Загальна характеристика валютних опціонів

Кафедра міжнародної економіки

Контрольна робота

з дисципліни:

«Міжнародні розрахунки і валютні операції»

Загальна характеристика валютних опціонів. Види опціонних угод. Специфічні види опціонів. Схема відносин між продавцем та покупцем опціону

Ринок похідних фінансових інструментів (деривативів) є вагомим сегментом фінансового ринку, який за останнє десятиліття визначає розвиток світової економіки. Деривативи переорієнтують потоки грошових коштів від одних учасників ринку до інших при проведенні операцій хеджирування, спекуляціях на курсах цінних паперів, крос-курсах валют, тощо.

Похідні фінансові інструменти знижують витрати проведення фінансових операцій. За їхньою допомогою мінімізується об’єм первинних вкладень, які необхідно здійснити для придбання якогось активу. У конструкцію цих контрактів, як правило, закладається леверидж, який дозволяє при збігу обставин мати прибуток, вкладати кошти менші, ніж об’єм первинних вкладень на момент купівлі контракту. Неабияка величина грошового потоку може залежати від одного або кількох параметрів, таких, як процентні ставки, курсова вартість акцій та ін.

Деривативи широко використовуються у біржовій торгівлі. До більш відомих похідних відносять опціони, ф’ючерси, форварди, свопи, а також структуровані векселі та цінні папери, що забезпечені заставою. Їхні котирування визначають ціну основної сировини: нафти, газу, вугілля, електроенергії, а також фінансових складових – цінних паперів, валюти, дорогоцінних металів.

В Україні до найбільш відомих похідних можна віднести опціони. Вони впроваджуються в державі на біржових ринках.

Досліджуючи використання валютних опціонів у країні, можна зазначити, що, в основному, їх розглядають в теоретичному плані. У роботах під редакцією Мозгового О.М., Ющенка В.А., Міщенка В.І. та інших відображено основні поняття та категорії, методики необхідних розрахунків застосування деривативів і, зокрема, валютних опціонів. На практиці валютні опціони застосовуються тільки НБУ у міжнародних розрахунках, хоча в країні прийнято відповідні нормативні та інструктивні матеріали, що дозволяють використовувати валютні опціони. Але досконалого дослідження світової практики застосування валютних опціонів в умовах обмеженості ресурсів недостатньо, хоча в державі фінансово-кредитні установи займаються валютними операціями. При цьому інвестори, які вкладають кошти в активи за кордоном або займаються експортно-імпортними операціями, несуть додатковий ризик, пов’язаний із коливанням валютного курсу. Згідно з класифікацією, його відносять до валютних ризиків. Цей вид ризику пов’язаний зі зміною валютних курсів, тобто з втратою купівельної спроможності валюти. Через це він безпосередньо залежить від розриву в часі між терміном укладання угоди та моментом платежу.

Валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди 2-х сторін – продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов’язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Залежно від місця продажу опціони поділяються на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід’ємною складовою фінансового ринку економічно розвинутих країн (Лондонська фондова біржа, Європейська опціонна біржа в Амстердамі, Філадельфійська, Чиказька, Монреальська та ін.).

Позабіржові опціони (over-the-counter option) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивід угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. У світовій практиці залежно від характеру валютообмінної операції розрізняють опціон «кол» (дає право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на ін.) і опціон «пут» (дає власникові право продати певну суму однієї валюти в обмін на ін.). Залежно від термінів завершення опціону розрізняють «американські» та «європейські» опціони. «Європейський» опціон може бути виданий тільки в останній день опціонного періоду; «американський» – будь-коли протягом всього опціонного періоду. Перевагою використання опціонів є те, що власник опціону може уникнути значних збитків від різких змін валютних курсів, заздалегідь зафіксувавши прийнятний для себе рівень обмінних курсів.

Основними елементами біржового опціонного контракту є:

- тип опціонну («пут» або «кол»);

- стиль («амер» чи «європ»);

- вид валюти;

- дата виконання або тривалість опціонного періоду.

Валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди двох сторін – продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.

Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від нього залежно від того, наскільки сприятливими будуть коливання валютного курсу.

Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим за опціон

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать