Воля як регуляція психічної активності людини

ЗМІСТ

ВСТУП

ПРИРОДА ВОЛІ

ВОЛЬОВИЙ ПРОЦЕСРЕГУЛЯЦІІ ПСИХІЧНОЇАКТИВНОСТІ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У зв'язку з загальним відродженням інтересу до гуманітарних, специфічних людських проблем психології в останні роки спостерігається підвищена увага до волі. Колись, ще в XVIII-XIXст., ця проблема була однією з центральних у психологічних дослідженнях. Однак унаслідок незадоволеності загальним станом досліджень волі багато вчених у перші десятиліття поточного сторіччя прагнули узагалі відмовитися від цього поняття як від нібито ненаукового, замінити його поведінковими характеристиками або будь-якими іншими, тобто такими, які можна спостерігати й оцінювати. Але вчитуючись сьогодні в роботи таких чудових психологів минулого, як У. Джемс у США і С. Л. Рубінштейн у Росії, ми виявляємо, що воля - цілком реальне явище, що володіє своїми специфічними, легко описуваними науковою мовою,ознаками. Які ж вони?

Одназ істотних ознак вольового акта полягає в тому, що він завжди зв'язаний з додатком зусиль, прийняттям рішень та їх реалізацією. Воля припускає боротьбу мотивів. За цієюістотноюознакоювольовудія завжди можна відокремити від інших.Вольоверішення звичайне приймається в умовах конкуруючих, різноспрямованих потягів, жодне з яких невзмозі остаточно перемогти без прийняття вольового рішення.Воля припускає самообмеження, стримування деяких досить сильних потягів, свідоме підпорядкування їх іншим, більш значимим і важливим цілям, уміння придушувати безпосередньо виникаючі в даній ситуації бажання і імпульси. На вищих рівнях свого прояву воля припускає опору на духовні цілі і моральні цінності, на переконання й ідеали.

Ще одна ознака вольового характеру дії або діяльності, регульованою волею, - це наявність продуманого плану їхнього здійснення. Дія, що не має плану або не виконується за заздалегідь наміченим планом, не можна вважати вольовим. «Вольова дія - це ... свідома, цілеспрямована дія, за допомогою якоїлюдина здійснює ціль що стоїть перед ним, підпорядковуючи свої імпульси свідомому контролю і змінюючи навколишню дійсність у відповідності зі своїм задумом»[1] ^.

Істотними ознаками вольової дії є посилена увага до такої дії і відсутність безпосереднього задоволення, одержуваного в процесі і в результаті його виконання. Мається на увазі, що вольова дія зазвичай супроводжується відсутністю емоційного, а не морального задоволення. Навпаки, з успішним здійсненням вольового акта звичайно зв'язане саме моральне задоволення від того, що його вдалося виконати. У. Джемс із цього приводу писав наступне: «Великий світ, що оточує нас з усіх боків, задає нам усілякі питання і випробує нас усіма можливими способами. Деякі з цих випробувань ми долаємо за допомогою неважких дій і на деякі питання відповідаємо чітко сформульованими словами. Але на саменайглибшеіз усіх питань, які коли-небудь, пропонуються нам світом, не допускається іншої відповіді, крім німого опору волі і стискання фібр нашого серця, коли ми як би говоримо: «Нехай так, а я все ж буду робити отак» [2] ^.

Нерідко зусилля волі направляються людиною не стільки на те, щоб перемогти й опанувати обставинами, скільки на те, щоб подолати самого себе. Жодна більш-менш складна життєва проблема людини не вирішується без участі волі. Ніхто на Землі ніколи ще не домігся видатних успіхів, не володіючи видатною силою волі. Людина в першу чергу тим і відрізняється від усіх інших живих істот, що в нього, крім свідомості й інтелекту, є ще і воля, без якої здібності залишалися б порожнім звуком.

Будь-якавольовадія є цілеспрямованою дією. Вольова дія сформувалося в людини в процесі праці, спрямованої на виробництво певного продукту. Прямуючи на певну мету, дія в своєму ході регулюється відповідністю з цією метою. Мета, яка ставилася діючим суб'єктом, повинна здійснитися як результат його дій. Специфічно людські дії є вольовими у цьому широкому розумінні слова - всі вони свідомі, цілеспрямовані дії, всі вони включають цілеспрямованість і регулювання ходу дії відповідно до мети.

Проте усвідомлення одиничною мету свого бажання, породженою спонукою, що в дану хвилину володіє людиною, представляє ще дуже невисоку ступінь свідомості [12]. Свідомалюдина, приступаючи до дії, віддає собі звіт про наслідки, які спричинить за собою здійснення мети що стоїть перед ним, а також про мотиви, які його до цього дійства спонукають. У результаті може виявитися розбіжність між бажаною метою і небажаними наслідками або труднощами, з якими в силу об'єктивних зовнішніх умов пов'язана її реалізація. Дія, що відбувається в умовах такого конфлікту внутрішньо суперечливих тенденцій, - це вольова діяв більш специфічному сенсі слова. У силу суперечливості дійсності, а також складної ієрархії різних і часто суперечливих спонукань людини цей, в принципі, окремий випадок досить поширений. Він надає вольової дії особливу спрямованість.

Розрізняючи вольові процеси, ми не протиставляємо їх інтелектуальним і емоційним, і ми не встановлюємо ніякої взаємовиключноїпротилежності між інтелектом, почуттям і волею. Один і той же процес може бути (і звичайно буває) і інтелектуальним, і емоційним, і вольовим. Вивчаючи вольові процеси, ми вивчаємо вольові компоненти психічних процесів.Разом з тим вольовий процес ще більш безпосередньо й органічно, ніж процеси емоційний і інтелектуальний, включений в дію і нерозривно пов'язаний з ним. Так що вивч