Від "комплексу неповноцінності" до особистісного росту

Міністерство освіти і науки України

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького

Реферат

З курсу „Основи психології”

Від "комплексу неповноцінності" до особистісного росту

студентки 1-Є курсу

факультету романо-германської

філології

Афоніної Інни

Черкаси 2006

План

Вступ

Формування характеру.

Поняття “волі"

Любов людини до себе

Метод знаходження внутрішньої сили

Робота з власними страхами

Самооцінка

Матеріалізація думки на фізичному плані

Створення мислеобраза

Створення тверджень

Висновок

Список літератури

Вступ

Життя людини-це її характер. Як буде вона вести себе і почувати в ситуаціях життя, така і буде її доля.

Характер - це під структура особистості, утворена індивідуальною своєрідною сукупністю стійких особистісних особливостей, які зумовлюють ставлення особистості до дійсності, і типовий для певної особистості спосіб поведінки. Характер людської особистості завжди багатогранний. У ньому можуть бути виділені окремі риси або якості особистості.

Як твердить психологія, характер кожної людини майже повністю сформований вже по закінченні школи. Але я, особисто, маю трохи інші переконання, які я винесла з власного досвіду. Я вважаю, що людина може змінити себе у будь-якому віці, якщо вона справді цього захоче.

Кожна людина у своєму характері має певні риси, але які б вони не були, без впевненості у собі і своїх діях, без любові до себе жодні мрії та цілі життя не будуть досягнуті.

Неповага і нелюбов до себе, невпевненість-це і є так званий “комплекс неповноцінності”. Люди з цим “комплексом" дуже рідко досягають певних висот у житті, майже завжди вони нещасливі. Саме тому з “комплексом неповноцінності" потрібно боротися. Треба усвідомити себе і почати робити перші кроки до шляху самовдосконалення.

Отже, мета мого реферату - пояснити які риси характеру повинна розвивати в собі людина з “комплексом неповноцінності" і описати певні методи знаходження внутрішньої сили, щоб насправді і зараз досягти особистісного росту.

Формування характеру.

З позиції сучасної психології, характер - це змінна функціональна доцільна структура, яка бере участь в процесах адаптації індивіда до світу і формується в процесі цієї адаптації. Як пов'язані генетичність і вплив навколишнього середовища на формування характеру? Більшість психологів схильні до думки, що детермінанти властивостей характеру слід шукати як в особливостях фенотипічних форм, так і у середовищних взаємодіях.

Міра відносної участі генетичних і середовищних факторів у формуванні характеру може мати дуже велику різницю. Генетичні і середовищні впливи на характер за умови несприятливого збігу обох факторів можуть сумуватися і дати великі відхилення - аж до паталогічних форм, за умови сприятливого збігу, коли генетичні фактори мають аномальний характер, аномалія може не реалізуватись.

Друге питання - це часові рамки формування характеру. Дослідження показують, що перші ознаки стабілізації характеру відбуваються у перші дні життя людини. Вік від 1-3х до 9-10ти років є сенситивним періодом становлення характеру людини. Початок його формування залежить від того, як мати (або той, хто замінює її) спілкується з дитиною.

Любов до праці, охайність, відповідальність та інші “ділові ” властивості, як і їхні антиподи, формуються пізніше у дитячих іграх, посильній домашній праці. Передумовою формування характеру є стимулювання дорослими цього процесу. Риси характеру, які проявляються у взаємовідносинах з людьми, спілкування, формуються в початкових класах школи в умовах взаємодії з новими шкільними друзями, вчителями.

Вольові риси характеру розвиваються та закріплюються у підлітковому віці, а базові цнотливість, світоглядові основи характеру - в ранній юності.

По закінченні школи характер практично сформований. Характер впливає на всі інші якості особистості, на її пізнавальні, вольові, емоційні процеси і стани. Від інших рис особистості характер відрізняється своїм раннім формуванням і стійкістю.

Але я особисто вважаю, що характер можна змінити у будь-якому віці.

Поняття “волі"

Воля - це підструктура особистості, яка виражається у свідомій активній детермінації і регулюванні людиною своєї цілеспрямованої діяльності і поведінки всупереч зовнішнім і внутрішнім перешкодам. Воля потрібна при виборі мети, при ухваленні рішення, при подоланні перешкоди. Воля забезпечує активність особистості. Однією з найважливіших характеристик вольової поведінки є само детермінація. Здійснюючи вольовий акт, людина діє довільно, тобто за своїм наміром і не підкоряється впливам зовнішніх причин. Вона виходить за рамки вимог ситуації. Довільність і надситуативність - основні принципи вольової поведінки.

Вольові якості особистості - це сформовані в процесі надбання життєвого досвіду властивості особистості, пов’язані з реалізацією волі і подоланням перешкод на життєвому шляху.

Психологи називають безліч вольових якостей особистості.

Цілеспрямованість - це свідома й активна спрямованість особистості на певний результат діяльності.

Цілеспрямованість є узагальненою мотиваційно-вольовою властивістю особистості, яка визначає зміст і рівень розвитку інших вольових якостей.

Ініціат

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать