Основні типи темпераменту

Зміст

Вступ

1. Темперамент і характер

2. Індивідуальні розходження в протіканні умовних рефлексів

3. Основні загальні типи нервової системи

4. Генотип і фенотип

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Характери людей відрізняються між собою дуже сильно. Існують характери гармонічні і збалансовані, у яких усе взаємопов'язано й врівноважено. При спілкуванні з такими людьми проблем не буде. Але людей з такими характерами небагато. Значно більше людей з характерами, у яких виділяються одна-дві яскраві риси.

Якщо поводитися однаково з представниками різних характерів, то можуть виникати проблеми. Тут так само, як і в медицині, спрацьовує принцип: "Те, що отрута для одного, — ліки для іншого". Та сама фраза, сказана людині з одним типом характеру, може його обрадувати, іншого — засмутити, третього — привести в лють, а четвертого — залишити зовсім байдужим.

Професія, обрана в протиріччі з основними рисами акцентуації характеру, може ввергнути людини в серйозний внутрішній конфлікт, а від цього стане погано і йому самому, і всім навколишнім.

Дуже важливо враховувати розходження характерів, також, і при вступі в шлюб.

Повсякденне життя дає чимало прикладів тому, як по-різному поводяться окремі тварини і різні люди в одній і тій же обстановці. Незважаючи на надзвичайну розмаїтість, ці індивідуальні особливості все-таки мають деякі загальні риси. По загальних рисах поводження визначаються загальні типи нервової системи, що визначають різні темпераменти тварин і характери людей.

1. Темперамент і характер

Знаменитий лікар стародавності Гіппократ пояснював природу індивідуальних особливостей поводження розходженням пропорцій "життєвих соків" тіла: крові, слизу і жовчі. До наших днів збереглося поняття — темперамент (від лат. t етре r атеп t ит — належне співвідношення, домірність). Велика кількість уважних спостережень дозволяло Гіппократові помітити й описати чотири дійсно найбільше що часто зустрічаються в житті виду темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолічний.

Гіппократ вважав, що коли в людини з усіх його соків переважає палка кров (s а nguis ), те його поводження дає нам риси сангвінічного темпераменту — енергію, наполегливість, рішучість. Якщо ж палку кров прохолоджує слиз, що знаходиться в надлишку, (рh l еg m а ), то виходить флегматик - холоднокровний і повільний. Їдка жовч (с h о l е) сприяє утворенню дратівливого, запального, не знаючої міри холеричного темпераменту. Але коли накопичується багато зіпсованої чорної жовчі (т el ап с h о l е) , то такий млявий меланхолік постійно буде перебувати в зневірі.

З'ясування щирих функцій крові, жовчі й інших "соків" тіла привело до появи інших припущень про природу різних темпераментів. Так, на початку XX в. широке поширення серед лікарів одержали погляди на темперамент як наслідок визначеного анатомічного складу тіла. Наприклад, затверджували, що повнота розташовує до добродушності, а худі люди бувають здебільшого жовчними і злими. У таких твердженнях явно переплутані причина і наслідок. Дійсно, веселі, життєрадісні люди часто бувають повними, а хмурі, дратівливі — худими. Але це далеко не правило, більш того, нерідко буває навпаки. Тому немає основ вважати анатомічний склад тіла (конституцію) причиною того чи іншого темпераменту. Як правило, риси темпераменту і зовнішній вигляд людини рівною мірою залежать від умов його життя. Звичайно, життєві негоди і проьлеми не тільки викликають фізичне виснаження, але і роблять людини озлобленим і дратівливої. Зрозуміло також, що спокійне життя в статку, часто з надмірностями в їжі, розташовує до повноти і до добросердого настрою. Не від тілесного додавання залежить настрій, а від умов життя, що визначають той чи інший розвиток спадкоємних задатків темпераменту і конституції. Тому позбавлені всякої наукової підстави спроби судити про темперамент, а тим більше про характер людини по яких-небудь анатомічних показниках будови його тіла.

Дійсна природа темпераменту і характерів була розкрита І.П.Павловим (1927) за допомогою навчання про вищу нервову діяльність. Численні спостереження і спеціальні досвіди на лабораторних тваринах переконливо показали, що різні темпераменти є не що інше, як прояв індивідуальних розходжень у властивостях протікання збуджувальних і гальм і в н их процесів у вищих відділах мозку. Розходження темпераментів відбивають розходження загальних типів нервової системи, властивих і людині, і тварині. Характер людини складається з його природженого темпераменту плюс зміни темпераменту, обумовлені вихованням, плюс сума складних відносин з оточуючими людьми і подіями.

2. Індивідуальні розходження в протіканні умовних рефлексів

Проводячи експерименти на великому числі лабораторних собак, І.П.Павлов звернув увагу на те, що усі вони "працюють" по-різному. Одні собаки легко і швидко, після декількох спроб, утворять міцні умовні рефлекси. Інші виробляють умовний рефлекс на превелику силу, повільно, лише після багатьох десятків спроб. Але навіть коли вони вироблять рефлекс, те останній виявляється неміцним і слабким. Ві

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать