Соціологія як соціальна система

Контрольна робота

З дисципліни: Соціологія

Ніжин 2007

План роботи

1. Суспільство, як соціальна система

2. Зміст соціальної політики, її місце в соціальному управлінні

Використана література

1. Суспільство, як соціальна система

Суспільство, суспільний, соціальний – поняття широко відомі.

Латинське слово «соціо» означає зв’язувати, об’єднувати, починати спільну працю. Звідси первісне значення суспільства як спільноти, союзу співтовариства. Але поняття суспільства не тотожне з поняттям людської спільності. Хоча, безумовно суспільство складається з певних спільнот і навіть зароджується саме з них, як система міжособистих зв’язків. Спільнота є формою сумісного буття або взаємодії людей, зв’язаних спільним походженням, мовою, долею або поглядами. Перші обєднання людей ґрунтувалися на родинних та сусідських зв’язках, на звичці, на взаємному тяжінні і почуттях симпатії і почуттях симпатії один до одного, врешті – решт через страх залишитися на одинці перед загрозою зовні. Але з поступом історії, із зростанням кількості населення, з ускладненням суспільного розподілу праці виникають певні соціальні структури, що набувають власних законів розвитку. Вони підтримують цілісність та єдність суспільства, забезпечуючи його стабільність і можливість саморозвитку.

Суспільство є складним соціальним утворенням, всі елементи якого мають свою власну розгалуженість на складові. Такі об’єкти можна дослідити лише засобами системного аналізу.

З тим фактом, що суспільство є надскладною системою, яка розвивається на власній основі, погоджувались вже засновники соціології О. Конт і Г. Спенсер. Для них суспільство – це складне ціле, що формується за законами доцільності, його особливістю виступає наявність саморегулюючих процесів. Але спеціальна розробка системного методу і використання його в соціології є безперечним надбанням науки в 20 ст. Саме як систему розглядають суспільство Т. Парсонс, Ю. Хабермас, Н. Луман, Р. Дарендорф, Дж. Тернер.

Для того щоб пояснити сутність системного підходу до вивчення суспільства, потрібно уточнити значення поняття системи. Система - це цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів , що знаходяться в функціональних відношеннях та зв’язках один з одним. Інше кажучи, система – це певним чином упорядкована сукупність елементів, що створює цілісну єдність.

Системний аналіз враховує наступні характеристики системи, що стають його основними вимогами:

система внутрішньо упорядкована і диференційована, має багаторівневу ієрархічну будову.

Система має особливі системні якості: порядок, організація системи як цілого вище, ніж її окремих елементів.

Будь – яка система від атома до суспільства – завжди більша від суми елементів, що її складають. Така взаємозалежність частин і цілого проявляється в інтегральних властивостях системи.

Кожен системний елемент, властивість або відношення залежить від місця всередині цілого.

Важливим системним принципом є структурність, тобто можливість опису системи через встановлення її структури, тобто зв’язків і відносин системи, обумовленість функціонування елементів системи властивостями її структури.

Існує взаємозалежність системи та середовища.

Усім цим вимогам відповідає людське суспільство, що являє собою складну систему вищого «органічного» типу. Суспільство є стабільною, саморегульованою та само відтворюваною системою організацією соціальної взаємодії та соціальних зв’язків, що забезпечує задоволення всіх основних потреб людини. Це впорядковане ціле, що включає окремих індивідів, групи, організації, інститути, спільноти.

Суспільство можна уявити у вигляді багаторівневої системи. Перший рівень – це соціальні ролі, що задають структуру соціальних взаємодій. Соціальні ролі організовані в різні інститути та спільноти, котрі утворюють другий рівень системи. Кожен інститут та спільнота можуть бути представлені у вигляді складної стійкої само відтворювальної системної організації. Відмінності виконуваних функцій, протистояння цілей соціальних груп потребують такого системного рівня організації, котрий би підтримував у суспільстві єдиний нормативний порядок. Він реалізується в системі культури та політичної влади. Культура подає зразки людської діяльності, підтримує і відтворює норми, апробовані досвідом багатьох поколінь, а політична система законодавчими та правовими актами регулює та закріпляє зв’язки між соціальними системами.

Суспільство як цілісна система складається із множини індивідів, їх суспільних зв’язків, взаємодій у відносинах. Однак це просто сума названих елементів. Інтегруючись, вони утворюють абсолютно нову системну якість. Саме тому суспільні структури мають характер індивідуальних, над особистих тісних структур, а суспільство виступає особливою реальністю, що функціонує за власними закономірностями.

В сучасній соціологічній літературі застосовують різні прийоми та принципи для структурування суспільства. Перш за все, в соціології розрізняють структуру суспільства в широкому та вузькому значенні. Визначення структури суспільства в широкому значенні має два найпоширеніші варіанти. По-перше це поділ суспільства на макро- і мікрорівень. По-друге це застосування сферного членування суспільства.

Розглянемо названі підходи до будови суспільства детальніше. Суспільство як ієрархічна система має власні підсистеми різного рівня загальності. Макрорівень охоплює суспі