Тшинецька культура

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ ЕТНОЛОГІЇ І ПРАВА

КАФЕДРА ІСТОРІЇ СЛОВЯНСЬКИХ НАРОДІВ

Контрольна робота З АРХЕОЛОГІЇ УКРАЇНИ

на тему: «Тшинецька культура»

Вінниця - 2009

План

Вступ

1. Дослідження тшинецької археологічної культури

2. Поховання та житла

3. Кераміка та вироби з кременю і бронзи

4. Господарство

5. Датування тшинецької археологічної культури

Висновок

Список використаної літератури

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Вступ

У північних лісах і лісостепу утворилась так звана Тшинецька культура. Територія її поширення сягала досить далеко за межі України на захід. Вчені в Україні і Польщі дотепер сперечаються – єдина це була культура чи певна епоха культурної єдності. ЇЇ носії адаптували знання попередників до нових умов і, спираючись на досвід, створили форми ведення господарства, ідеально пристосовані до навколишнього середовища. Невеликі, у дві-три сотні жителів поселення, розташовувалися в глибині лісових масивів чи на берегах невеликих річок. Це давало змогу, не побоюючись нападів, вирощувати хліб на випалених ділянках, пасти худобу на лісових галявинах, ловити рибу, дичину, збирати гриби, ягоди, мед. У північних лісах остаточно складалися всі основні риси майбутньої слов’янської культури. У тшинецьких поселеннях зустрічались усі типи будівель, характерних для українських сіл лісосмуги. А уклад життя і способи ведення господарства на Волині, наприклад, до середини минулого століття залишалися такими самими, як три-чотири тисячі років тому.

З Волинню пов'язаний і ще один цікавий момент. Дослідження свідчать, що в цьому регіоні найповніше зберігся антропологічний тип, який сягає корінням ще часів Трипілля. Навколишні дрімучі ліси і болота за всіх часів зводили нанівець будь-які технологічні переваги військ супротивника. Колісниці, кіннота в місцевих хащах просто грузнули. Тож жителі цього регіону, уникнувши наслідків чисельних вторгнень, характерних для центральних і південних районів, зуміли зберегти здобуті в стародавності культурні і побутові традиції.

1. Дослідження тшинецької археологічної культури

Дані порівняльного мовознавства, топоніміки та археології привели багатьох дослідників до висновку, що область між Одером та Дніпром є найвірогіднішою правітчизною слов’ян (Додаток №1). На думку лінгвістів, складання слов’янської спільності відноситься до ІІ тисячоліття до н. е. Тому археологічні пам’ятки епохи бронзи на згаданій території набувають великого значення. Тепер досить добре вивчено тшинецьку культури епохи бронзи в Польщі, але відповідні їй за часом пам’ятки Північної України та Південної Білорусії досліджені значно гірше і в літературі майже невідомі.

Перші розкопки пам’яток епохи бронзи північної частини Лівобережної України були проведенні ще в 70 – 80 – х роках минулого століття (Самоквасов, 1908; Бранденбург, 1908). Дослідження цих пам’яток у західних районах Полісся пов’язане з іменами геолога Г. Оссовського та археолога Люба – Радзимирського. На початку ХХ століття В.Б. Антонович (1901) видав археологічну карту всіх відомих на той час археологічних пам’яток Волині та Полісся, серед яких були пам’ятки епохи бронзи. Ця карата, що мала значно вищий науковий рівень, ніж усі попередні археологічні карти, не втратила свого значення й сьогодні. Слід також відзначити розвідки М.Ф. Біляшівського, здійснені в ті ж роки у південному ті західному Поліссі.

Для дослідження пам’яток тшинецької культури на Україні велике значення мали розкопки Войцехівського могильника, здійснені С.С. Гамченком та розкопки біля Народич. Слід також відзначити роботи М.Я. Рудницького та Я. Марачевського в Сумській області, де ними було відкрито та частково розкопано поселення поблизу с. Мар’янівна, яке протягом багатьох років було єдиним поселення бронзового віку, відомим на території північної частини лівобережної України.

Наприкінці 30-х років ХХ століття деяких успіхів було досягнуто також у вивченні західних районів Північної України, що знаходилася на той час у межах Польщі. Ю. Полянський, О. Цинкаловський, Я. Фіцке, В. Рогозинський та інші місцеві археологи здійснили розвідки та невеликі розкопки у Ровенській і Волинській областях.

Після Великої Вітчизняної війни протягом багатьох років велику роботу проводила комплексна експедиція „Великий Київ” під керівництвом П.П. Єфименка, що виявила в околицях Києва велику кількість пам’яток тщинецької культури. З 1949 по 1955р. Група співробітників Інституту археології АН УРСР працювала на Сеймі, Десні та Сулі. Одним з важливих наслідків здійснених тут експедицій було виявлено пам’яток сосницького типу, що складають найбільш східну групу тщинецької культури. Вивчення західних районів Північної України в основному проводилося львівським інститутом суспільних наук. Експедиції М.Ю. Смішка, Ю.М. Захарука, І.К. Свешнікова та ін. Виявили й дослідили пам’ятки тшинецької культури. Особливе значення мали розкопки на Костянецькому поселенні – першому поселенні тщинецької культури, дослідженому на значній площі, і стратиграфічні спостереження Ю.М. Захарука на поселенні в с. Ставок. Дуже цікавими виявилися матеріали поселення в с. Мошни. Протягом останнього десятиріччя в Прип

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать