Сучасні зовнішньополітичні ресурси Китаю

План

Вступ.

1. Основні напрямки китайської геополітики.

2. Аналіз сучасного зовнішньополітичного курсу Китаю.

3. Американо-китайські відносини.

4. Зовнішньополітичні відносини КНР з іншими провідними країнами.

Висновки.

Вступ

Китайський напрям української зовнішньої політики є одним з провідних, якщо не сказати домінантним, в усьому Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Разом з тим потенціал двосторонньої співпраці використовується недостатньо. Нещодавній візит президента України В. Януковича до Китаю має вивести українсько-китайські відносини на новий рівень. Ефективність відносин України з КНР, а у ширшому контексті – з країнами всього Азіатсько-Тихоокеанського регіону, залежатиме від адекватного розуміння цілей Китаю на зовнішньополітичній арені.

Всі ці обставини викликають настійну необхідність всебічного вивчення стратегічних напрямків зовнішньої політики КНР, її сучасних ресурсів.

Метою даної роботи є аналіз сучасного зовнішньополітичного курсу Китаю.

Об'єктом дослідження виступає геополітичне становище сучасного Китаю, ресурси і напрямки його зовнішньої політики.

Предметом даного дослідження є програми розвитку, які втілюються керівництвом КНР, зовнішньополітичний курс і інтеграційні процеси втілення китайської економіки в світову економічну систему.

1. Основні напрямки китайської геополітики

китай геополітичний інтеграційний економіка

Сучасний Китай - острів. Хоч він і не оточується водою (територія Китаю омивається океаном тільки на сході), Китай граничить з такими труднодоступними місцевостями, які непрохідні будь-якому напрямі. Є деякі області, які можуть бути пересічені, але, щоб розуміти Китай, ми повинні почати виразно представляє собі гори, джунглі і пустелі, які його оточують. Ця зовнішня раковина як містить, так і захищає Китай. Всередині цієї раковини, сучасний Китай ділитися на дві частини: власне Китай Хань, Ханьшуй або Китайський центр і буферні регіони, які його оточують. Китай Хань має певні стародавні кордони - Велика китайська стіна на півночі, плато Тибету на заході і джунглі Індокитаю на півдні. Тут зосереджено Більш ніж мільярд населення КНР. Малонаселеними і найбільш відсталими в економічному плані буферними регіонами Китаю є Тибет, ісламський Уйгур або Східний Туркестан, Внутрішня Монголія і Маньчжурія (історична назва регіону на північ від Північної Кореї, де розташовані сучасні провінції Хейлунцзян, Цзилінь і Ляонін. Ці буферні території забезпечили Китаю захисні кордони. Тихоокеанське побережжя Китаю має численні гавані і історично має істотну каботажну торгівлю. Це самий вразливий пункт захисту китайської території, бо Китай ніколи не був великою морською державою. До 19-го століття морської загрози тихоокеанському узбережжю не існувало і Китайне проявляв бажання на створення потужного військово-морського флоту.

Виходячи з наведеного, можна визначити три основні напрямки китайської геополітики:

· Підтримка внутрішньої єдності в регіонах Китай Хань.

· Підтримка контролю буферних регіонів.

· Захист побережжя від іноземного вторгнення.

З політичної і військової точки зору, Китай досяг своїх стратегічних цілей. Завдяки буферним регіонам Китай не стикається ні з якою загрозою в Євразії. Підтримка Заходу руху на відокремлення Тибету від Китаю, як засобу підриву китайської державної безпеки, є незначним подразником. Китай не має наміру залишати Тибет, а тибетці не можуть розраховувати на відновлення державності і немає такої зовнішньої сили, щоб змогла вторгнутись в регіон. Так само, мусульманський Уйгур не представляє прямої загрози. У Росії немає ніякого інтересу чи можливості до вторгнення, і Корейський Півострів не представляє пряму загрозу китайцям.

Найбільша військова загроза Китаю прибуває від військово-морського флоту Сполучених Штатів. Експортно орієнтована економіка Китаю стала надзвичайно залежною від морської торгівлі і поставок енергоресурсів, а ВМС США має можливість блокувати китайські порти. Тому, китайське першочергове завдання - зробити таку блокаду неможливою. Китаю потрібно декілька поколінь, щоб побудувати потужний військово-морський флот, здатний конкурувати з американським військово-морським флотом. Десятиліття пішли би на будування авіаносців, виховання льотного состава, які згодом би стали адміралами. Тому, первинна місія керівництва Китаю - підняти ціну блокади так високо, щоб американці не мали спроби зробити це. Стратегічне рішення для Китаю - створення ракет, направлених проти військово-морських сил США, сучасної системи морської розвідки космічного базування і протисупутникових систем, стримуючи флот США в центральній частині Тихого океану.

2. Аналіз сучасного зовнішньополітичного курсу Китаю

Переслідуючи перший імператив китайської геополітики, в грудні 1978р. керівництвом КНР на чолі з Ден Сяопіном був проголошений курс на соціалістичну ринкову економіку при поєднанні двох систем: планово-розподільної і ринкової при масовому залученні іноземних інвестицій, більшій господарській самостійності підприємств, введенні сімейного підряду на селі, скороченні частки державного сектора в економіці, відкритті вільних економічних зон, подоланні бідності, розвитку науки і техніки [4].

Саме Ден Сяопін зумів вивести Китай із стану хаосу, відсталості та ізоляції і направити його на