Олександр Карпеко - педагог, учений, державний діяч

Михайло Кузьменко,

кандидат історичних наук, доцент, завідувач

кафедри гуманітарних і суспільних дисциплін

Донецького державного інституту штучного інтелекту

Олександр КАРПЕКО - ПЕДАГОГ, УЧЕНИЙ, ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ

Статтю присвячено аналізу педагогічної, науково-дослідної та організаційної діяльності першого заступника Наркома освіти України у 1931-1933 рр. О. О. Карпеки. Визначено його місце і роль у реформуванні системи освіти в 20-30 рр. ХХ ст. Показано вплив "ідеологічних чисток" 1933 р. в Народному комісаріаті освіти на долю О. О. Карпеки.

Олександр Олександрович Карпеко - маловідома в історико-педагогічній літературі фігура. Син кролевецького листоноші, який здобув фах викладача історії у Ніжинському інституті, досяг за радянської влади чину першого заступника Наркома освіти. Він поєднував організаційні здібності з ґрунтовними історико-філологічними знаннями, навички педагога-практика та керівника вищого навчального закладу з якостями політпрацівника та культосвітнього діяча.

Педагогічна, науково-дослідна та організаційна діяльність О. О. Карпеки не є повністю вивченою. Тим більше, що деякі проблеми, які йому доводилося вирішувати, залишаються до сьогодні актуальними. Тому звернення до цієї постаті є невипадковим в умовах реформування сучасної системи вищої освіти в Україні.

Тема діяльності О. О. Карпеки ніколи не була предметом спеціального історичного дослідження. Деякі відомості про його діяльність на посаді заступника Наркома освіти ми зустрічаємо в працях Даниленка В. М., Касьянова Г. В., Кульчицького С. В. [1,2]. Липинський В. В. у праці "Становлення і розвиток нової системи освіти в УСРР у 20-ті роки", надаючи характеристику радянської інтеліґенції цього часу, торкається діяльності О. О. Карпеки у 1933 р. [3]. Окремі аспекти партійної діяльності О. О.Карпеки висвітлював Солдатенков В. Ф. [4]. Узагальнюючих наукових праць з визначеної проблеми створено не було. Тому спроба розглянути це питання видається актуальною і необхідною.

Метою автора даної статті є аналіз діяльності О. О. Карпеки, його місця і ролі в реформуванні системи освіти в Україні в 20 - 30-ті роки ХХ ст. Для її досягнення автор пропонує розглянути процес наукового та кар'єрного зростання О. О. Карпеки, проаналізувати його діяльність на посаді заступника Наркома освіти, показати вплив ідеологічних "чисток" 1933р. на долю О. О. Карпеки.

Олександр Олександрович народився 3 (16) листопада 1891 р. у м. Кролевці на Чернігівщині (нині - Сумська область) у багатодітній родині міського листоноші. У 1892 р. батька перевели до с. Блінні Кучі Рославського повіту на Смоленщині, а в 1893 до с. Холм Більського повіту тієї ж губернії [5]. Освіту розпочав з сільської школи с. Блінні Кучі у 1899 р., а завершив у с. Холм через два роки. У 1902 р. родина переїхала до м. Біла на Смоленщині, де Олександр навчався в одному класі гімназії з Кацнельсоном (який згодом став заступником голови НКВС УСРР) [6]. Через травму ноги, якої зазнав його батько, сім'я, що мала 13 душ, залишилась без годувальника. Довелося тимчасово призупинити навчання в гімназії, давати приватні уроки, щоб утримувати сім'ю. Однак, незважаючи на скруту, О. Карпеко завершив навчання в Новгород-Сіверській гімназії (1910 р.). Того ж року він вступив до Ніжинського історико-філологічного інституту, поєднуючи навчання з репетиторством, а в 1914 р. став випускником інституту "по відділу класичної філології" [7].

Успішне завершення дипломної роботи на тему "До питання про характер та походження грецької сатиричної драми" стало візитівкою для його наукової роботи в інституті. Його планували відрядити до Лейпцига, але завадила Перша світова війна. Викладацьку роботу розпочав учителем історії, німецької, французької, латинської і грецької мов Острогорської гімназії Воронезької губернії, де, власне, видав свою першу наукову працю - "Античные мотивы" (Опыт исследования античных мифов). Очолював педраду тамтешньої гімназії [8].

Жовтневий переворот зустрів позапартійним, але невдовзі став членом КП(б)У (1917 р.), очолював шкільний підвідділ Острогорського повіту, був членом губернської ради народної освіти та головою учительської спілки. Керував міською професійною спілкою освітян Острогорська, Костянтинівки та Бахмута, входив до складу міськрад, був головою Костянтинівського ревкому та виконкому на Донбасі. Систему функціонування радянських органів влади проходив на практиці упродовж 1917-1926 рр. Довелося працювати і в партійних установах: завідувачем агітпропу у Ніжині, членом Січневого райкому м. Києва, завідувачем агітпропу Київського окрпарткому протягом 1919-1926 рр. [9]. Він відчув на власному досвіді "керівний стиль" П.Постишева, коли цей посланець Сталіна був секретарем Київського окружкому та ЦК КП(б)У в 1926 р., новопризначеного і запопадливого секретаря Київського окружкому Ф. Карнюшина, підступного і всесильного Л.Кагановича [10]. Школа політичної зрілості виявилася доволі ефективною, бо вчителі були надто суворі.

Ґрунтовна освіта у поєднанні з досвідом партійно-радянської роботи, особливо у період реформування "старої системи" університетської освіти та появи інститутів народної освіти (ІНО), дозволили О. О. Карпеці швидко просуватися коридорами влади в освітніх установах. Упродовж 1917-1925 рр., враховуючи активну участь в "радпартбудівництві", він постійно займався вик