Конформизм 2

План

Вступ…………………………………………………………………. 3

Глава 1. Загальні характеристики конформності …………………..5

Глава 2. Причини конформності…………………………………… 9

Глава 3. Огляд класичних експериментів………………………… 12

Висновки……………………………………………………………. 18

Список використаної літератури

Вступ

Конформізм - піддатливість особистості реальному чи уявному тискові групи. Конформізм виявляється в зміні поведінки і установок відповідно до раніше не поділюваної позицією більшості. Розрізняють зовнішній і внутрішній конформізм, а також нонконформізм.

Конформізм - зміна поведінки або переконання у відповідь на реальне чи групове переконання. З тим, як може група впливати на окрему людину. Якщо людина згодна з думкою більшості, з думкою або переконанням групи - він отримує підтримку і схвалення. Навпаки - якщо він йде проти течії, то зустрічає невдоволення, відкидання, ненависть.

Таких людей називають нонконформістами. Здебільшого вони лідери, генератори ідей, новатори. Якщо людина є лідером у колективі - то йому буде дозволено невелике відхилення від загальної поведінки. Нонконформіст пропонує нові ідеї. Подібний образ думок не приносить популярності. Спочатку його не сприймають, або вважають ідіотом, але через деякий час люди приймають нові рішення і спокійно користуються усіма благами цивілізації.

Нонконформіст стикається з нерозумінням і відкиданням з боку суспільства. Конформістів більшість і скоріше за все, людина просто боїться змінювати життя, прагнути до нового, забувати старе. "Іноді непохитна позиція - результат паралічу" (Станіслав Єжи Лец).

Явище конформізму досліджувалося багатьма вченими. Конформне поведінка відіграє подвійну, як позитивну, так і негативну, роль у соціалізації особистості: з одного боку, конформне поведінка сприяє виправленню помилкової думки чи поведінки, якщо більш правильним виявляється думка більшості.

З іншого боку, конформне поведінка заважає утвердженню власної незалежної поведінки або думки. Але з іншого боку людина не може бути тільки конформістом або нонконформістом. Це залежить від ситуації і вирішуємого питання. Хоча зустрічаються і вперті, які дотримуються своєї думки все життя, а також товариші, готові свою правду відстоювати кулаками. Також людина не схильний до конформізму якщо проблема стосується його, зачіпає важливі аспекти, особливо значущі моменти. Тоді людина буде відстоювати свої позиції.
Глава 1. Загальні характеристики конформності

З 30-х років інтерес до психологічної проблематики груп здобуває масовий і стійкий характер, особливо в США. Давно стали класичними роботи Е. Мейо, Я. Морено, М. Шерифа, К. Левіна, М. Дойча, Дж. Тібо, Г. Келлі і багатьох інших дослідників заклали основу сучасного розуміння природи внутрішньогрупових процесів, так само як і продемонстрували можливості роботи з групою як об'єктом та інструментом психотехнічних впливу. [3]

Зокрема, особлива увага приділялася вивченню конформізму, феномену групового тиску.

У повсякденній мові поняття «конформізм» набуває певний негативний відтінок, тому що саме слово має в звичайній мові абсолютно певний зміст і означає «пристосовництво». Щоб якось розвести ці різні значення, в соціально-психологічній літературі частіше говорять не про конформізм, а про конформності або конформному поведінці, маючи на увазі чисто психологічну характеристику позиції індивіда стосовно позиції групи. [1]

Що таке конформність? Конформність може бути визначена як зміна в поведінці або думці людини під впливом реального чи уявного тиску з боку іншої людини або групи людей. [2]

Конформність констатується там і тоді, де і коли фіксується наявність конфлікту між думкою індивіда і думкою групи і подолання цього конфлікту на користь групи. [1]

Конформність - це згода щодо деякої властивості, аттітюда чи поведінки, основаній на простій приналежності до групи. Як емпірична, так і концептуальна проблема конформно полягає у встановленні цієї згоди (яке не обов'язково має бути повним) і демонстрації того, що її б не було у відсутність групи. Конформність можна відрізняти від інших понять по відсутності одної з цих умов. Якщо існує згода щодо властивостей, але воно не залежить від приналежності до групи (напр., якщо воно є наслідком більш загальних обставин), говорять про однаковість (uniformity) аттитюдів або поведінки людей. [8] Якщо згода досягається шляхом примусу обіцянкою винагороди чи загрозою покарання, говорять про податливість (compliance).

Якщо однаковість стала настільки міцною частиною Я людини, що зберігається навіть після припинення її членства в групі, говорять про інтерналізації (internalization); процес, за допомогою якого це досягається протягом усього життєвого шляху, називається соціалізацією (socialization). Конформність можна розглядати як проміжну стадію між поверхневою піддатливістю і глибокою інтерналізацією - як конфлікт між тим, що в дійсності представляє собою людина, і тим, до чого зобов'язує його приналежність до групи.

Інтерес до конформності як самостійної теми виник внаслідок тих соціологічних проблем, з якими зіткнулося суспільство у другій чверті XX століття. Події в тоталітарних країнах, включно прояви екстремізму і антигуманного поведінки, з одного боку, і систематичного примусу слідувати догмам (т. н. «Промивання мізків») з іншого, послужили поштовхом до необхідності в проведенні від

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать