Внесок Піфагора в розвиток естетики

Зміст

Вступ................................................................................................................ 2

1. Життєвий шлях Піфагора........................................................................... 3

2. Мораль та релігійні уявлення..................................................................... 3

3. Піфагорійське вчення про „гармонію сфер”.............................................. 4

4. Пізні піфагорейці......................................................................................... 8

Висновки........................................................................................................ 10

Список використаної літератури.................................................................. 12

Вступ

Антична культура вже давно стала предметом дослідження. Антична естетика значно вплинула на розвиток світової естетичної думки. Не буде перебільшенням стверджувати, що цей влив відчувається і до тепер. Ми до сих пір користуємося термінологією, що породила антична естетика і, і займаючись різними питаннями сучасної теорії мистецтва, постійно звертаємося до естетичних теорій Давньої Греції.

В античній естетиці з класичною ясністю був поставлений цілий ряд проблем, що мали значення для всієї світової естетичної думки: про сутність мистецтва, про природу естетичного сприйняття, про зміст, засоби та мету естетичного виховання, про сутність основних категорій естетики.

Визнаючи сутність мистецтва, античні мислителі намагалися з’ясувати, в чому полягає природа естетичного сприйняття, чому мистецтво здатне доставляти людині не тільки знання, але й насолоду, задоволення. Рішення цього питання для мислителів античності багато в чому визначалось розумінням мистецтва як наслідування. Але головним, завдяки чому мистецтво може доставляти насолоду, греки вважали здатність мистецтва до очищення, катарсису.

Ідея очищаючої ролі мистецтва розвивалася в античній естетиці з давніх часів. Вже у VІ ст. до н. е. Піфагорійці вказали на те, що завдяки мистецтву стає можливим очищувати психіку людей від поганих пристрастей, сприяти лікуванню хвороб.

Піфагор та його школа заклали научні основи античної естетики, а на сучасному етапі розвитку суспільства розуміння закономірностей функціонування світу роблять вивчення античної естетичної думки дуже актуальним.

1. Життєвий шлях Піфагора

Згідно легенди, Піфагор народився на острові Самос у 585 році до н. е. Сповіщають також, що у віці приблизно 30 років, спасаючись від тиранії Полікрата, він поїхав до Єгипту, де вивчав мудрість єгипетських жерців. Це свідоцтво дає підставу ряду дослідників пов’язувати витоки давньогрецької філософії та естетики з філософією Давнього Єгипту, Індії та Китаю. Близько 530 року до н. е. Піфагор оселився у місті Кротон на півдні Італії, де створює політичний та релігійно – філософський союз.

В Італії він проповідував своє вчення багато чисельним послідовникам, частина яких утворила свого роду релігійний орден, або братство. Цей орден фактично прийшов в Кротоні до влади, однак через антипіфагорійські настрої в кінці VІ в. до н.е. Піфагору прийшлось поїхати в Метапонт, де він й помер. Потім, у другій половині V ст. до н.е., орден був розгромлений.

Важко і навіть неможливо провести кордон між ідеями самого Піфагора й тим, що було привнесено його послідовниками, які преклонялися перед його авторитетом, але в той же час приписували йому пізніші уявлення. Деякі фундаментальні концепції без сумніву належать самому Піфагору.

2. Мораль та релігійні уявлення

В античності Піфагор був відомий більше як проповідник певного способу життя. Центральним в його вченні було уявлення про реінкарнації (переселення душ), що, звісно, передбачає здатність душі переживати смерть тіла, а значить її безсмертя. Оскільки в новому втіленні душа може переселитися в тіло тварини, Піфагор був противником умертвління тварин, споживання в їжу їх м’яса і навіть говорив, що не слід мати справу з тими, хто забиває тварин і буде розтинати їх туші. Наскільки можна судити згідно творів Емпедокла, що розділяв релігійні погляди Піфагора, пролиття крові розглядалося тут в якості первородного гріха, за який душу виганяють в бренний світ, де вона блукає, бувши зачинена то в одному, то в іншому тілі. Душа пристрасно бажає визволення, але незмінно повторює гріховне діяння.

Визволити душу від нескінченної череди перевтілень може очищення. Просте очищення заключається в дотриманні деяких заборон (наприклад, утримання від оп’яніння або від споживання в їжу бобів) і правил поведінки (наприклад, вшанування старших, законопослушання та відсутність гніву).

Піфагорійці високо цінували дружбу, й за їх розумінням все майно друзів повинно бути спільним. Небагатьом вибраним пропонувалась вища форма очищення – філософія, тобто любов до мудрості, а значить устремління до неї (слово це, як стверджує Цицерон, було вперше використане Піфагором, який назвав себе саме не мудрецем, а любителем мудрості). За допомогою цих засобів душа приходить у зіткнення з принципами космічного порядку і стає їм співзвучною, вона звільняється від своєї прив'язаності до тіла, його беззаконних та невпорядкованих бажань.

3. Піфагорійське вчення про „гармонію сфер”

Піфагор та його учні надавали музиці універсального значення. Розповсюджуючи закони відношення музичних тонів на весь Всесвіт, вони створили вчення про космологічн

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать