Загальна характеристика психологічної спостережливості Властивості та різновиди уваги Психолог

Контрольна робота

з психології

1. Загальна характеристика психологічної спостережливості. Властивості та різновиди уваги

В роботі юриста важливе місце посідають такі психологічні риси як спостережливість та увага.

Однією з форм довільного сприймання є спостережливість. Під ним розуміють цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів, у пізнанні яких зацікавлена людина. Воно допомагає людині простежити явище в розвитку, помітити в ньому кількісні і якісні зміни. Спостереження, в порівнянні з активним мисленням дає змогу людині виділити головне, важливе, відділити його від другорядного, випадкового. Будучи тісно пов'язаним з особливостями розуму, волі і почуттів людини, спостереження розкриває внутрішню активність людини.

Спостереження розпочинається з постановки завдання. На його основі виділяють об'єкт спостереження і умови, в яких воно буде проводитися. Саме завдання найчастіше реалізується через послідовне виконання ряду простих завдань. На їх основі складають план проведення спостереження. Його можна реалізувати при наявності у спостерігача відповідної попередньої підготовки, що включає в себе володіння певними знаннями, навичками і вміннями, методикою спостереження.

Спостереження треба супроводжувати веденням протоколу, збором документальних матеріалів, які потім аналізуються.

Якщо людина систематично вправляється у спостереженні, вдосконалює його культуру. То у неї розвивається спостережливість, що проявляється в умінні помічати характерні, хоч і мало помітні ознаки предметів і явищ. Спостережливість, що стала властивістю особистості, перебудовує структуру і зміст психічних процесів людини. Спостережлива людина більше бачить і глибше розуміє дійсність.

Спостережливість дуже потрібна вчителю. Динамічна ситуація уроку вимагає від нього швидко вловлювати ті зміни, які відбуваються на уроці і вчасно реагувати на них.

У психологічній науці увага визначається як спрямова­ність та концентрація психічної діяльності на об'єкти та явища, які мають сталу або ситуативну значущість для особистості. Відмінність уваги від психічних пізнаваль­них процесів полягає у тому, що вона сама безпосередньо не відображає реальність, а регулює (спрямовує) та контролює діяльність пізнавальних процесів. У цій своїй якості увага ви­конує функцію психічної регуляції та контролю. Увага надзви­чайно важлива в діяльності правоохоронних органів: причи­ни багатьох недоліків та помилок — саме у слабкому розвит­ку цієї своєрідної внутрішньопсихічної дисциплінованості.

До головних якостей (і відповідних різновидів та відмін­ностей) уваги належать такі:

1. Активність уваги визначає її як мимовільну, довільну та післядовільну. Мимовільна увага має фізіологічною основою аргументований рефлекс на окремі подразники (світло, звук, розмір, колір тощо) або на актуальні потреби особистості (голод, спека, холод тощо). У деяких випадках мимовільна увага корисна, оскільки дозволяє швидко реагувати на миттє­ві, несподівані ситуації, в інших випадках — навпаки, заважає. Наприклад, телефонні дзвінки, працююче радіо, неприємний запах відволікають увагу слідчого від аналізу інформації або стеження за поведінкою допитуваного.

Довільна увага формується як реакція на динамічне збуд­ження окремих ділянок головного мозку; це цілеспрямована на конкретний об'єкт чи діяльність психічна активність. Во­на вимагає вольових зусиль і є продуктивною, визначається постановкою мети (наприклад, слідкування за поведінкою певної особи, ретельність пошукових дій, оформлення прото­колу).

Шслядовільна увага (вторинна) також має цілеспрямова­ний характер, проте не вимагає постійних вольових зусиль.

Вона детермінована інтересом або успішністю діяльності. На початку розслідування, за умов невизначеності інформації, слідчий докладає значних зусиль у здійсненні уважної та ко­піткої роботи. Коли ж інформації стає достатньо, розслідуван­ня йде ефективно, у слідчого виникає стійкий інтерес до за­вершення справи, увага стає легко керованою, вона начебто сама притягається до роботи.

2. Спрямованість уваги визначає її зовнішній та внут­рішній різновиди. Зовнішня увага спрямована на об'єкти поза особистістю — поведінку об'єкта, вплив працівника, сприймання інформації тощо; внутрішня увага — концентра­ція активності на власних станах (самоаналіз, переживання, планування власних дій).

3. Широта уваги зумовлюється її концентрацією та роз­поділом. Концентрація — тривале утримання психічної ак­тивності на певній діяльності, явищі чи об'єкті. Розподіл ува­ги визначається як організація психічної діяльності при од­ночасному виконанні двох або більше дій. Чи можливе таке виконання? Так, можливе, але лише за умови наявності авто­матизованих навичок виконання деяких з цих дій, тобто під­свідомої їх регуляції. Концентрація та розподіл уваги — це якості, які формуються у професійній діяльності працівників правоохоронних органів. Наприклад, досвідчений слідчий здатний концентрувати увагу при обшуку виключно на пошу­кових діях, незважаючи на відволікаючі дії зовнішніх об'єктів чи обшукуваних осіб. Здійснюючи допит, він одночасно вис­луховує свідчення, здійснює їх запис та подумки аналізує по­чуте.

Дослідженнями встановлено, що, наприклад, професійні квартирні злодії мають розвинену концентрацію уваги, а ки­шенькові злодії — високий рівень розподілу уваги. Порівнян­ня цих даних зі специфікою організації злочин