Предмет і метод правової статистики та значення її показників в забезпеченні правопорядку

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

"ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ ТА ЗНАЧЕННЯ ЇЇ ПОКАЗНИКІВ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВОПОРЯДКУ "

Харків 2011

Вступ

Правова статистика є однією із галузей статистичної науки. На території нашої країни цей термін почав існувати лише з 1980 р., коли вперше було опубліковано навчальний посібник з такою назвою.

Термін «правова статистика» на відміну від терміну «судова статистика» значно краще характеризує сутність даної галузі статистики, яка своїми показниками відображає кількісну сторону різних соціальних явищ, пов`язаних із застосуванням норм права і реалізацією правової відповідальності: характеризує рівень, структуру і динаміку, причини та умови проявів різних правопорушень і заходи по боротьбі з ними в конкретних умовах простору і часу.

Історично назва «судова статистика» склалася за часів царської Росії. Тоді ще не існувала статистика органів дізнання і досудового слідства, адміністративно-правова статистика та інші галузі статистики. У науковий обіг в нашій державі цей термін було введено на початку 30-х років ХХ століття, коли виникла концепція так званого «судового права», яке повинно було повністю замінити такі наукові дисципліни, як кримінальний та цивільний процес, а також організацію судових та правоохоронних органів. Проте ця концепція не витримала перевірки часом і повністю зникла з наукового обігу наприкінці 30-х років.

1. Поняття правової статистики та історія її розвитку в Україні

Велике значення для розвитку правової статистики мають праці А.М. Радищева (1749–1802). Як відомо, Олександр І запросив Радищева до участі в «комісію щодо розробки законів». В 1802 році з`являється його проект «Про законоположення», який істотно вплинув на початок організації збирання звітних даних міністерствами внутрішніх справ і юстиції. В цій роботі розкрив можливості і зміст кримінальної статистики для законотворчої діяльності. Він вважав, що розробка нових гуманних законів можлива лише тоді, коли в розпорядженні комісії будуть знаходитися статистичні дані, які в повному обсязі будуть висвітлювати злочинність з різних боків. Він запропонував систему таблиць («відомостей»), які необхідні, з його точки зору, для розробки нових законів в області окремих галузей права, а також розробив програму статистичного дослідження злочинів і покарань, випередивши в цьому питанні на багато років західноєвропейських вчених. Але владні структури того часу не звернули на це ніякої уваги. Його праця не була надрукована.

Вважаємо, що організаційно кримінально-правова статистика на території нашої країни почала формуватися з 1802 року, коли були запроваджені Міністерство внутрішніх справ і Міністерство юстиції, які почали систематично одержувати і досліджувати дані про різні кримінально-правові явища.

Збирання різних статистичних даних існувало і до цього терміну часу, але воно не носило систематичного характеру. Як правило, в цих даних не було відомостей про злочини, осіб, які їх вчинили, а також про діяльність щодо виявлення цих фактів.

Тому і вважається що Маніфестом від 8 вересня 1802 р. було положено начало нової системи державної кримінально-правової статистики. Цим Маніфестом уся статистика Міністерства внутрішніх справ поділялась на основну і поточну, яка включала повідомлення «по предметам поліції». Ці «предмети» повинні були виявити усі діяння, які порушували правопорядок, а також давати дані про результати роботи органів поліції.

В цих звітах зустрічається незначна кількість цифр, але вони є і за їх допомогою можна провести деякі порівняння, а також обчислити узагальнюючі показники, наприклад, кількість вбивств і самогубств на 10 тисяч населення.

Позитивним в цей час було і те, що ці звіти міністерств друкувалися.

В цей же час статистика як обов`язковий предмет вводиться в гімназіях і університетах. В 1804 році в імператорській Академії наук відкривається кафедра статистики, вченим якої було дозволено користуватися офіційними матеріалами в казенних установах, хоча дані про політичні злочини і фінанси вважалися державною таємницею.

З 1804 року до 1917 року усі губернатори повинні були представляти Міністерству внутрішніх справ, а потім Міністерству поліції (воно було засновано в 1811 році) щорічні звіти з числовими додатками. На базі цих даних можна було встановити кількість злочинів, кількість злочинців ї їх ценз. Крім того вони надсилали щомісячні звіти про «Особливі події», на базі яких розроблялися і складалися «Особливі події в імперії».

В 1823 році дійсний член Російської академій наук К.Ф. Герман зробив доповідь про кількість вбивств та самогубств у Росії за 1819–1820 роки. В своїй доповіді, значно раніше ніж Кетле (на 13 років), він висунув ідею, про закономірності розвитку злочинності і її причинної обумовленості. В цій доповіді він доказав зв`язок насильницької смертності від соціальних явищ. Доповідь була надіслана Президенту Академії наук А.С. Шишкову, який її признав політично шкідливою, що призвело до того, що ім`я цього російського вченого на довгий час було забуто.

Основним джерелом даних про злочинність була статистика Міністерства юстиції, яке відповідно до маніфесту від 25 червня 1811 року проводило устрій судів цивільних і кримінальних. На базі одержаних з місць (губернські судові органи) матеріалів міністерство складало щорічні звіти про свою діяльність. Усі спра