Вторинна сировина та її використання в промисловості

Вторинна сировина та її використання в промисловості

Вступ

Ситуація останніх років по зменшенню поголів’я сільськогосподарських тварин в колективних господарствах свідчить про проблему використання вторинної сировини на всі сто відсотків та якісно новому підході до ресурсозбереження. Молочне скотарство є найскладніша в технологічному, технічному, та економічному відношенні галузь тваринництва. Основним чинником, що стримує розвиток галузі, є відсутність економічної зацікавленості товаровиробників, адже вкрай низькі закупівельні ціни не відшкодовують витрати на виробництво молока. Подальший розвиток галузі молочного скотарства можливий за рахунок підвищення молочної продуктивності дійного стада корів. Одним з головних завдань працівників сільськогосподарського виробництва є вирощування молодняку, що спрямоване на формування здорових, конституційно міцних тварин, що можуть проявити високу та сталу відтворну здатність, та мають високий генетичний потенціал. Серед заходів, що сприяють підвищенню продуктивності молочних стад велике значення має вирощування корів бажаного типу та рівня продуктивності. Необхідно рахувати витрати, берегти ресурси, максимально використовувати можливості самих тварин, організовувати кормовиробництво, впроваджувати досягнення науки та передового досвіду.

Основне виробництво молочної сировини за останній час покладено на приватні господарства населення, по окремих сільрадах воно досягає до 85–90%. Економічна ефективність виробництва молока в особистих господарствах населення напряму залежить від ціни, за якою воно продається. Для підвищення матеріальної зацікавленості власників особистих господарств, збільшення обсягів виробництва необхідно на державному рівні забезпечити такі умови, щоб кожен власник на пільгових умовах міг придбати корми, насіння, добре ветеринарно-профілактичне обслуговування тварин.

Особлива увага в сучасних умовах повинна приділятись рівно використанню вторинних ресурсів молочної сировини та відходів виробництв не лише за умови збільшення ступені використання сировини за рахунок основних компонентів, але й забезпечення впровадження технологічної переробки їх та отримання додаткової молочної продукції. Це дозволить максимально збільшити ресурсну базу виробництва за рахунок впровадження її в господарський обіг, що дозволить отримати принципово нові види молочної продукції.

Молочна продукція – це така продукція, в собі вартість якої до 80–85% входять витрати на сировину та основні матеріали. Тому повне використання всіх складових частин молока в межах єдиного підприємства є найбільш доцільним. Безвідхідне виробництво – це виробництво де використовуються відходи одного технологічного процесу як сировинне в іншому, що забезпечує найбільш повне використання всіх цінних компонентів, не дозволяючи їх негативної дії на навколишнє середовище. Це може проходити на одному підприємстві, або на різних одно типових підприємствах. Висока питома вага та велика кількість вторинної сировини, її нераціональне використання негативно впливає на екологічну безпеку, забруднюючи навколишнє середовище.

Склад та властивості молока як сировини

За останні роки молочна промисловість збагатилась новою технікою та технологією як при отриманні якісного молока, так і при переробці його в готову продукцію.

До складу молока входять і різні білки, жири, вуглеводи, речовини не білкового походження, стерини, вітаміни, ферменти, гормони, мікроелементи, неорганічні солі, імунні тіла та гази. Склад молока не постійний та залежить від різних факторів. З фізико – хімічної точки зору молоко багатокомпонентне, полідисперсна система, що складається з розчинника та взаємодіючих з ним колоїдних частинок визначеного ступеню дисперсності. Мінеральні солі знаходяться в іонно-дисперсному, молекулярно-дисперсному та колоїдному стані, а молочний цукор – в молекулярно-дисперсному стані. В колоїдно-дисперсному стані знаходиться білок молока а жир молока – в стані емульсії чи суспензії. Розмір основних частин молока що знаходяться в колоїдному стані неоднаковий. Молоко окремих видів тварин відрізняється по кількості альбуміну по відношенню до загальної кількості білку молока.

Води в молоці від 83 до 89%.Воно е диспергуючим фактором та розчинником для всіх компонентів молока. Без неї не можуть проходити фізико – хімічні процеси. По характеру зв’язку з іншими речовинами вода буває вільна та гігроскопічна, вода набухання та – в’язання з деякими хімічними групами.

В молоці е всі поживні речовини для розвитку молодого організму в концентрованому вигляді що легко засвоюється. Харчова цінність молока, як продукту харчування вимірюється великою кількістю високоцінного тваринного білку, високій калорійності молочного жиру з великим вмістом розчинних в ньому вітамінів, вмістом легкозасвоюваних вуглеводів.

Молочний білок один з найкращих джерел легкозасвоюючого кальцію, що в свою чергу сприяє засвоюванню фосфору, що отримує організм від інших продуктів харчування.

При промисловій переробці молока із основних його компонентів до 98% використовується молочний жир; 59% – білки та біля 40% молочного цукру, а все інше залишається в складі вторинної молочної сировини.

Тому вторинна сировина – молоко знежирене, масляне, сироватка – в значній мірі зберігає поживні та лікувальні властивості молока коров’ячого незбираного.

Найбільш багатотоннажною вторинною сировиною є молоко