Поняття типу в психології

Содержание

Поняття типу в психології

Екстравертний тип

Екстравертний розумовий тип

Література

Поняття типу в психології

У наш час у психологічній літературі представлений найбагатший матеріал, присвячений проблемі типів людей. Виділювані авторами психологічні типи найчастіше істотно різняться по способах визначення, критеріям відмінностей і змісту, що може вказувати, з одного боку, на локальність підходів окремих психологів, а, з іншого боку, на розходження в розумінні самого поняття типу. З огляду на проблематичність створення універсальної типології людини, у даному реферату будуть розглядатися питання властиво типології, тобто що таке психологічний тип і в чому його відмінність від інших видів групування об'єктів і їхніх властивостей.

У першу чергу слід зазначити відсутність у психологічній і загальнонауковій довідковій літературі чіткого визначення поняття "тип". У більшості робіт це поняття розглядається як споконвічно дане й не потребуюче яких-небудь пояснень. У тих же роботах, де воно визначається, існує значний збіг його з такими поняттями, як клас, художній образ, типаж, вид, категорія й т.п.

Оскільки прагматична цінність використання поняття "тип" складається в можливості побудові типів, треба насамперед відокремити його від поняття "клас", для побудови класифікацій. Аналіз застосування цих понять у літературі дозволяє зробити висновок про наступне їхнє розходження: поняття "тип" використовується переважно при об'єднанні деяких елементів (об'єктів, явищ, властивостей і т.п.), а поняття "клас" - переважно при розподілі деякої безлічі елементів. Відповідно, типології будуються переважно індуктивним (композиційним) методом на підставі угруповання елементів навколо одного, що володіє еталонними властивості, що виступають як критерій угруповання, а класифікації будуються переважно дедуктивним методом на основі розподілу безлічі елементів шляхом введення довільного критерію розподілу, як правило, наявності або відсутності якої-небудь істотної властивості в елемента даної безлічі.

Але, мабуть, головне відмінністю між класами й типами полягає в тому, що перші будуються на основі визначення границь підмножин деякої безлічі й установлення можливості включення в ці границі тих або інших елементів. Елементи, характеристики яких виходять за межі даного класу, містяться в інший клас або випадають із класифікації. При визначенні ж типу границі між типами не встановлюються, а задається структура типу, з якої співвідносяться по ознаці подоби або рівності елементи відповідної безлічі. Наочним аналогом процесу типу є приміщення кристалів у середовище з безліччю елементів. На кожному кристалі будуть осаджуватися елементи відповідного складу й структури. Можна також додати, що границі між типами набагато менш чіткі, чим між класами, а визначення типу конкретного елемента більш трудомістко, ніж визначення класу.

Таке розуміння типу вже істотно конкретизує його суть. При цьому виявляється, що, наприклад, типологія темпераменту по І.П. Павлову є не типологією, а класифікацією темпераменту на основі розходжень провідних властивостей нервової системи, у відмінність, скажемо, від конституціональних типів Кречмера й Шелдона. Звичайно, словосполучення "тип темпераменту" звучить більш звично, чим "клас темпераменту", але, проте, їх варто розділяти.

Інше істотне розходження в розумінні типу лежить уже усередині самого поняття. Існують два основних підходи до опису типу: тип розуміється як деякий середній елемент (об'єкт, властивість, прояв і т.п.), або як елемент із крайньою, максимальною виразністю тих або інших характеристик. Неважко помітити принципове розходження цих двох підходів. Так, у першому випадку нетиповим буде елемент із рідко, що зустрічається набором, якостей, у другому випадку, навпаки, нетиповим буде елемент із відсутністю яких-небудь яскраво виражених властивостей. Наприклад, визначення "типовий представник інтелігенції" або "безхарактерний" будуть ставитися до першого розуміння типу, а визначення "агресивний тип" і "типовий сангвінік" - до другого. Який же із цих підходів є правильним? Очевидно, і той і інший, але з урахуванням області їхнього застосування, розглянутих об'єктів і існуючих традицій.

Аналіз визначення типу, даних у різних джерелах, приводить до встановлення співвідношення двох зазначених підходів із двома найбільше звичними варіантами використання цього поняття. Перший підхід (типовий як середній) використовується переважно при описі художніх типів у літературі й мистецтві. а також у побутових описах. Художній тип - це результат узагальнення характеристик безлічі представників тієї або іншої соціальної групи або форм прояву тих або інших психологічних якостей, представлена у вигляді усередненого, узагальненого, "нормального" образа людини.

Другий підхід (типовий як крайній) використовується переважно при описі типів у наукових дослідженнях. Так, в описі темпераменту Г. Айзеком темперамент конкретної людини визначається співвіднесення його із граничними типами. Аналогічний опис можна знайти й у роботі Р. Акоффа й Ф. Емери при визначенні ступеня екстернальності-інтернальності. Даними авторами реалізований так званий факторний підхід, де як основу описи використовуються протилежні типи двох ортогональних факторів. Інший вид опису, типологічний, будується на знаходже

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать