Професійна етика й норми професійних ділових відносин

РЕФЕРАТ

на тему:

ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА Й НОРМИ ПРОФЕСІЙНИХ ДІЛОВИХ ВІДНОСИН

Поняття «професійна етика» може викликати ряд за­питань. По-перше, чим професійна етика відрізняється від етики як такої? По-друге, в чому необхідність виокремлен­ня з усієї сфери етичного етики професійної? Чи всяка про­фесія вимагає специфічної професійної етики?

Найвища суспільна й особистісна цінність моралі поля­гає в її загальнолюдяності, бо ідеал моралі підноситься над вузькокласовими, вузькопрофесійними інтересами. Людське сумління за всіх етнокультурних, групових та ін­ших специфікацій не може бути сумлінням елліна чи іудея, хлібороба чи ремісника, вчителя чи лікаря. Воно єдине, і моральний рівень людини не може визначатися її про­фесією, так само, як національним походженням чи класо­вою належністю.

Звісно, і перше, й друге, й третє не можуть не породжу­вати певних особливостей, певних акцентів у моральній сві­домості та моральній практиці людей. Разом із тим ці пе­ремінні неспроможні докорінно змінити моральне обличчя особистості, в апеляції до якої й криється специфіка мо­рального. Пояснюється це тим, що мораль впливає більш чи менш зримо на людей тоді, коли вона доходить до гли­бинних духовних структур кожної окремо взятої особис­тості. Мораль є суттєвий чинник життєдіяльності народів і класів, але, навіть апелюючи до цих людських спільнот, вона звертається передусім до кожної окремої особистості. Тільки за умови саме такого звернення моральна проповідь, заклик, вимога вправі розраховувати на відгук.

Отже, професійна мораль не може виступати як така, що протистоїть загальнолюдській моралі, існує поряд із нею. Професійна мораль є невід'ємною часткою моралі за­гальнолюдської, існує в її рамках і формується на її основі.

Оскільки мораль виступає надзвичайно важливим еле­ментом людської діяльності, сама діяльність людей в усій її різноманітності та специфічності не може не накладати відбиток і на специфіку моральної регуляції. Існують окре­мі види людської діяльності, що висувають особливо висо­кі й навіть надвисокі моральні вимоги до осіб, котрі про­фесійно цією діяльністю займаються. Це такі види діяль­ності, які здатні породжувати особливо гострі моральні ко­лізії, що в інших видах діяльності виникають лише епізодично. Ці гострі моральні колізії з'являються там, де вирі­шуються питання життя і смерті, здоров'я, свободи та гід­ності людини, де моральні якості спеціаліста набувають ви­рішального значення, де доля одного може величезною мі­рою залежати від моральної спроможності іншого.

У цих професіях на основі загальних принципів моралі виробляються своєрідні кодекси честі, професійної поведін­ки, котрі поряд із загальноморальними правилами вбира­ють і весь, часто драматичний, досвід даного виду людської діяльності. Більш того, в деяких професіях навіть сама фа­хова спроможність спеціаліста багато в чому залежить від його моральних якостей. Сказане передусім стосується пра­ці вчителя, лікаря, юриста.

Таким чином, ідеться про педагогічну, медичну й судо­ву етику. Саме в цих сферах здійснюється найбезпосередніший вихід на людську особистість і її долю, саме тут особливо велика залежність однієї людини від іншої, саме тут здійснюється відбиття загальних принципів у конкрет­ній поведінці за конкретної ситуації, реалізується поведін­ка воістину доленосна, гранично значуща для-людей, котрі опиняються у сфері дії педагогіки, медицини, юстиції. Зде­більшого саме в цих сферах вирішуються питання життя, смерті, здоров'я, свободи та гідності людини, коли індивід може опинитися (особливо у сфері медицини) майже в ціл­ковитій залежності від знань, умінь, порядності та відпо­відальності іншого індивіда. Тому в названих сферах діяль­ності виникає суспільний феномен особливої моральної від­повідальності, породжуваної ситуацією граничної гостроти моральної колізії.

У професійній етиці формується система конкретних мо­ральних норм із супутніми їм практичними правилами, які «обслуговують» ту чи іншу галузь людської діяльності. В кожній із цих галузей головним об'єктом діяльності є людина, котра вправі сподіватися й сподівається на став­лення до себе не як до об'єкта зовнішнього впливу, а саме як до людини, тобто розраховує на повагу, розуміння, спів­чуття та милосердя.

Названі вище моральні норми є професійно-етичними, тому що їх виникнення й засвоєння не визначаються без­посередньо якимись інституційними умовами (освітою, службовим становищем), а оволодіння ними забезпечується головним чином культурою особистості, її вихованістю, її моральним потенціалом.

Крім традиційних професій, що вимагають через свою специфіку особливого морального регулювання на рівні фа­хових моральних кодексів, у сучасному світі з'являється у зв'язку з новітніми досягненнями науково-технічного про­гресу цілий ряд нових професій, у яких визріває внутрішня потреба в певних, пройнятих моральним змістом, правилах. Складаються такі види виробничої та наукової діяльності, де швидка перевірка сумлінності виконуваної людиною надзвичайно важливої й відповідальної роботи практично неможлива. В цих сферах соціально-економічної активності людей їхні моральні якості стають іноді вирішальними чинниками нормального функціонування підприємств і на­укових установ. Важко не погодитися з твердженням, що «в складних системах людина — машина на авансцену тру­дової діяльності виходять фактори самоконтролю, саморе­гуляції поведінки, котрі перебувают