний діяти відповідно до позитивного мотиваційного спонукання, що виходить від афективно-когнітивних структур, афективна частина яких представлена емоцією інтересу-збудження. Інша позитивна емоція - радість - грає в цьому випадку другорядну роль, вона підтримує конструктивне, творче поводження.

Характеристики емоції інтересу

Інтерес - позитивна емоція, вона переживається людиною частіше, ніж інші емоції. Інтерес грає винятково важливу мотиваційну роль у формуванні й розвитку навичок, умінь і інтелекту. Інтерес - єдина мотивація, що забезпечує працездатність людини. Крім того, він насущне необхідний для творчості.

Варто розрізняти емоцію інтересу й орієнтовний рефлекс. Якщо до щоки голодної дитини доторкається сосок материнських грудей, дитина рефлекторно потягнеться до нього губами. Слухові подразники викликають орієнтовну реакцію в дитини уже в 5-й дні життя. Якщо ж говорити про зорову систему, то будь-який яскравий об'єкт звичайно викликає орієнтовну реакцію як у дитини, так і в дорослого. Існують також мимовільні орієнтовні рефлекси на слухові й тактильні подразники. Всі ці рефлекси можуть запускати емоцію інтересу й сприяти їй. Інтерес у сполученні з орієнтовними рефлексами «дозволяє індивідові втримувати увагу на складних об'єктах».

Уже в перші тижні й місяці життя дитина реагує на людські обличчя й на людський голос, і цей інтерес, очевидно, має вроджену природу. Людська особа, навіть незнайома, викликає у двомісячної дитини більший інтерес, чим особа мистецьки зробленого манекена, але він довше затримає погляд на особі манекена, чим на будь-якому іншому неживому об'єкті, що не має особи, і цей факт свідчить про те, що людська особа будить у дитини зародковий інтерес. Таким чином, інтерес - це щось інше або щось більше, ніж увага.

У деяких випадках орієнтовний рефлекс ініціюється емоцією інтересу, роль якого в цьому випадку зводиться до того, щоб спонукати дитину повернути голову або направити погляд на об'єкт, що викликав інтерес. Але емоція інтересу відрізняється від орієнтовного рефлексу хоча б тим, що вона може активуватися процесами уяви й пам'яті, які не залежать від зовнішньої стимуляції. Крім того, інтенсивна емоція інтересу може викликати навіть зворотну реакцію - іноді вона змушує людину відвести погляд від його об'єкта, що зацікавив, тому що зорова інформація заважає представляти об'єкт і осмислювати його. І нарешті, інтерес людини до ідеї може й не супроводжуватися специфічними поворотами голови.

Не слід плутати емоцію інтересу з реакцією подиву й здивування, хоча зовнішні прояви подиву подібні із проявами інтересу: людина здається цілком поглиненим об'єктом, миттєво реагує на неї, прагне пізнати її.

Емоція інтересу, як і інші фундаментальні емоції, підсилюється неспецифічними впливами ретикулярної формації стовбура мозку. Для розуміння інтересу (і будь-якої іншої базової емоції) потрібно навчитися відрізняти емоцію від факторів, що сприяють її появі й посиленню, тобто відрізняти емоцію від активації центральної нервової системи.

У тих випадках, коли емоція інтересу задіє зорову систему, погляд людини або фіксується на об'єкті, або швидко переміщається, досліджуючи об'єкт. Фіксація погляду вказує на те, що людина цілком поглинена, заворожений об'єктом, а погляд, що швидко оглядає об'єкт, свідчить про те, що людина активно працює, прагнучи зрозуміти й відчути об'єкт. У принципі, така ж закономірність справедлива й для інших сенсорних систем, задіяних емоцією інтересу.

Цю селективність сприйняття й уваги в жодному разі не можна розглядати як надбання винятково дитячого віку. Вплив емоції інтересу на наше життя величезне. Щоб зрозуміти це, досить представити, як по-різному можуть побачити й сприйняти події, що відбуваються, хоча б два чоловіки, що сидять на одному ослоні в міському саду. Інтерес у буквальному значенні визначає наші думки й спогади, тому що він у значній мірі обумовлює зміст нашого сприйняття, уваги й пам'яті.

Основне розходження між емоцією інтересу й когнітивних процесів уваги й обробки інформації стане найбільш очевидним, якщо згадати раніше сформульоване нами визначення емоції. Емоція складається із трьох компонентів - фізіологічного процесу, експресивного поводження й переживання. Коли ми захоплені цікавою книгою, розмовою із приємною людиною або присутні на нараді, від рішень якого залежить ваше майбутнє, ми обов'язково переживете емоцію інтересу й, можливо, навіть усвідомлюєте своє переживання. І навпроти, ті процеси сприйняття й уваги, які пов'язані з об'єктами або подіями, що не мають особливого значення або емоційно не важливими для вас, характеризуються мінімальним компонентом. Саме тому когнітивні психологи, досліджуючи в лабораторних умовах різні аспекти сприйняття, використовують у якості стимульного матеріалу різноманітні геометричні форми або окремі букви алфавіту, намагаючись у такий спосіб