Концепції особистості у вітчизняній психології

Реферат

Тема:

Концепції особистості у вітчизняній психології

Душа – це те,

що робить

траву – травою,

дерево – деревом,

людину – людиною.

Без душі

трава - сіно,

дерево – дрова,

людина – труп.

Григорій Сковорода

Професійні психологи України починають усві­домлювати внесок української психології в науко­ве розуміння сутності, розвитку й функціонування особистості. Цьому сприяє і та увага, яку привер­тає особистість у світовій науці, зокрема, філософії, педагогіці, психології, еко­номіці тощо, а також визнан­ня виняткової ролі особистості у поліпшенні соціального, еко­номічного, політичного життя передових країн світу, добро­буту їхніх громадян.

Після отримання Україною незалежності у психологічно­му товаристві постало питан­ня про справжнє значення того, що зроблено саме україн­ськими психологами на терені колишньої Російської імперії та Радянського Союзу. І слід одразу зауважити, що виділи­ти суто національні українські наробки зі, скажімо, російсь­ко-українського, а вслід за ним — і німецько-українсько­го, американо-українського тощо контексту важко, поза-як психологія, як і інші гуманітарні та природничі науки, розвивалась і розвивається в єдиному бага­тонаціональному просторі світової науки. Про це свідчать незаперечні історичні факти.

Так, О.Лазурський, виходець з України, з Пере­яслава, формувався як психолог-дослідник під без­посереднім науковим керівництвом В.Бехтерева і опосередкованим — І.Павлова. Становлення моло­дого одеського мислителя С.Рубінштейна здійсню­валося під впливом німецької філософії і психо­логії, зокрема — за умов навчання талановитого юнака у Марбурзькому університеті. Відомий у Європі, але не в Україні, українець за походжен­ням, психолог О.Кульчицький, який у .60-ті роки XX століття очолював Український Вільний Уні­верситет у Мюнхені, вважав себе учнем видатного німецького персонолога Ф.Лерша. Навіть патріарх української радянської психології Г.Костюк не міг за певних історичних і політичних обставин зали­шитись осторонь взаємовпливів в умовах тісних наукових взаємостосунків із російськими радянськи­ми психологами — О.Леонтьєвим, О.Лурією, Б.Ананьєвим, Б.Ломовим та ін. І цей перелік мож­на продовжувати.

Тому з огляду на історичні реалії минулого сто­ліття, доцільно говорити про вітчизняну психологію в широкому тлумаченні цього поняття.

Ми використовуємо цей термін, зараховуючи до низ­ки вітчизняних психологів пе­редусім тих, хто народився, учився і працював на психо­логічних теренах України і побив величезний внесок не тільки в українську, а й у світову персонологію. Утім, немає причин викреслювати з низки вітчизняних психологів тих, хто народився, певний час жив в Україні, але був зму­шений проживати і працюва­ти за межами її території, хто все життя був пов'язаний з Україною певним чином, зро­бив відчутний внесок в украї­нську психологічну науку. І, нарешті, будемо вважати вітчизняними психологами і тих науковців, хто дуже впли­нув на розвиток саме української психології, нео­дноразово був в Україні, виступав із доповідями, співпрацював із українськими психологами, але залишався при цьому представником своєї націо­нальної науки.

Якщо дотримуватися саме зазначених вище «со­борних» критеріїв, то складається масштабна кар­тина вітчизняної української персонології. До її складу можна віднести таких відомих і маловідо­мих діячів, як В.Бехтерев, ОЛазурський, Л.Виготський, В.М'ясищев, С.Рубінштейн, О.Леонтьев, К.Платонов, Г.Костюк, П.Чамата, О.Кульчицький, О.Ткаченко, В.Моргун, О.Дусавицький, І.Бех, Б.Цу-канов та ін. Уважне й неупереджене вивчення об'єк­тивних історичних, біографічних даних щодо твор­чого наукового життя перерахованих видатних пси­хологів підтверджує нашу думку.

Цю славетну низку вітчизняних персоналістів мож­на було б продовжити, поза-як дослідженню психоло­гічних проблем особистості присвятили свої праці багато українських спеціалістів. Утім, ми наводимо передусім саме цей перелік імен, тому що їхні здобут­ки можуть бути представлені у ви­гляді цілісної концепції особис­тості, а не окремих психологічних поглядів на її природу. Критерієм сформованості такої концепції ми вважаємо наявність у науко­вих працях цих персонологів ґрунтовного наукового визначен­ня особистості, цілісного уявлен­ня про її будову, розвиток і функ­ціонування як суб'єкта діяль­ності й поведінки, а також — існування прикладних аспектів їхньої концепції.

Отже, за ретроспективного аналізу й синтезу окреслених вище даних, виділених у наукових пра­цях вітчизняних психологів, мо­жуть бути реконструйовані справжні, повноцінні концепції особистості — навіть тоді, коли самі вчені не стверджували це. Крім того, деякі з вітчизняних «дефакто» персонологів змушені були «де-юре», за певних ідеологічних, політичних умов маскувати, при­ховувати свої теоретичні погляди на особистість. Так, наприклад, ми переконані, що Л.Виготський навмисне завуалював своє оригі­нальне «учення про особистість» у наукових працях, чудово розу­міючи нищівну для психології особистості суть авторитарного сталінського режиму, за якого йому довелося жити і працювати. Тому теоретики й історики су­часної вітчизняної психології му­сять провести величезну аналітич­ну, реко

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать