Визначення вартості основних фондів підприємства і розрахунок амортизаційних відрахувань

Методи розрахунку вартості основних фондів
На підставі даних форми №11 – ОЗ «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)» заповнимо таблицю 2.1.
Таблиця 2.1. Склад основних засобів підприємстві ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування».
№ п/п |
Найменування показника | Наявність на кінець року (тис. грн.)
Усього | У т.ч. за основним видом діяльності
1 | Земельні ділянки– | –
2 | Капитальні витрати на поліпшення земель | _ | _
3 | Будинки, споруди і передавальні пристрої | 18400,1 | 18400,1
4 | Машини та устаткування | 10591,3 | 10591,3
5 | Транспортні засоби | 342,1 | -
6 | Инструменти, прилади, інвентар (меблі) | 645,8 | 645,8
7 | Робоча і продуктивна худоба | - | -
8 | Багаторічні насадження | - | -
9 | Інші основні засоби | - | -
10 | Бібліотечні фонди | - | -
11 | Малоцінні необоротні матеріальні активи
12 | Тимчасові (нетитульні) споруди | - | -
13 | Природні ресурси | - | -
14 | Інвентарна тара | - | -
15 | Предмети прокату | - | -
16 | Інші необоротні матеріальні активи | - | -
17 | Незавершені капітальні інвестиції | 4269,3
Усього (сума рядків 1 – 16) | 29979,3 | 29637,2
Таким чином, у структурі основних засобів підприємства переважають будинки, спорудження і передавальні пристрої. Їхня частка в структурі основних фондів складає 61,4% (18400,1/29979,3х100%). Також велика частка машин та устаткування. Їхня питома вага складає 35,3% (10591,3/29979,3х100%), що характерно для підприємств даної галузі промисловості.


Для аналізу динаміки основних засобів підприємства заповнимо таблицю 2.2.
Таблиця 2.2. Наявність та рух основних засобів ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування».
Основні засоби за видами економічної діяльності: | Наявність на поч. 2003 р. (первісна/
переоцінена вартість) | Надійшло у звітному році |
Вибуло у звітному році | Наяв-ність на кін. 2003р | Наявність за відрахуванням зносу (залишкова вартість) | Аморти-зація основних засобів за рік | Вартість основних засобів, на які повністю нараховано амортизацію (знос)
Без індек-сації | З індек-сацією | Усього | В т.ч. нових | Усього | В т.ч. ліквідо-вано | на поч. 2003 | на кін. 2003
За основним видом діяльності | 27396,1 | - | 2398,9 | 1704,3 | 157,8 | 144,9 | 29637,2 | 17018,8 | 19185,6 | 219,2 | 2167,4
За неосновним видом діяльності | 336,8 | - | 5,3 | 5,3 | - | - | 342,2 | 242,2 | 244,3 | 3,2 | -
Усього по підприєм-ству | 27732,9 | - | 2404,2 | 1709,6 | 157,8 | 144,9 | 29979,3 | 17261 | 19429,9 | 222,4 | 2167,4


З таблиці 2.2 видно, що первісна вартість основних засобів підприємства (27732,9 тис. грн.) за рік збільшилася на 2246,4 тис. грн. (2404,2 – 157,8) чи на 8,1% і склала на кінець року 29979,3 тис. грн. (27732,9 + 2246,4).
Залишкова вартість основних засобів підприємства (17261,0 тис. грн.) за рік збільшилася на 2168,9 тис. грн. (19429,9 – 17261,0) чи на 12,6% і склала на кінець року 19429,0 тис. грн.
2.2 Розрахунок амортизаційних відрахувань
Для забезпечення безперервного процесу виробництва необхідне постійне відтворення спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Відшкодування зносу діючих основних фондів та накопичення сум коштів, потрібних для придбання нових засобів праці, здійснюється шляхом нарахування амортизації.
Амортизація – це перенесення частини вартості об’єкта основних фондів підприємства на вартість виробленої ним продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Протягом усього терміну експлуатації основних фондів певна частина їхньої вартості у вигляді амортизаційних відрахувань включається до собівартості продукції підприємства. Після реалізації продукції ця частина вартості основних фондів відшкодовується виробнику в складі виручки та накопичується з метою заміни надалі спрацьованих фондів новими.
Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами.
Норма амортизаційних відрахувань – це відношення щорічного розміру амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів, виражене у відсотках.
Як зазначалося, підприємству не обов’язково відшкоджувати всю початкову (або переоцінену) вартість основних фондів. Під час ліквідації об’єкта основних фондів залишаються матеріальні цінності, які підприємство може використовувати надалі в господарській діяльності й отримувати певний економічний ефект або реалізувати їх на сторону (запасні частини, агрегати, брухт тощо). Тому норми амортизаційних відрахавань обчислюються з урахуванням зменшення початкової (або переоціненої) вартості об’єкта основних фондів на суму його ліквідаційної вартості, тобто норми амортизації застосовуються тільки щодо вартості, яка амортизується.
У загальному випадку норми амортизації обчислюються за формулою:
На = ((Вп – Вл)/(Вп хТк.в))х100%, (2.1)
де Вп та Вл – початкова та ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів відповідно, грн.;
Тк.в – термін корисного використання об’єкта основних фондів, роки.
Важливим економічним важелем у системі державного регулювання амортизації є методи нарахування амортизаційних відрахувань. Під методом нарахування амортизації розуміють методи розподілу вартості основних фондів по роках їхньої служби у певному системному порядку. Існують різноманітні методи нарахування амортизації, що можна розділити на так звані 2 основні групи: методи нормального нарахування амортизації та методи прискореного нарахування амортизації.
Перші припускають нарахування залежно від строку нормальної експлуатації об'єкта основних засобів, як правило, рівномірно й обчислюються виходячи з початкової вартості цього об'єкта. Другі базуються на прискоренні амортизаційного процесу виходячи з різноманітних систем прискорення й обчислюються частіше усього на основі залишкової вартості.
Звичайно перелік можливих конкретних методів нарахування амортизації регулюється державою, але кожне підприємство з переліку вибирає ті, що економічно доцільні саме для нього.
Вибраний метод амортизації має забезпечити розподіл вартості активу на систематичній основі та відображати спосіб, у який економічна вигода від цього активу споживається підприємством.
Відповідно до пункту 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби” (ПБО 7) передбачено 5 методів:
прямолінійний;
зменшення залишкової вартості;
прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивний;
виробничий.
Метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний метод об'єднує те, що при їхньому застосуванні має місце щорічне зниження суми нарахованої амортизації. Це дає підставу розглядати їх як різновид одного з методів – методу дигресивної амортизації.
Ці методи можуть застосовуватися для всіх об'єктів, що обліковуються на рахунках 10 і 11. При цьому, для об'єктів, що обліковуються на субрахунку 111 “Бібліотечні фонди” і субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи” (МНМА), може застосовуватися спрощений метод нарахування амортизації. Амортизація МНМА нараховується в першому місяці використання об’єктів 100% його вартості. Вартісний критерій (признак) предметів, що входять до складу МНМА встановлений на рівні 2000 грн.
Відповідно до п.28 ПБО 7 “Метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання”.
Таким чином, вибір методу амортизації, який теж є елементом облікової політики підприємства, являє собою не формально-правову, а економічну проблему.
Метод амортизації об'єкта ОЗ переглядається у випадку зміни очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації по новому методу починається з місяця, що слідує за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.
Крім того, останнім абзацом п.26 ПБО 7 підприємству надане право “застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством”, тобто ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [19, с. 64].
Але застосування норм і методів нарахування амортизації, передбачених податковим законодавством не усуне розходжень між бухгалтерським і податковим обліком основних фондів (засобів).
Як уже зазначалося, підприємство самостійно визначає термін корисного використання об’єкта основних фондів, виходячи із режиму своєї роботи, ступеня завантаження основних фондів у виробничому процесі, зносу об’єкта та інших факторів.
Сума накопиченої амортизації за час експлуатації об’єкта основних фондів являє собою вартісний вираз його зносу.
Ефективне функціонування підприємства в ринкових умовах потребує проведення ним виваженої амортизаційної політики, яка забезпечить своєчасне оновлення основних фондів і одночасно дасть змогу тримати ціни на власну продукцію не вищими за їх середньоринковий рівень.
У практиці господарювання підприємства може бути застосований один з кількох методів нарахування амортизації: прямолінійний (або рівномірний), виробничий, зменшуваної залишкової вартості, зменшуваного подвійного залишку, кумулятивний [39, с. 80].
Для розуміння сутності цих методів та їх відмінностей розглянемо порядок визначення амортизаційних відрахувань на прикладі однієї й тієї самої умови.
Приклад. Підприємство ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» придбало виробниче обладнання початковою вартістю 410 тис. грн. Очікується, що за весь термін експлуатації обладнання загальний обсяг виробленої за його допомогою продукції становитиме 1600 тис. одиниць. Ліквідаційна вартість обладнання після його ліквідації, за попередніми оцінками, становить 10 тис. грн. Очікуваний термін корисного використання обладнання становить 4 роки.
Метод прямолінійної (рівномірної) амортизації.
Метод передбачає, що протягом усього строку корисного використання об’єкта основних фондів його вартість, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) на поточні витрати підприємства та відноситься на собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, що надаються. Щорічна сума амортизаційних відрахувань (АВ) визначається за формулою:
АВ = (Вп – Вл)/Тк.в, (2.2)
де Вп та Вл – початкова та ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів відповідно, грн.;
Тк.в – термін корисного використання об’єкта основних фондів, роки.
Для нашої умови маємо: АВ = (410 – 10)/4 = 100 тис. грн., тобто для відшкодування вартості основних фондів протягом чотирьох років підприємство ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» щороку має включати до поточних витрат та відносити на собівартість випущеної ним продукції (виконаних робіт, наданих послуг) 100 тис. грн.
У таблиці 2.3 дано обчислення накопичуваної амортизації та балансової вартості об’єкта основних фондів.
Таблиця 2.3. Обчислення накопичуваної амортизації та балансової вартості об’єкта основних фондів
Рік | Річна сума амортизаційних відрахувань, тис. грн. | Сума накопиченої амортизації, тис. грн. | Балансова вартість об’єкта основних фондів, тис. грн.
0 | - | - | 410
1 | 100 | 100 | 310
2 | 100 | 200 | 210
3 | 100 | 300 | 110
4 | 100 | 400 | 10
Метод прямолінійної (або рівномірної) амортизації зручно застосовувати, коли підприємство щороку виробляє та реалізовує продукцію у більш-менш стабільних обсягах.
Якщо ж обсяги виробництва та реалізації продукції підприємства суттєво коливаються, то при використанні цього методу в періоди, коли випускається продукція у меньших обсягах, її вартість на ринку може бути значно вищою за середньоринкову і втратить привабливість для покупців. Це пояснюється необхідністю розподілу річної суми амортизації між меньшою кількістю одиниць продукції, в результаті чого на кожний виріб припадатиме більша сума амортизаційних відрахувань і продукція, відповідно, стане дорожчою.
Тому у випадках нерівномірного виробництва продукції більш виваженим буде застосування виробничого методу нарахування амортизації.
Виробничий метод нарахування амортизації.
Метод базується на припущенні, що об’єкт основних фондів амортизується тільки під час його експлуатації. При цьому тимчасові строки його бездіяльності ніяк не впливають на процес нарахування амортизації, а річна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:
АВ = QфхНв.а, (2.3)
де Qф – фактичний річний обсяг продукції (робіт, послуг), нат. Од.;
Нв.а – виробнича ставка (норма) амортизації, грн./од.
Виробнича ставка (норма) амортизації визначає, яка частка вартості об’єкта основних фондів, що амортизується, припадає на одиницю продукції, виходячи з очикуваного обсягу її випуску за весь термін його корисного використання. Вона обчислюється за формулою:
Нв.а = (Вп – Вл)/Qоч, (2.4)
Де Qоч – загальний розрахунковий (або очікуваний) обсяг виробництва за весь термін використання об’єкта основних фондів, нат. од.
Згідно з наведеною вище умовою, виробнича ставка амортизації становить для нашого прикладу Нв.а = (410 – 10)/1600 = 0,25 грн./од. Це означає, що для відшкоджування вартості обладнання підприємство має включати до собівартості одного виробу 0,25 грн.
У таблиці 2.4 наведено дані про фактичні обсяги виробництва продукції ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування». Як бачимо, при нарахуванні амортизації за допомогою виробничого методу увага звертається на повне використання виробничих можливостей обладнання з випуску продукції. Строки використання обладнання значення не мають.
Таблиця 2.4. Фактичні обсяги виробництва продукції, обчислення накопичуваної амортизації та балансової вартості об’єкта основних фондів
Рік | Фактичний обсяг виробництва, тис. од. | Річна сума амортизаційних відрахувань,
тис. грн. | Величина накопиченої амортизації, тис. грн. | Балансова вартість об’єкта основних фондів, тис. грн.
0 | --- | --- | --- | 410
1 | 390 | 390х0,25 = 97,5 | 97,5 | 312,5
2 | 360 | 360х0,25 = 90 | 187,5 | 222,5
3 | 270 | 270х0,25 = 67,5 | 255 | 155
4 | 320 | 320х0,25 = 80 | 355 | 75
5 | 260 | 260х0,25 = 65 | 400 | 10
Подальші методи нарахування амортизації належать до прискорених, які дають змогу швидшими темпами відшкодувати знос основних фондів. Їх сутність полягає у тому, що на початку експлуатації основних фондів суми нарахованої за їх допомогою амортизації значно перевищують амортизаційні суми, нараховані наприкінці строку служби об’єктів. Привабливість цих методів полягає у тому, що більшість видів основних фондів діють ефективніше, коли вони ще нові й мають високі продуктивні можливості. Із часом витрати на ремонт збільшуються, і на прикінці строку експлуатації об’єкта основних фондів вони значно вищі, ніж на початку. Це призводить до того, що загальна сума витрат на ремонт та сума амортизаційних відрахувань залишаються фактично сталими протягом багатьох років. У результаті корисність об’єктів основних фондів залишається однаковою протягом тривалого часу.
Метод зменшуваної залишкової вартості.
Річна сума амортизаційних відрахувань за цього методу обчислюється за формулою:
АВ = ВзхНа, (2.5)
На = (1 – (Вл/Вп)1/Тк.в)х100%, (2.6)
де Вз – залишкова вартість основних фондів, грн.;
На – річна норма амортизації, %;
Тк.в – кількість років корисного використання об’єкта основних фондів.
Згідно з вихідними даними прикладу обчислимо річну норму амортизації за методом зменшуваної залишкової вартості:
На = (1 – (10/410)1/4)х100% = 60,48%.
У таблиці 2.5 подано очислення річної суми амортизаційних відрахувань, накопичуваної амортизації та балансової вартості об’єкта основних фондів ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування».
Таблиця 2.5. Обчислення накопичуваної амортизації та балансової вартості об’єкта основних фондів.
Рік | Обчислення річної суми амортизаційних відрахувань | Річна сума амортизацій-них відрахувань,
тис. грн. | Величина накопиченої амортизації, тис. грн. | Балансова вартість об’єкта основних фондів, тис. грн.
0 | --- | --- | --- | 410,00
1 | 410х60,48% | 247,97 | 247,97 | 162,03
2 | 162,032х60,48% | 98,00 | 345,96 | 64,04
3 | 64,035х60,48% | 38,73 | 384,69 | 25,31
4 | 25,307х60,48% | 15,31 | 400,00 | 10,00
Як бачимо, застосування такого методу дає змогу підприємству швидше відшкодувати вартість своїх основних фондів.
Метод подвійного зменшуваного залишку.
При нарахуванні амортизації за допомогою цього методу ліквідаційна вартість основних фондів не враховується. Сума річних амортизаційних відрахувань визначається за формулою:
АВ = 2хНахВз, (2.7)
На = 100%/Тк.в, (2.8)
де На – норма амортизаційних відрахувань, %;
Тк.в – строк корисного використання, роки.
За умовою приклада маємо: На = 100%/4 = 25%.
Обчислення річної суми амортизаційних відрахувань, накопичуваної амортизації та балансової вартості основних об’єкта фондів ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» подано в таблиці 2.6. Розмір амортизаційних відрахувань останнього року обмежений сумою, необхідною для зменшення залишкової вартості до рівня ліквідаційної вартості.
Таблиця 2.6. Обчислення накопичуваної амортизації та балансової вартості об’єкта основних фондів.
Рік | Обчислення річної суми амортизаційних відрахувань | Річна сума амортизацій-них відрахувань,
тис. грн. | Величина накопиченої амортизації, тис. грн. | Балансова вартість об’єкта основних фондів, тис. грн.
0 | --- | --- | --- | 410
1 | 2х25%х410 | 205 | 205 | 205
2 | 2х25%х205 | 102,5 | 307,5 | 102,5
3 | 2х25%х102,5 | 51,25 | 358,75 | 51,25
4 | --- | 41,25 | 400 | 10
Кумулятивний метод.
Цей метод амортизації ще називають методом списання вартості за сумою кількості років. Річна сума амортизації обчислюється за формулою:
АВ = к(Вп – Вл), (2.9)
де к – кумулятивний коефіцієнт, який обчислюється так:
к = кількість років, що залишається до кінця строку служби об’єкта
Сума років строку об’єкта (2.10)
У нашому прикладі строк служби обладнання 4 роки, значить сума років становитиме 4 + 3 + 2 + 1 = 10.
На початок першого року кількість років, що залишається до кінця служби об’єкта, становить 4, на початок другого року – 3, третього – 2 роки, четвертого – 1 рік. Кумулятивні коефіцієнти для кожного року нарахування амортизації відповідно становитимуть: перший рік експлуатації – 4/10; другий рік – 2/10; третій рік – 3/10; четвертий рік – 1/10.
У таблиці 2.7 подано обчислення річної суми амортизаційних відрахувань, накопичуваної амортизації та балансової вартості об’єкта основних фондів ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування».
Таблиця 2.7. Обчислення накопичуваної амортизації та балансової вартості об’єкта основних фондів.
Рік | Обчислення річної суми амортизаційних відрахувань | Річна сума амортизацій-них відрахувань,
тис. грн. | Величина накопиченої амортизації, тис. грн. | Балансова вартість об’єкта основних фондів, тис. грн.
0 | --- | --- | --- | 410
1 | (4/10)х400 | 160 | 160 | 250
2 | (3/10)х400 | 120 | 280 | 130
3 | (2/10)х400 | 80 | 360 | 50
4 | (1/10)х400 | 40 | 400 | 10
Нарахування амортизації здійснюється щомісячно. Розмір амортизаційних відрахувань за місяць визначається шляхом ділення річної суми амортизації на 12. нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Припинення нарахування амортизації відбувається, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних фондів.
Нарахування амортизації також призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об’єкта основних фондів.
Підприємство може застосувати норми і методи амортизації, передбачені податковим законодавством.
Відповідно до чинного в Україні податкового законодавства під час обчислення підприємствами податку на прибуток амортизація основних фондів має нараховуватись згідно з вимогами статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з урахуванням подальших змін і доповнень [19, с. 66]. Законом передбачено поділ основних фондів застосування різних норм амортизації.
Згідно із зазначеним законом основні фонди підприємства поділяються на чотири групи.
До першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому чіслі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).
Друга група включає автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання та устаткування, приладдя до них.
До третьої групи відносять усі інші основні фонди, що не ввійшли до першої, другої та четвертої груп.
До четвертої групи основних фондів віднесено електронно-обчислювальні машини, інші машини, призначені для обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у т.ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Норми амортизаційних відрахувань встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду (в розрахунку на квартал) у таких розмірах: перша група – 2%, друга – 10%, третя – 6%, четверта група – 15%.
Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування встановлених законом норм амортизації до балансової вартості відповідних груп основних фондів на початок звітного періоду (кварталу).
Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Ба = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1), (2.11)
де Б(а-1) – балансова вартість групи основних фондів на початок попереднього звітного періоду, грн.;
П(а-1) – сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів протягом попереднього звітного періоду, грн.;
В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього звітного періоду, грн.;
А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих протягом попереднього звітного періоду, грн.
Відповідно до цього закону не всі витрати підприємства, пов’язані з придбанням, виготовленням або поліпшенням основних фондів, підлягають амортизації.
Амортизації підлягають такі витрати підприємства:
На придбання основних фондів для власного виробничого використання з моменту введення їх в експлуатацію (водночас основні фонди, отримані безоплатно, амортизації не підлягають);
На самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
На проведення усіх видів ремонту основних фондів протягом звітного періоду, їх реконструкцію і модернізацію та інші витрати для поліпшення основних фондів, що перевищують 10% витрат щодо сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3, 4 чи окремих об’єктів основних фондів першої групи, пропорційно до сукупної балансової вартості цих груп та окремих об’єктів основних фондів першої групи на початок розрахункового періоду.
Не підлягають амортизації та повністю належать до складу валових витрат, які визначаються під час обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню, за звітний період витрати підприємства на: придбання і відгодівлю продуктивних тварин; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів з метою подальшого продажу їх іншим особам або використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що перебувають на консервації.
Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування такі витрати:
бюджетів на будівництво й утримання споруд благоустрою житлових будинків, придбання і зберігання бібліотечних та архівних фондів;
бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
на придбання та зберігання Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;
на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних фондів.
Розглянемо застосування податкового методу нарахування амортизації на такому прикладі.
Приклад.
Обладнання належить до другої групи основних фондів, отже щоквартальна норма амортизації становить 10% від балансової вартості. У таблиці 2.8 подано розрахунок квартальної суми амортизації протягом одного року, накопичена сума амортизації та балансова вартість об’єкта основних фондів ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування».
Таблиця 2.8. Розрахунок квартальної суми амортизації, накопичена сума амортизації та балансова вартість основних фондів
Рік | Обчислення квартальної суми амортизаційних відрахувань | Квартальна сума амортизації,
тис. грн. | Величина накопиченої амортизації, тис. грн. | Балансова вартість об’єкта основних фондів, тис. грн.
0 | --- | --- | --- | 410
1 | 410х10% | 41,00 | 41,00 | 369,00
2 | 369х10% | 36,90 | 77,90 | 332,10
3 | 332,10х10% | 33,21 | 111,11 | 298,89
4 | 298,89х10% | 29,89 | 141,00 | 269,00
На підприємстві ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» використовується податковий метод нарахування амортизації.
На підставі даних форми №1 – «Амортизація» заповнимо таблицю 2.9.


Таблиця 2.9. Вартість, рух основних засобів та сума нарахованої амортизації відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку за групами |
Первісна (переоцінена) вартість | Залишкова вартість на
№ п/п | Групи основних засобів | Вартість основних засобів на поч. року | Збільшення вартості основних засобів | Зменшення вартості основних засобів | Вартість основних засобів на кін. року | Сума нарахованої амортизації за рік | Поч. року | Кін.
року
1 | Будинки, споруди та передавальні пристрої | 17724 | 676 | __ | 18400 | 115 | 10908 | 11470
2 | Машини та обладнання | 8990 | 1666 | 65 | 10591 | 105 | 5891 | 7440
3 | Транспортні засоби | 337 | 5 | __ | 342 | 3 | 242 | 244
4 | Інструменти, прилади, інвентар (меблі) | 682 | 57 | 93 | 646 | __ | 220 | 276
5 | Усього | 27733 | 2404 | 158 | 29979 | 223 | 17261 | 19430
Таким чином, сума нарахованої амортизації за рік склала 223 тис. грн., а залишкова вартість основних засобів на кінець звітного року – 19430 тис. грн.


2.3 Характеристика показників ефективності використання основних фондів
Покращення використання основних фондів сприяє вирішенню широкого кола економічних проблем, спрямованих на підвищення ефективності виробництва: збільшення обсягів випуску продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, економію капітальних вкладень та підвищення прибутковості підприємства.
Для характеристики стану і використання основних фондів підприємства застосовується чотири групи показників (рис. 2.1) [39, с. 89 – 90]:
показники технічного стану та руху основних фондів;
показники завантаження основних фондів;
показники технічного оснащення підприємства;
показники ефективності використання основних фондів.
Технічний стан та рух основних фондів характерізують такі коефіцієнти.
1. Коефіцієнт зносу основних фондів (Кзн), що відображає частку вартості основних фондів, уже перенесену на вартість виготовленої підприємством продукції, і, водночас, характерізує ступінь зносу основних фондів підприємства станом на певну дату. Коефіцієнт обчислюється як відношення суми накопиченого зносу до початкової вартості основних фондів:
Кзн = Сзн/Вп, (2.12)
де Сзн – знос основних засобів (накопичена амортизація), грн.;
Вп – початкова вартість основних фондів, грн.
Рис. 2.1. Класифікація показників стану та використання основних фондів підприємства
2. Коефіцієнт придатності основних фондів (Кприд) характеризує незношену частку основних засобів підприємства станом на певну дату. Він обчислюється за формулою:
Кприд = Вз/Вп, (2.13)
де Вз – залишкова вартість основних засобів, грн.
Між коефіцієнтами зносу та придатності існує такий зв’язок:
Кзн + Кприд = 1.
3. Коефіцієнт оновлення основних фондів (Кон) характерізує ступінь інтенсивності оновлення основних фондів підприємтсва й обчислюється за формулою:
Кон = Внад/Вофк.р, (2.14)
де Внад – вартість основних фондів, що надійшли на підприємство протягом звітного періоду, грн.;
Вофк.р – початкова вартість основних засобів підприємства на кінець року, грн.
4. Коефіцієнт вибуття основних фондів (Квиб) характерізує інтенсивність вибуття основних фондів протягом звітного періоду й обчислюється за формулою:
Квиб = Ввиб/Вофп.р, (2.15)
де Ввиб – вартість основних фондів, що вибули протягом звітного року з балансу підприємства, грн.;
Вофп.р – початкова вартість основних засобів підприємства на початок року, грн.
Приклад.
На початок року початкова вартість основних фондів підприємства ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» становила 27733 тис. грн., знос – 10472 тис. грн. Протягом року було придбано та введено у дію основні фонди вартістю 2404 тис. грн., з експлуатації вибуло основних фондів на суму 158 тис. грн. Знос основних фондів на кінець року становив 10549 тис. грн. Визначим: а) показники технічного стану основних фондів на початок та кінець року; б) показники руху основних фондів на підприємстві протягом року.
Розрахунок.
А. Визначення показників технічного стану основних фондів.
На початок року коефіцієнти зносу та придатності становили:
Кзн = 10472/27733 = 0,38; Кприд = 17261/27733 = 0,62.
Наприкінці року внаслідок руху основних фондів відбулись зміни початкової вартості основних фондів:
Впк.р = 27733 + 2404 – 158 = 29979 тис. грн.
Звідси коефіцієнти зносу та придатності основних фондів на кінець року становитимуть:
Кзн = 10549/29979 = 0,35; Кприд = 19430/29979 = 0,65.
Б. Визначення показників руху основних фондів:
Кон = 2404/29979 = 0,080; Квиб = 158/27733 = 0,006.
Як бачимо, основні фонди підприємства ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» на кінець року поновішали (частка зношених фондів зменшилася з 0,38 до 0,35), що привело до підвищення придатної частки основних фондів (з 0,62 до 0,65). Значну роль у цьому відіграло випередження темпів оновлення основних фондів темпів їх вибуття (0,080 проти 0,006).
Показники завантаженності основних фондів підприємства поділяють на показники екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів [39, 49, 84].
Показники екстенсивного використання (Кекст) основних фондів характерізують їх використання у часі.
Розрізняють календарний, режимний, плановий та фактичний фонди часу роботи обладнання.
Календарний фонд робочого часу (ФРЧк) є максимально можливим часом роботи обладнання. Він визначається множенням кількості календарних днів (за рік, квартал, місяць) на 24 години.
Номінальний (або режимний) фонд робочого часу (ФРЧн) одиниці обладнання визначається режимом роботи підприємства й обчислюється за формулою:
ФРЧн = (Дк – (Двих + Дсв))хNзмхТзм, (2.16)
де Дк – кількість календарних днів у періоді, дні;
Двих – кількість вихідних у календарному періоді, дні;
Дсв – кількість святкових днів у календарному періоді, дні;
Nзм – кількість змін роботи обладнання протягом доби;
Тзм – тривалість однієї зміни, год.
Плановий фонд робочого часу (ФРЧпл) обладнання визначається шляхом зменшення номінального фонду на час перебування обладнання в плановому ремонті та модернізації:
ФРЧпл = ФРЧн – РЧтор, (2.17)
де РЧтор – час простоїв обладнання у технічному обслуговуванні та ремонті, год.
Дійсний (або фактичний) фонд робочоо часу (ФРЧд) обладнання складається з часу фактичної роботи, а також підготовчо-корисного й допоміжного часу і визначається фактичним режимом роботи обладнання в цехах підприємства.
Рівень використання обладнання за часом характерізується системою коефіцієнтів екстенсивного завантаження обладнання, які обчислюються як відношення фактично відпрацьованого фонду часу до загального фонду часу (календарного, режимного, планового) [39, 93]:
Кк = ФРЧд/ФРЧк; (2.18)
Кк = ФРЧд/ФРЧн; (2.19)
Кк = ФРЧд/ФРЧпл; (2.20)
де Кк, Кн, Кпл – коефіцієнти використання календарного, номінального та планового фонду робочого часу відповідно;
ФРЧд – дійсний фонд робочого часу обладнання, машино-години;
ФРЧк, ФРЧн, ФРЧпл – календарний, номінальний та плановий фонди робочого часу обладнання відповідно, машино-години.
Відхилення фактичного часу роботи групи обладнання від планового фонду робочого часу може спричинюватись такими чинниками, як зміна кількості одиниць обладнання, зміни витрат часу на технічні й технологічні зупинки, наявність простоїв через організаційно-технічні причини тощо.
Приклад. Визначимо коефіцієнт використання планового фонду часу роботи 7 верстатів за такими даними: протягом року підприємство ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»працює 260 днів у дві зміни, тривалість зміни – 8 год, витрати часу на технічне обслуговування та ремонт верстата – 4%. Фактично верстати відпрацювали 25470 машино-годин.
Розрахунок.
Обчислимо номінальний фонд робочого часу одного верстата за формулою (2.16):
ФРЧн = 260х2х8 = 4160 год.
2. Обчислимо витрати часу на технічне обслуговування та ремонт:
Рчтор = 4160х(4%/100%) = 166,4.
3. Плановий фонд робочого часу всіх верстатів:
ФРЧпл = (4160 – 166,4)х7 = 27955,2 машино-години.
4. Коефіцієнт використання планового фонду робочого часу верстатів:
Кпл = ФРЧд/ФРЧпл = 25470/27955,2 = 0,91.
До показників екстенсівного завантаження обладнання належить також коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм), що показує, скільки змін у середньому обладнання підприємства працювало протягом доби. Він обчислюється за формулою:
Кзм = МЗ/МД, (2.21)
або
Кзм = ФРЧд/ФРЧд1, (2.22)
де МЗ – кількість відпрацьованих протягом певного періоду машино-змін;
МД – кількість відпрацьованих протягом певного періоду машино-днів;
ФРЧд – дійсний фонд робочого часу всього обладнання, год;
ФРЧд1 – дійсний фонд робочого часу всього обладнання при однозмінній роботі, год.
Приклад. На підприємстві ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» у цеху 15 верстатів працюють в одну зміну, 28 – у дві, 20 – у три зміни. Обчислити коефіцієнт змінності обладнання.
Розрахунок. Коефіцієнт змінності обчислюємо за формулою:
Кзм = МЗ/МД = (15х1 + 28х2 + 20х3)/(15х1 + 28х1 + 20х1) = 2,079 зміни.
Показником, що характерізує рівень використання обладнання за потужністю, є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання, який обчислюється як відношення фактичної продуктивності одиниці обладнання до планової.
Обчислення коефіцієнта інтенсивного завантаження (Кінт) по групі обладнання здійнюється за формулою:
Кінт = Тф.і/Тн.і, (2.23)
де Тф.і – фактично витрачений час на обробку і-ї деталі, н.-год;
Тн.і – нормативний час на обробку і-ї деталі, н.-год.
Для одиниці обладнання коефіцієнт інтенсивного завантаження обчислюється за формулою:
Кінт = (mі=1Тмаш.іхQі)/(mі=1Тн.іхQі), (2.24)
де Тмаш.і – машинний час обробки і-ї деталі на обладнанні, н.-год;
Qі – кількість оброблених деталей і-го виду, шт.;
m – кількість видів деталей, що обробляються на одному верстаті.
На використання обладнання за потужністю впливають такі чинники, як його технічний стан, якість інтрументу та технічного оснащення працівників, якість сировини та матеріалів, кваліфікація кадрів, складають технології, зміна номенклатури продукції, рівень організації виробничого процесу та інші.
Приклад.
На підприємстві ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» норма часу на виготовлення виробу А – 0,35 н.-год, виробу Б – 0,75 н.-год. У тому числі машинний час, що витрачається на обробку виробу А становить 0,2 н.-год, виробу Б – 0,5 н.-год. Протягом місяця на верстаті обробляється 260 одиниць виробу А та 185 одиниць виробу Б. Визначити коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання.
Розрахунок.
Маємо: Кінт = (0,2х260 + 0,5х185)/(0,35х260 + 0,75х185) = 0,63
Це означає, що потужність обладнання використана лише на 63%.
Загальну характеристику використання обладнання за часом дає коефіцієнт інтегрального завантаження (Кінтег), що визначається, як добуток коефіцієнтів екстенсивного (Кекст) та інтенсивного (Кінт) навантажень обладнання:
Кінтег = Кекст х Кінт (2.25)
До показників технічного оснащення підприємства належать такі [54, 68].
1. Фондооснащенність (Фосн), яка відображає частину загальної вартості основних фондів, що припадає на одиницю основного обладнання і визначається за формулою:
Фосн = Воф/Nобл, (2.26)
де Воф – середньорічна вартість основних фондів, грн.;
Nобл – облікова кількість устакування на підприємстві, що має найбільшу частку.
2. Фондоозброєність (Фозбр) визначає частку вартості основних фондів, яка припадає на одного працівника промислово-виробничого персоналу і характерізує ступінь його озброєності фондами. Обчислюється за формулою:
Фозбр = Воф/Чпвп, (2.27)
Де Чпвп – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.
3. Рівень механізації праці (Мозбр) визначає, яка частка праці, пов’язана з виготовленням продукції, припадає на виконання механізованих робіт, і обчислюється за формулою:
Мозбр = Тпрм/Тпр, (2.28)
де Тпрм – кількість люд.-год, витрачених робітниками на механізованих роботах з виробництва продукції, люд.-год;
Тпр – загальна трудоміскість виробленої продукції, люд.-год.
4. Енергоозброєність (Еозбр) характерізує, яка частка енергетичних виробничих потужностей припадає на одного робітника промислово-виробничого персоналу, й обчислюється за формулою:
Еозбр = Wенер/Чпвп, (2.29)
де Wенер – сумарна потужність електродвигунів обладнання на підприємстві, кВт/год;
Чпвп – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.
До показників, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, належать такі.
1. Фондовіддача (ФВ), що характеризує, яка частка обсягу випущеної підприємством за певний період продукціїприпадає на 1 грн. середньорічної вартості його основних фондів, і обчислюється за формулою:
ФВ = Q/Воф, (2.30)
Де Q – річний обсяг випуску продукції підприємства у вартісному виразі, грн.;
Воф – середньорічна вартість основних фондів, грн.
Фондовіддачу обчислюють у вартісних або натуральних (тонни, штуки, метри тощо) вимірниках.
Натуральні вимірники фондовіддачі мають обмежене використання. Як правило, їх обчислюють на підприємствах, в цехах та на дільницях, де виробляють один вид продукції. Для обчислення фондовіддачі використовують також трудові вимірники. Вони застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції.
2. Фондомісткість (ФМ) є показником, оберненим до фондовіддачі. Вона характерізує, яка частина середньорічної вартості основних фондів припадає на 1 грн. випущеної підприємством продукції. Визначається як відношення середньорічної вартості основних фондів до обсягу випущеної підприємством продукції:
ФМ = Воф/Q. (2.31)
3. Рентабільність основних фондів (Rоф) характерізує, яка частка прибутку підприємтсва припадає на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів. Обчислюється за формулою:
Rоф = П/Воф, (2.32)
Де П – прибуток, отриманий підприємством за рік, грн.
Приклад. Визначити фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність праці та рентабільність основних фондів, якщо відомо, що середньорічна вартість основних фондів підприємства ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» становить 28856 ((27733 + 29979)/2 = 28856) тис. грн., чисельність промислово-виробничого персоналу становить 179 осіб, обсяг реалізованої за рік продукції – 55936 тис. грн., валовий прибуток – 170,2 тис. грн.
Розрахунок.
1. Обчислимо фондовіддачу:
ФВ = 55936/28856 = 1,94 грн. продукції на 1 грн. вартості основних фондів.
2. Фондомісткість обчислимо за формулою (2.31):
ФМ = 28856/55936 = 0,52 грн. вартості основних фондів підприємства припадає на 1 грн. продукуції.
3. Фондоозброєність праці визначимо згідно з формулою (2.27):
Фозбр = 28856/179 = 161,21 тис. грн. вартості основних фондів підприємства на одного працівника.
Рентабільність основних фондів:
Rоф = 170,2/28856 = 0,006 грн. (0,6 коп.) прибутку підприємтсва припадає на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів. Безперечно, це є дуже низький показник.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать