Лабораторне експериментування в соціальній психології

Усвідомлюючи необхідність розвивати теорію, створювати основу для інтеграції накопичених даних, основним напрямком пошуків виходу з положення, що створилося, більшість соціальних психологів США все-таки вважають подальше вдосконалювання методів дослідження. Найбільш істотною характеристикою сучасної соціальної психології вони називають її «прихильність до наукового методу». Роз'ясняючи суть загальноприйнятого серед соціальних психологів США розуміння методу, Макдевид і Херери вказують на три основні операції, до яких він зводиться: методологію або процедуру збору дані спостереження, побудову теорії, або впорядковану інтеграцію цих даних у гіпотези й наукові закони, і, нарешті, наукове експериментування й застосування, або перевірку адекватності цих теоретичних законів з погляду їхньої прогностичної здатності.

Центральне положення в тріумвіраті «методологія-теорія перевірка й застосування» відповідно до позитивістської установки займає спосіб одержання даних, на частку ж теорії залишається завдання систематизації даних, добутих у результаті застосування методу.

Цілком природно тому, що в удосконалюванні методу вбачається основна можливість подальшого просування вперед по шляху наукового пізнання. За аналогією зі створенням усе могутніших телескопів в астрономії й мікроскопів у біології прийнято й у соціальній психології шукати настільки ж потужний засіб проникнення в суть досліджуваних явищ.

Істотна проблема складається, однак, у тім, чи припустима принципово така аналогія в застосуванні до соціальної науки. В американській соціальній психології це питання, як ми намагалися показати вище, вирішений позитивно.

Тому цілком логічно, що еталоном науки для соціальної психології стала фізика з її розвитий технікою експерименту й математичною обробкою одержуваних даних. По цьому стандарті й оцінюється тепер ступінь науковості того або іншого дослідження. Немає нічого дивного в тім, що, прагнучи досягти максимальної «науковості» у цьому змісті, соціальний психолог по суті ставить перед собою завдання: 1) усунути наскільки можливо з об'єкта свого дослідження все людське; 2) досліджувати його в максимально очищеній від впливу сторонніх факторів обстановці, що дозволяє виявити певний і недвозначний зв'язок між залежною й незалежними змінними, по можливості повністю цей зв'язок контролювати; 3) точно неї виміряти й описати так, щоб вона могла бути перевірена. Метою методу як такого не є встановлення системи причинних зв'язків, тому що «причинність ніколи не може бути доведена, оскільки в остаточному підсумку вона є висновок, що ми робимо на підставі наявних у нас даних». Проте, при цьому зберігається загальна ідея: нагромадивши достатню кількість окремих фактів, виявити в них і стійкі причинно-наслідкові зв'язки, закономірності й закони.

У підсумку ж якщо скласти разом прагнення відкрити якісь універсальні, абстрактні закони людського поводження, концепцію «соціального», обмеженого взаємодією між організмами, зневага до теорії, прагнення все підрахувати й обчислити, додати математичне вираження результатам, отриманим у штучній обстановці лабораторного експерименту, те, як справедливо говорить Н. Армистед, «тоді й вийде соціальна психологія, що як у своїй концептуальній структурі, так і в основному методі систематично ігнорує соціальний контекст, у якому здійснюється соціальне поводження».

Говорячи про основний метод, Н. Армистед має на увазі лабораторний експеримент, що, якщо судити по публікаціях за 10 років (з 1961 по 1970 р.) у трьох основних журналах по соціальній психології, дійсно, далеко перевершував по поширеності всі інші методи.

В 1974 р. частка лабораторного експерименту в загальній кількості публікацій про соціально-психологічні дослідження становила в «Журналі особистості й соціальної психології» 84%, «Журналі експериментальної соціальної психології» - 85%. Лабораторний експеримент став свого роду критерієм приналежності до професії соціального психолога.

Таким же обов'язковим критерієм уважається застосування статистичних методів. Про те, наскільки вони обов'язкові, свідчить стаття Левина, у якій він, виступаючи проти преклоніння перед експериментальним і статистичним методами, буквально просить право на застосування інших «імпресіоністських» методів, усіляко доводячи їхню корисність.

У підсумку молоді дослідники юрбами йдуть у лабораторії, оскільки саме лабораторний експеримент, будучи найбільше «торованим» і престижним методом, самовідтворюється як самоціль і перестає бути тільки засобом наукового пізнання.

Таким чином, одне з пояснень популярності лабораторного експерименту криється не тільки в прийнятих методологічних посилках. Очевидно, що в століття інституту науки дослідник може керуватися у своїй діяльності й поза науковими інтересами. Як говорить Левин, «необхідність публікуватися, потреба видавця в яких-небудь критеріях при відборі рукописів, наше бажання мати певне положення в науковому світі (потреба більше «зелених» дисциплін у схваленні більше «зрілих»), наша соціальна потреба в критеріях для присудження вчених ступенів і потреба в простоті викладу академічних курсів - все це, разом узяте, впливає на те, як практично використовуються дані, отримані експериментальним і статистичним методами».

Будучи основним методом, лабораторний експеримент цілком природно в процесі наукової рефлексії попадає у фокус уваги. Саме навколо його долі йшла дискусія про методи соціальної психології й проблеми знаход