Особливості та основні напрями формування візантійської культури, її вплив на розвиток світової культури

Місце Візантії в культурі світу

В історії світової культури Візантії належить особливе, видатне місце. У художній творчості Візантія дала середньовічному світу високі образи літератури і мистецтва, що відрізнялися шляхетною добірністю форм, образним баченням думки, витонченістю естетичного мислення, глибиною філософської думки. По силі виразності і глибокої натхненності Візантія багато сторіч стояла перед усіх країн середньовічної Європи. Пряма спадкоємиця греко-римського світу і Сходу Візантія завжди залишалася центром своєрідної і воістину блискучої культури. Якщо намагатися відокремити візантійську культуру від культури Європи, Переднього і Близького Сходу, то найбільш важливими будуть наступні фактори:

У Візантії:

- була мовна спільність (основною мовою була грецька);

- була релігійна спільність (основною релігією було християнство у формі православ'я);

- при всій багатоетнічності існувало етнічне ядро, що складалося з греків.

Візантійську імперію завжди відрізняли стійка державність і централізоване керування.

Це все, звичайно, не виключає того, що візантійська культура, впливаючи на багато сусідніх країн, сама підпадала під культурний вплив з боку як племен і народів, що населяли її, так і суміжних їй держав. Протягом свого тисячолітнього

існування Візантія зіштовхувалася з могутніми зовнішніми культурними впливами, що виходили з країн, що знаходилися на близькій їй стадії розвитку, - з Ірану, Єгипту, Сирії, Закавказзя, а пізніше латинського Заходу і Древньої Русі. З іншого боку, Візантії приходилося вступати в різноманітні культурні контакти з народами, що стояли на значно більш низькій стадії розвитку ( візантійці називали їх "варварами" ).

Процес розвитку Візантії був не прямолінійним. У ньому були епохи підйому й занепаду, періоди торжества прогресивних ідей і похмурі роки панування реакційних. Але паростки нового, живого, передового проростали рано чи пізно у всіх сферах життя, за всіх часів. Невичерпним джерелом культури була народна творчість. Під покривом традицій і стереотипів жив, діяв і пробивав собі дорогу новий, творчий початок.

Історичний екскурс

Усю тисячолітню історію Візантії можна умовно розділити на три періоди:

- середина IV ст. - перша половина. VII ст. - період розкладання рабовласницького ладу і становлення середньовічного суспільства;

- середина VII – початок XIII ст. - поява і розвиток феодалізму у Візантії.

- XII ст. - XV ст. - останній період, що характеризується подальшим розвитком феодалізму і початком його розкладання.

Візантія була розташована на європейській стороні Босфору. Заснована в 658р. до н.е. Спочатку Візантія була мегарською колонією.. Вигідне географічне положення у відомої бухти Золотого Рогу зробило її великим торговим центром. У 330 році Костянтин Великий переніс у Візантію столицю Римської Імперії, назвавши її Константинополем і Новим Римом. З тих пір вона є центром цивільного і духовного життя греко-римського світу. У середні і нові століття Візантією стали називати всю східно-греко-римську імперію, що існувала від 324 р. до завоювання Константинополя османами в 1453 р.

Візантійська імперія породила особливу культуру, названу в науці візантизмом.

Історія візантійської держави поділяється на 9 періодів:

1. До Юстиніана (330-518 р.);

2. Юстиніан і його спадкоємці (518-610 р.);

3. Іраклій і боротьба з мусульманством (610-717 р.);

4. Династія Ісаврійська й іконоборство (717-867 р.);

5. Македонська династія і розквіт (867-1025 р.);

6. Занепад (1026 - 1081 р.);

7. Династія Комненів і Ангелів (1081 - 1204 р.);

8. Імперія в Никеї (1204-1261 р.);

9. Розквіт при Палеологах і падіння (1261-1453 р.).

Історія формування філософії, релігії і світогляду Візантії

Перші сторіччя існування Візантійської держави можна розглядати як найважливіший етап у формуванні світогляду візантійського суспільства, що спиралося на традиції язичеського еллінізму і принципи християнства. Формування християнства як філолофсько-релігійної системи було складним і тривалим процесом. Християнство увібрало в себе багато філософських і релігійних вчень того часу. Християнська догматика склалася під сильним впливом близькосхідних релігійних навчань, іудаїзму, манихейства. Однак християнство, незважаючи на наявність загальних з манихейством черт, принципово відмінно від манихейського дуалізму. Саме християнство було не тільки синкретичним релігійним навчанням, але і синтетичною філолофсько-релігійною системою, важливим компонентом якої були античні філософські навчання. Це, може бути, пояснює до деякої міри і те, що християнство не тільки боролося з античною філософією, але і використовувало її у своїх цілях. На зміну непримиренності християнства з усім що несло клеймо язичества приходить компроміс між християнським і античним світоглядом. Найбільш освічені і далекоглядні християнські богослови зрозуміли необхідність оволодіння всім арсеналом язичеської культури для використання її в створенні філософських концепцій.

Такі мислителі, як Василь Кесарійський, Григорій Ниський і Григорій Назианзін, закладають власне фундамент візантійської філософії. Їхні філософські побудови ідуть глибокими коренями в історію еллінського мислення. У центрі їхньої філософії знаходиться розуміння буття як досконалості, що веде до своєр

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать