Психосоматичної складової шкіряних хвороб

Вступ

З виникненням і розвитком наукових уявлень про психіку людини постає питання»: а яку власне роль відіграє ця психіка у житті людини?». Зараз можна сказати, що вона впливає не лише на поведінку, а й має вагомий вплив на весь організм в цілому . Розуміння цього факту поставило під загрозу багатовіковий досвід медицини з її матеріалістичним підходом до сутності людських хвороб, але це велике надбання на шляху до розуміння причини розладів організму. В час свого становлення на початку ХХ століття психосоматична медицина виступила проти однобічних органістичних установок медицини. На сьогоднішній день ця проблема є особливо цікавою і викликає інтерес, адже усвідомити всласне причину захворювання – це наполовину вилікуватись.

Одним з перших термін «психосоматичний» в 1818 році використовував лікарка-психіатр Іоганн-Хрістіан Гейнрот (Хейнрот, Heinroth). А в 1822 році Якобі (Jacobi) доповнив цю область поняттям «соматопсихічний». У наш час цей підхід набув широкого поширення в 20-50-х роках XX століття. В області психосоматичної медицини працювали Ф. Александер, С. Джеліфф, Ф. Данар, Е. Вейсс, О. Інгліш , И. Задгер , Пауль Федерн. Проте проблема виникнення захворювань шкіри із психосоматичної точки зору не є достатньо розвиненою, хоча цими проблемами частково займалися такі вчені: В.Грейс і Д. Грахам дослідивши 31 пацієнта з кропивненицею, а також Л. Кірн.

Отже, метою цієї роботи є дослідити взаємоз’вязок патогенних психічних переживань та їх вплив на появу та розвиток шкіряних захворювань.

Об’єктом даної роботи є внутрішні переживання людини, способи мислення, що призводять до подібних розладів, дослідження феномену порушення функціонування шкіри при наявності проблематичних сімейних стосунків за моделлю «діти-батьки».

Таким чином можна висунути експериментальну гіпотезу: довготривалі негативні стани особистості, пов`язані з її сімейними стосунками, впливають на виникнення шкіряних хвороб.

Предметом є зв’язок внутрішніх конфліктів з соматичними шкірними хворобами у групи людей , що проходять курс лікування на базі сучасних фармакологічних засобів.

Задачі:

1) Виявити місце психологічного компоненту у розвитку хвороби;

2) Детальний аналіз об`єктивних факторів щодо виникнення захворювання;

3) Якісний аналіз даної проблематики.

Теоретичні основи : концепції щодо даного питання таких вчених як З.Фрейд ,Ф.Александер, погляди на це сучасних медиків та людей ,що змушені розробляти власні підходи до лікування хворого. А токож погляди Л.Кірна ,що вперше звернув увагу на прояв кропивниці у певної групи людей, та думки з цього приводу його послідовника Т. Сіндхема.

Методичний інструментарій : з метою перевірки вихідних положень даної роботи буде проведено анкетування серед батьків підлітків, які страждають шкіряними хворобами з раннього дитинства. З метою якісного аналізу проблематики виявлення та перебігу атопічного дерматиту у дітей віком 15-18 років їх батькам було запропоновано пройти тест батьківського ставлення (А. Я. Варга, В. В. Столін) [16]

З психологічної точки зору батьківське ставлення - це педагогічна соціальна установка по відношенню до дітей, що включає в себе раціональний, емоційний і поведінковий компоненти. Всі вони в тій чи іншій мірі оцінюються за допомогою опитувальника, що складає основу даної методики.

На основі отриманих даних можна адекватно проаналізувати присутність чи відсутність психологічного компоненту в соматичних захворюваннях та відзначити його значущість.

Розділ І

Теоретико-психологічний аналіз психосоматичної складової

шкіряних хвороб

У даному розділі подані основні причини виникнення патогенних психологічних переживань, можливі теорії виникнення психосоматичних хвороб та практичні методи лікування таких хворих, розкриті основні підсвідомі механізми формування негативних емоцій.

1.1 Теорії щодо виникнення психосоматичних захворювань

Перша говорить, що психосоматичні захворювання є наслідком стресу, обумовленого психотравмуючими чинниками, що тривало діють і є непереборними. Інша теорія пов'язує виникнення хвороби з внутрішнім конфліктом між однаковими по інтенсивності, але різноспрямованими мотивами індивіда. Конфлікти різного вмісту викликають певні види захворювань. Нереалізована потреба викликає агресивність, проявити яку людина не може, бо існують соціальні установки . Згідно третьої теорії, нерозв'язаний конфлікт мотивів (як і стрес) породжує зрештою реакцію капітуляції, відмову від пошукової поведінки, що створює найбільш загальну передумову до розвитку психосоматичних захворювань. [1]

Для того, щоб зрозуміти першопричину конфлікту людини зі своїм внутрішнім або навколишнім світом, треба звернути увагу на спрямованість особистості.

Отже , спрямованість особистості - це властивості особистості, потяги, що характеризують її бажання, інтереси, схильності, які визначають вибірковість активності людини, а також переконання, ідеали і світогляд. Потяги, бажання, інтереси і схильності утворюють мотиваційну сферу. Знання мотивів поведінки дозволяє правильно оцінювати людину як особистість. Потяги - мотиви, пов'язані з недостатнім усвідомленням своїх потреб. Бажання - мотиви, що виникають при усвідомленні особистістю своїх потреб і одночасно можливостей для задоволення бажань . [2]

Згадуючи вищезазначене мож