Етимологія назв музичних інструментів в англійській та українській мовах

Зміст

Вступ

І. Теоретичні основи порівняльного аналізу назв музичних інструментів

1.1 Походження слів як об’єкт прикладного лінгвістичного аналізу

1.2 Специфіка тематичної групи "Музичні інструменти"

ІІ. Порівняльна характеристика походження англійських та українськихназв музичних інструментів

2.1 Експериментальна процедура формування корпусу вибірки

2.2 Етимологічні характеристики назв музичних інструментівв англійській та українській мові

Висновки

Список літератури

Додаток

Анотація

Вступ

Для вивчення словникового складу мови важливим є розуміння етимологічного аспекту, адже походження слова значною мірою впливає на його зовнішню та внутрішню форми, значення та сферу функціонування. В етимології мови втілені риси історико-культурного та соціального досвіду певної спільноти людей. З огляду на це вивчення проблем етимології, зокрема джерел запозичених слів є актуальним для сучасних лінгвістичних досліджень.

Метою нашого дослідження є порівняння етимології назв музичних інструментів в англійській та українській мовах.

Матеріалом дослідження слугували лексичні одиниці, взяті зі стандартної класифікації музичних інструментів в англійській та українській мовах.

Методами дослідження були метод етимологічного та порівняльного аналізів.

Розділ І. Теоретичні основи порівняльного аналізу назв музичних інструментів.

1.1 Походження слів як об’єкт прикладного лінгвістичного аналізу

В сучасній мовознавчій практиці термін етимологія має різні значення.

1. Розділ мовознавства, що вивчає походження слів.

2. Походження (стосовно словесного знака). Нам відома етимологія слова "тетрадь". Воно походить від грецького tetras, ролів відмінок tetrados – "четверта частина аркуша".

3. Встановлення походження слова. В тому ж значенні вживаються терміни: етимологізація, етимологування, етимологічний аналіз.

4. Етимологізувати – означає встановлювати первісне (істинне, основне) значення слова, тобто відшукувати те вихідне слово (етимон), від якого пішло слово, що роздивляється. Етимологічний розбір є визначенням морфологічного устрою слова, що існував раніше і його минулих словотворчих зв’язків.

Процес встановлення таких зв’язків називається науковим аналізом, а його результати – науковою етимологією [11, c. 8 - 11].

Зміст науково-етимологічного аналізу зводиться до наступних трьох завдань:

1. для основних оригінальних слів даної мови – зіставлення зі словами споріднених мов і простежування їх формальної та змістової історії вглиб до мови-основи;

2. для слів, які є похідними всередині даної мови, - встановлення їх складових частин: кореня, основи й формантів у рамках даної мови;

3. для запозичень – зазначення джерела запозичення.

Етимологічно словники більшості мов далекі від однорідності. В українській та англійській мовах вони складаються з двох шарів – власного (питомого) пласту слів та запозиченого пласту слів. В англійській мові власне англійські слова становлять лише 30 відсотків від усієї кількості слів англійського словника, але належать до числа найбільш уживаних слів в мовленні та письмі. Питомий елемент англійської мови складається з таких часто вживаних слів як артиклі, прийменники, займенники, сполучники, допоміжні дієслова, а також слова на позначення буденних предметів та ідей (house, child, water, go, come, eat,good,bad) [8, c. 13]. Слова, що належать до питомої англійської лексики характеризуються граматичною та лексичною значимістю, широкою вживаністю та розвиненою полісемією; вони найчастіше односкладні, мають велику словотворчу силу і входять до складу фразеологізмів. Питомим елементом в англійській мові є германський.

В українській мові виділяють три основні шари корінної лексики з погляду її походження:спільнослов'янський, до якого входить і найдавніша, спільно індоєвропейська лексика, спільносхіднослов'янський і власне український.

Спільнослов'янська лексика-це слова, успадковані через давньоруську із спільнослов'янської (праслов'янської) мови; найдавніший шар української лексики, її ядро. Спільнослов'янські слова втратили свою мотивованість і мають, як правило, непохідну основу. Наприклад:мати, око, кінь, молоко, воля; сидіти, орати, вміти, учити; хитрий, глухий; один, сто; ваш, там, куди; про, а, ні.

Більшість спільнослов'янських слів поширена в усіх слов'янських мовах, ясна річ, із фонетичними відмінностями, що відбивають специфіку кожної з них.

Серед спільнослов'янської лексики виділяють найстародавніший прошарок - спільно-індоєвропейські слова. Наприклад:сестра, брат, вовк, зима; вода, небо, ніч. спільно-індоєвропейські слова збереглися в близькому звучанні в інших мовах, що належать до індоєвропейської сім'ї. Спільнослов'янська лексика - це найбільш стала й уживана частина словника української мови. Особливо багатим і різноманітним є склад спільнослов'янських іменників.

Важливу і велику групу спільнослов'янської лексики складають дієслова - назви дій, робіт, процесів: стояти, лежати, йти, брати, жити, воювати. Чимало в українській мові спільнослов'янських за походженням прикметників - назв кольору, смаку, розміру, духовних та фізичних якостей людини, властивостей речей та ін.: рудий, довгий, малий, вузький, кислий, солодкий, мудрий, хитрий, лютий, глухий, косий, легкий, теплий, рівний. С

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать