З. Фрейд і його уявлення про несвідоме. Форми прояву несвідомого

Тема «несвідоме» тісно зв'язана насамперед з ім'ям Зиґмунда Фрейда. Спочатку кілька слів про самого 3. Фрейда.

Він прожив 83 року (1856-1939), і майже 80 років з них провів у Відні. Після закінчення медичного факультету Віденського університету 3. Фрейд якийсь час пробув у Парижу, у клініці відомого в той час психіатра Шарко, а потім повернувся у Відень, де став працювати як практикуючий лікар.

Незабаром після початку своєї лікарської діяльності він зайнявся розробкою теоретичних проблем особистості й особливого методу лікування психічних захворювань, в основному неврозів. Як теорія Фрейда, так і його метод лікування, названий їм психоаналітичним, стали дуже популярні. Сам З. Фрейд уважається одним з найвідоміших психологів XX в.

Однак відношення до теорії З. Фрейда й до його поглядів у цілому було дуже суперечливим. Його теорія, як ніяка інша із самого початку зазнавала запеклої критики й навіть осуду.

Із чим же зв'язане таке суперечливе відношення до творчості Фрейда? Одна із причин полягає в тому, що З. Фрейд був сам дуже суперечливий. Коли читаєш його тексти, то дивуєшся присутності в них елементів прямо протилежного роду. З одного боку, він дуже уважний до фактів, можна сказати, великий знавець фактів. З ними він дуже коректно працює, цікаво узагальнює, висуває сміливі теоретичні положення й знову доводить їхніми фактами. З іншого боку, у його текстах зустрічаєш теоретичні побудови, практично нічим не обґрунтовані. І чим раніше написаний текст, тим більше коректної роботи з фактами, а чим пізніше - тим більше теоретичних спекуляцій. Виникає враження, що чим більше росла слава 3. Фрейда, тим більше він починав вірити в те, що його побудови вірні, і ставав менш самокритичний.

До того ж треба додати, що критикові своєї теорії він приймав як підтвердження останньої. Відповідно до його теорії людина не пропускає у свідомість всю правду про себе. Точно так само й людство, говорив Фрейд, не хоче прийняти його вчення про щиру природу людини, і критика його теорії є робота тих же самих механізмів захисту й витиснення, які діють в індивідуальній психіці, але тільки в масштабі суспільної свідомості.

3. Фрейд був сучасником В. Вундта, В. Джемса й Е. Титченера. Коли він почав створювати свою теорію, то чітко розумів, наскільки вона розходиться із традиційною психологією, тобто із психологією свідомості.

Говорять, один раз він зрівняв Вундта з легендарним велетнем, у якого була знесена голова, а він, у запалі битви не зауважуючи цього, продовжував боротися. Фрейд помітив, що традиційна психологія, очевидно, вбита його вченням про сновидіння, але вона цього поки не зауважує й продовжує повчати далі.

3. Фрейд мав непримиренний характер. Він розгубив майже всіх своїх учнів, які намагалися якось змінити або доповнити його доктрину. Оскільки психоаналіз пробиває собі дорогу з найбільшою працею, уважав він, кожний відступ варто розглядати як зрадництво.

Я зупинюся далі на одному найбільш позитивному внеску Фрейда - описі й аналізі неусвідомлюваних причин деяких психічних явищ і дій.

Маленька історична довідка. Інтерес до неусвідомлюваних процесів виник у Фрейда на самому початку його лікарської діяльності. Поштовхом послужила демонстрація так званого пост гіпнотичного вселяння, на якій Фрейд був присутній і яка зробила на нього приголомшливе враження.

Одній дамі вселили в гіпнозі, що вона по пробудженні повинна взяти парасольку когось із гостей, що стоїть в куті кімнати. Коли вона прокинулася, то дійсно взяла парасольку й розкрила його. На питання, навіщо вона це зробила, дама відповіла, що захотіла перевірити, чи справна парасолька. Коли ж їй помітили, що парасолька чужа, вона зніяковіла й поставила її на місце.

Подібні факти були відомі й до Фрейда. Приведу опис ще одного цікавого випадку, що належить французькому психіатрові XIX в. Ш. Рише, що багато займався гіпнозом.

Лікар вселив у гіпнозі одній своїй пацієнтці, щоб та прийшла до нього через тиждень; він вселив їй також, що по пробудженні вона не буде пам'ятати про це завдання. Пройшов тиждень, і в призначений день і годину пролунав дзвінок. З'явилася пацієнтка з наступними словами: «Я рішуче не знаю, навіщо прийшла; погода жахлива. У мене будинку гості. Я бігла, щоб сюди скоріше дійти; мені ніколи у вас залишатися, я повинна негайно піти. Це просто безглуздо. Я зовсім не розумію, навіщо прийшла».

Але повернемося до 3. Фрейдові. Які особливості феномена пост гіпнотичного вселяння залучила його увага? По-перше, неусвідомленість причин чинених дій. По-друге, абсолютна дієвість цих причин: людина виконує завдання, незважаючи на те, що сама не знає, чому це робить. По-третє, прагнення підшукати пояснення, або мотивування, своїй дії. Нарешті, по-четверте, можливість іноді шляхом тривалих розпитів привести людини до спогаду про щиру причину дії, принаймні так було у випадку з парасолькою.

На підставі аналізу подібних і багатьох інших фактів 3. Фрейд створив свою теорію несвідомого. Відповідно до неї в психіці людини існують три сфери, або області: свідомість, перед свідомість й несвідоме.

Типовими мешканцями перед свідомої сфери, на думку Фрейда, є сховані, або латентні, знання. Це ті знання, якими людина володіє, але які в цей момент у його свідомості не присутні. Ви, наприклад, дуже добре знаєте ім'я та по батькові своєї тітки або бабусі, але до того, як я згадали про це, актуально їх не усвідомлювали. Точно так само ми добре знаємо