Практична психологія як наукова дисципліна

Зміст

1. Чи має практична психологія свої специфічні завдання?

2. Які фактори визначають особливості життєвої ситуації особистості (групи)?

3. Яке основне призначення психокорекційної роботи практичного психолога?

4. Чи існують відмінності в підготовці практичних психологів для різних соціальних сфер?

5. Які основні функції практичного психолога у сферах державної служби та політики?

Список використаних джерел

1. Чи має практична психологія свої специфічні завдання?

Мабуть, перша галузь, де відчувається масова потреба у практичній психології, є освіта. Тут відбуваються бурхливі процеси становлення нової педагогіки, яка неможлива без ґрунтовного знання про індивідуальність вихованця (учня). Необхідність диференціації та індивідуалізації навчання, застосування новітніх методів виховання, стимулювання саморозвитку учнів вимагає залучення психолога до навчально-виховного процесу.

Різноманітними є функції психологів, які працюють у Збройних Силах. Передусім - це відбір претендентів на різні армійські спеціальності; особливо це стосується пілотів, операторів радіолокаційних станцій, моряків, вояків мобільних сил та ін.

Важливий напрям роботи військових психологів - соціальне-психологічне забезпечення боєздатності підрозділів. Шляхом соціально-психологічного обстеження виявляються оптимальний склад та розподіл функцій між членами екіпажу або підрозділу. Основні види роботи - психодіагностика, консультування, включене спостереження.

Спеціалісти з політичної психологи, як правило, працюють в інформаційних або соціологічних центрах різних партій, політичних угруповань або командах окремих політичних лідерів. Змістом їхньої роботи є аналіз документів, даних соціологічних та соціально-психологічних опитувань, поведінки тих чи інших лідерів або груп. На основі отриманих даних психолог готує рекомендації з різних питань політичної діяльності: стратегія передвиборчої боротьби, імідж політичного лідера або партії, випуск листівок, агітаційних плакатів та іншої ідеологічної продукції. В основному робота практикуючого психолога тут - це робота консультанта або радника [2, с.69].

Праця з сімейного консультування та сімейної терапії ведеться в основному на приватній основі. Основне завдання психолога - розв'язання сімейних конфліктів, вирішення питань виховання дітей у сім'ї, сексуальні проблеми клієнтів. Як правило, для розв'язку багатьох проблем, що з ними звертаються клієнти, достатньо двох-трьох зустрічей. Лише в окремих випадках психолог проводить індивідуальну психокорекційну роботу.

За прикладом розвинутих країн у нас відкриваються психореабілітаційні та соціально-реабілітаційні центри для осіб, які вийшли з ув'язнення, наркоманів, безробітних, безпритульних та ін. Зміст роботи психолога там - психологічна реабілітація та психокорекція особистості людини, вгамування посттравматичних стресів, негативних установок, агресії, нав'язливих станів, акцентуацій характеру. Цей вид професійної діяльності називають ще клінічною психологією.

Як бачимо, навіть короткий опис видів професійної діяльності спеціалістів, основним предметом яких є психічне життя людини, свідчить про досить широкий спектр функцій, методів і прийомів їхньої роботи. Назви посад, що вони обіймають, можуть бути різними: консультант, терапевт, соціальний працівник, радник. Разом із тим спільною основою перелічених видів професійної діяльності є практична психологія. Тому всі ці фахівці можуть бути названі практикуючими психологами.

2. Які фактори визначають особливості життєвої ситуації особистості (групи)?

Психологія та поведінка окремої людини як особистості істотно залежить від соціального середовища. Останнє являє собою складно влаштоване суспільство, в якому люди об'єднані одне з одним у численні, різноманітні, більш або менш стійкі з'єднання, звані групами. Серед таких груп можна виділити великі та малі. Великі представлені державами, націями, народностями, партіями, класами, іншими соціальними спільнотами, які виділяються за професійними, економічними, релігійними, культурними, освітніми, віковими, статевими та багатьма іншими ознаками. Через ці групи опосередковано здійснюється вплив ідеології суспільства на психологію людей, які їх складають [1, с.48].

Безпосереднім провідником впливу суспільства та великих соціальних груп на індивіда є мала група. Вона являє собою невелике об'єднання людей (від 2-3 до 20-30 чоловік), які зайняті якою-небудь спільною справою та знаходяться в безпосередніх взаєминах одне з одним. Мала група - це елементарний осередок суспільства. У ньому людина проводить більшу частину свого життя. Відоме твердження про залежність психології та поведінки особистості від соціального середовища правильніше було б сформулювати як тезу про залежність особистості від психології та стосунків, які існують у малих групах. Прикладами малих груп, найбільш значущих для людини, є сім'я, шкільний клас, трудовий колектив, товариство близьких друзів, приятелів і т.д.

Малу групу характеризує психологічна та поведінкова спільність її членів, яка виділяє й відособлює групу, робить її відносно автономним соціально-психологічним утворенням. Ця спільність може виявлятися за різними характеристиками - від чисто зовнішніх (наприклад, територіальна спільність людей як сусідів) до досить глибоких внутрішніх (наприклад, члени однієї сім'ї). Ступінь психологічної спільності визначає згуртованість груп