Клінична психологія

Порушення мислення

Існують різні визначення мислення. У посібнику приводиться одне з них, за допомогою якого, на думку автора, легше описати патологію мислення.

"Мислення – це діяльність, що спирається на систему понять, спрямована на рішення задач, підлегла мети, що враховує умови, у яких ця задача здійснюється"[1] .

Схематично це можна представити так:

На основі цієї схеми можна розглянути порушення операциональной сторони мислення, що виявляються в актуалізації випадкових, слабких чи конкретно-ситуаційних зв'язків. У той же час неврахування випробуваним умов і змісту інструкцій до тестів може свідчити про порушення мотиваційної сфери (нецілеспрямованість асоціацій, разноплановость суджень, зниження критичності, резонерство).

IV. Психопатії й акцентуації характеру

Акцентуація характеру

По А. Е. Личко, "акцентуації характеру – це крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, унаслідок чого виявляється виборча уразливість у відношенні визначеного роду психогенних впливів при гарної, навіть підвищеної стійкості до іншим"[9] .

Визначення риси характеру по Б. Г. Ананьеву:

"Рисою характеру чи є стає лишь істотне відношення до обставин життя і до власних дій. Принциповість, життєрадісність, чесність, вимогливість, строгість, чуйність, товариськість і інші риси характеру являють собою визначені, укорінені в особистості відносини до навколишнього дійсності, суспільству, праці, іншим людям, самому собі"[10] .

По ступені виразності Личко виділяє явні і сховані акцентуації. Явна акцентуація – крайній варіант норми. Риси характеру при цій акцентуації досить виражені протягом усього , життя не настає декомпенсації при відсутності психотравм. Схована акцентуація – звичайний варіант норми. Риси характеру цього типу виявляються в основному при психотравмах, але не відзначається хронічної дезадаптации.

Психопатія

Якщо акцентуація характеру є крайнім варіантом норми, то психопатія – це патологія характеру. По П. Б. Ганнушкину, "психопатії – це аномалії характеру, що визначають весь психічний вигляд індивідуума, накладаючи на весь його щиросердечний склад свій владний відбиток, протягом життя не піддаються скільки-небудь різким змінам і заважають пристосуватися до навколишнього середовища"[11] .

Щоб більш усебічно визначити психопатії, можна розглянути кілька визначень цього поняття.

По вираженню Балля,

"Психопатичні особистості – постійні мешканці області, прикордонної між щиросердечним здоров'ям і щиросердечними хворобами, як невдалі біологічні варіації, як надмірно що далеко зайшли убік від визначеного середнього чи рівня нормального типу"[12] .

Шнейдер:"Психопатичні особистості – це такі ненормальні особистості, від ненормальності яких чи страждають вони самі, чи суспільство" [13] .

Крепелин про психопатичні особистості говорить як про інфантильні (парціальний, нерівномірний інфантилізм; частіше виявляється в області волі і почуттів): "Враження чогось недорозвиненого, дитячого, наприклад, підвищена сугестивність, схильність до перебільшення, надмірна фантазія в істериків, слабка воля в хитливих…"... [14]

Критерії психопатії Ганнушкина-Кербикова

Патологія характеру (психопатія) завжди характеризується трьома ознаками (критерії Ганнушкина – Кебрикова):

1) тотальностью;

2) стабільністю;

3) дезадаптацией.

Відсутність хоча б одного критерію виключає психопатію.

Класифікації психопатій

Існує кілька класифікацій психопатій по різних ознаках. Психопатії можна класифікувати по ступені ваги :

¨ важка,

¨ виражена,

¨ помірна.

Можна розділяти психопатії через виникнення :

1. Конституціональні (чи щирі, генуинные, "ядерні"). У виникненні конституціональної психопатії вирішальний фактор належить спадковості. До них частіше относятсятакие типи психопатій: циклоїдна, шизоидная, психастенічна, эпилептоидная.

2. Придбані (психопатичне, чи патохарактеро-логическое розвиток). При психопатичному розвитку головне – неправильне виховання, негативний вплив середовища. У даному випадку виявляються збудливе, истероидное, хитлива психопатія.

3. Органічні . Останні розвиваються внаслідок дії на мозок пренатальных, натальных і ранніх постнатальных (перші 2-3 року) патологічних факторів (інтоксикації, інфекції, черепно-мозкові травми і т.д.). Після органічної поразки головного мозку частіше відзначаються збудлива і хитлива психопатія.

Різні автори пропонують різну типологію психопатій і акцентуацій характеру. Наприклад, так виглядає класифікація, запропонована А. Е. Личко:

¨ гипертимный,

¨ циклоїдний,

¨ лабільний,

¨ астено-невротический,

¨ сензитивный,

¨ психастенічний,

¨ шизоидный,

¨ эпилептоидный,

¨ истероидный,

¨ хитливий,

¨ конформний

Крім

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать