Емпатія та особливості її формування в ранньому юнацькому віці

Зміст

Вступ

Розділ І. Загальні особливості періоду ранньої юності

1.1 Соціальна ситуація розвитку в ранній юності

1.2 Новоутворення раннього юнацького віку

Розділ ІІ. Емпатія та особистість

2.1 Морально-психологічний феномен емпатії

2.2 Почуття емпатії та соціалізація особистості

Розділ ІІІ. Особливості емпатії у старшокласників

3.1 Здатність до емпатії в ранньому юнацькому віці

3.2 Методи дослідження емпатії у старшокласників

3.3 Вправи на розвиток емпатії та усвідомлення власного емоційного світу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Протягом ранньої юності (від 15-16 до 17-18 років) особистість виходить на рубіж відносної зрілості, в цей період завершується бурхливий ріст і розвиток організму, а також первинна соціалізація.

Утверджуючись у світогляді, самоусвідомлюючись і самовизначаючись, прагнучи індивідуальної неповторності, юнаки і дівчата виявляють значно вищий ніж у підлітковому віці рівень навчальної діяльності, комунікативності, починаючи узгоджувати у своєму баченні майбутнього близьку і віддалену перспективи, нерідко переживаючи при цьому кризу ідентичності.

Центральне соціально-психологічне новоутворення юнацького віку —розвиток я-концепції. Юнак знаходиться як би в проміжному, пограничному положенні між різними соціальними і віковими групами, що накладає певний відбиток на психіку людини і може виражатися в підвищеній тривожності, неконтактності в спілкуванні, агресивності, егоцентричності, а також виявлятися в реакціях емансипації, компенсації і так далі [7] [14].

До раннього юнацького віку, коли просоціальна мотивація діє на мимовільному рівні, етичні принципи і переконання виступають як спонукальна поведінка, співчуття стає усе більш стійким мотивом поведінки на користь іншого. Експерименти Т. П. Гаврілової [2], що проводяться з підлітками і старшокласниками, виявили тенденцію до спонтанного зниження з віком емпатійних реакцій співпереживання.

Не дивлячись на чимале число досліджень, знання про особливості емпатії у дітей різних вікових груп носять швидше фрагментарний, "мозаїчний" характер, уявлення про розвиток емпатії в онтогенезі недостатньо повні і систематизовані. Теза Т. П. Гаврілової (1975) про необхідність вивчення генезису емпатії і умов її формування і на сьогоднішній день не втратила своєї актуальності [1].

Наше дослідження є спробою внести свій вклад до вирішення окресленого вище кола питань, не претендуючи, проте, на вирішення всієї проблеми.

Об’єкт дослідження: емпатія та особливості її формування в ранньому юнацькому віці.

Предметом дослідження є умови формування та розвитку емпатії у старшокласників.

Метою даного дослідження є визначення особливостей емпатії в ранньому юнацькому віці.

Завдання дослідження:

визначити особливості розвитку людини в період ранньої юності;

дати визначення поняттю емпатії;

визначення особливостей емпатії в ранньому юнацькому віці;

запропонувати методики дослідження та розвитку емпатії в період ранньої юності.

Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ І. Загальні особливості періоду ранньої юності

1.1 Соціальна ситуація розвитку в ранній юності

Протягом юнацького віку (від 15-16 до 20 років) особистість досягає високого рівня інтелектуального розвитку , збагачує ментальний досвід, вперше масштабно розглядає свій внутрішній світ, свою індивідуальність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості.

Різноманітні ознаки юнацтва як особливої соціально-психологічної , демографічної групи, якій властиві специфічні цінності, мова й норми поведінки, стиль, дозвілля, рішучість в реалізації задумів, є свідченням властивої тільки йому соціально, психологічної ситуації розвитку.

Соціальна ситуація розвитку в старшому шкільному віці зумовлена особливостями перебування учня на порозі самостійного життя, необхідністю професійного і особистісного самовизначення, вибору життєвого шляху. Психологічним центром ситуації розвитку старшокласників стає вибір професії, внаслідок чого у них формується своєрідна внутрішня позиція. Її своєрідність зумовлена зорієнтованістю у майбутнє, сприйняттям теперішнього крізь призму цієї основної спрямованості особистості.

Суттєвою особливістю внутрішньої особистісної позиції старшокласника є зміна характеру потреб, які з безпосередніх перетворюються в опосередковані, усвідомлені та довільні. Учень може керувати своїми потребами і прагненнями, складати життєві плани, що засвідчує досить високий рівень особистісного і соціального розвитку.

На цьому віковому етапі відбувається формування механізму цілеутворення, основними проявами якого є наявність у людини певного задуму, плану життя, життєвої мети, проекту цілі, загального досвіду.

Нова внутрішня позиція учня старших класів змінює важливість для нього змісту, мети і завдання навчання. Він оцінює своє навчання з огляду на його значущість для власного майбутнього, особливо для вибору професії.

Соціальна позиція юнаків і дівчат зорієнтована на здобуття статусу самостійної дорослої людини. У зв’язку з цим старшокласники виявляють підвищений інтерес до житт

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать