Культура Єгипту

Вступ

Що може розбурхувати уяву сильніше, ніж похоронні скарби юного царя Тутанхамона, чиє царювання було короткочасним, але пишним?

Дивний факт виявлення цих скарбів англійцями, Картером і Карнарвоном, став віхою в історії єгиптології, і сам по собі настільки ж разючий, як і розшифровка ієрогліфів Шампольоном, геній якого повернув нам кілька тисячоліть нашої історії, додавши змісту залишеним ними свідченням. Більше 1700 років релікти давньоєгипетської культури турбували лише грабіжники, що проникали в гробниці в пошуках дорогоцінних металів, і мандрівники, які захоплювалися або шкодували, але розуміли дуже мало. У сімнадцятому й вісімнадцятому століттях ряд європейських учених зацікавився давніми руїнами (тоді можна було побачити значно більше, ніж сьогодні) і склали плани деяких з них. У результаті виник постійно зростаючий попит на єгипетські артефакти, за якими полювали музеї, засновані в європейських столицях. Процес придбання музеями нових експонатів мало відрізнявся від грабежу, хоча, по ідеї, він перебував під офіційним контролем. Основні знахідки, такі, як Амарна (1914 р.), гробниця Тутанхамона (1922 р.), великий човен Хеопса (1954 р.), були зроблені пізніше й, безсумнівно, за ними підуть і інші. Єгиптологи всіх країн об'єдналися, щоб спільними зусиллями перешкодити затопленню декількох найбільших пам'ятників давньоєгипетської архітектури при будівництві Асуанської греблі в 60-х роках. Єгиптологія усе ще є молодою наукою, і її істинна мета складається не в розкопуванні монументів легендарного минулого, а в тім, щоб, використовуючи всі сучасні методи, такі, як радіоуглеродне датування, аерофотозйомка, комп'ютерний аналіз і моделювання, з'ясувати деталі зародження, поетапного розвитку й кінця великої цивілізації. З кожним новим відкриттям її початок відсувається усе далі й далі в туманне минуле.

Можливо, у наш час єгиптологія робить дуже великий вплив і переживає пік популярності. Відділення єгиптології існують у багатьох університетах майже всіх розвинених країн миру. В 1999 році, наприклад, розкопки в Єгипті вели університетські експедиції з Японії, Польщі, Швеції, Англії, Італії, Німеччини, Франції, США, Канади й, звичайно ж, самого Єгипту. Щомісяця з'являється просто величезна кількість науково - популярних і академічних книг і статей на цю тему. Не залишають без уваги деякі аспекти цієї науки й ЗМІ, включаючи радіо й телебачення. У мережі Інтернет створено безліч сайтів, присвячених Давньому Єгиптові. У той же час у колах, що не належать до академічної єгиптології, дозріло й міцніє переконання, що деякі основні поняття цієї науки мають потребу в корінному перегляді.

Історія Єгиптології

Як академічна дисципліна, що викладають в університетах усього світу, єгиптологія вважається недавнім феноменом, їй виповнилося всього трохи більше 150 років. Проте історія її нараховує тисячі років. Більша частина ранніх письмових свідоцтв про Єгипет належить грекам, які вважаються засновниками першої великої цивілізації західного світу. Багато грецьких філософів і письменників мандрували по світу, записуючи побачене. Існує думка, що такі математики, як Фалес і Піфагор, побували в Єгипті й набули свої знання й мудрість від єгипетських жерців. Але саме з письмових творів двох грецьких істориків, Геродота й Манефона, починається реальна історія єгиптології, і багато з її загальноприйнятих концепцій ґрунтуються на їхніх роботах.

Геродот побував у Єгипті приблизно в 440 році до н.е. і записав свої враження й спостереження в третьому томі «Історії». Дебати відносно точності його роботи, і навіть відносно його намірів і мотивів, не вщухали ніколи, а в останні сто років набули особливої гостроти. Отже, саме Геродот першим запропонував концепцію, відповідно до якої Велика піраміда була побудована як усипальниця фараона, - теорію, що зараз є загальновизнаною в єгиптології, але яка, насправді, суперечить тубільним переповіданням.

Жрець із міста Себеніти на ім'я Манефон склав історію Єгипту приблизно в 270 році до н.е. До нас дійшли лише невеликі фрагменти його твору, але саме його погляди на історію Єгипту й лягли в основу сучасної єгиптології. Манефон розділив історію Давнього Єгипту на періоди правління фараонів по фамільній ознаці, де сини зазвичай успадковували батькам, і назвав ці періоди династіями.

Історію Єгипту писали й записували багато грецьких і римських мандрівників, такі, як Диодор Сицилійський, Страбон і Пліній. Після ісламського вторгнення в Єгипет в 640 році н.е. більша частина робіт грецьких і римських істориків була перекладена на арабську мову, але через виникле протистояння між християнством і ісламом інтерес до Давнього Єгипту в Європі згас на довгі століття.

Через кілька сторіч після хрестових походів, коли у Європі почали цікавитися науками, мандрівники знову кинулися в Єгипет. Джон Грейвс, британський математик і астроном, побував у Єгипті в 1638 році. Його робота «Пирамидография» дуже вплинула на двох інших учених, Тіто Лівіо Бураттіні й сера Ісаака Ньютона, які скористалися вимірами Грейвса в надії відшукати універсальні закономірності, сховані у Великій піраміді.

Багато єгиптологів, особливо французькі, думають, що сучасна єгиптологія зародилася в 1768 році,коли Наполеон завоював Єгипет. До його честі,честолюбний і амбіційний Бонапарт привів із собою 175 «савантов», як називали в той час учених. Двоє з них, Домінік Віван Денон і Эдме-Франсуа Жомар, виміряли Велику піраміду й багато з тоді ще збережених