Спорт без травм

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ І СТАТУРИ В ПРЕДСТАВНИКІВ РІЗНИХ ВИДІВ СПОРТУ

1.1 Легка атлетика

1.2 Плавання

1.3 Важка атлетика

1.4 Гімнастика

1.5 Боротьба

1.6 Баскетбол

РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІЯ ПРИДАТНОСТІ ДО ЗАНЯТЬ СПОРТОМ

2.1 Тестування в діагностиці фізичної роботоспроможності і функційної готовності спортсменів

2.2 Лікарсько-педагогічний контроль

2.3 Медичний контроль за дітьми, підлітками, юнаками і дівчатами у масовому спорті

РОЗДІЛ 3. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ ТА СПОСОБИ ЙОГО ПРОФІЛАКТИКИ

3.1 Загальна характеристика спортивного травматизму

3.2 Аналіз причин, механізмів і профілактика спортивних травм у різних видах спорту

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Спортивна медицина – порівняно нова область медичної науки. Вона досить інтенсивно розвивається, вдосконалюються, розробляються нові методи функціональної діагностики.

Проблема : при занятті спортом досить часто виникають травми дітей та дорослих.

Актуальність : аналіз практики роботи вчителів та тренерів показує, що існують проблеми в якості фізичного виховання та спорту пов`язані з травмуванням.

Проблема практичної роботи полягає в організації забезпечення виконання запланованих завдань визначеної інтенсивності та розраховані на їх певний вік.

Робоча гіпотеза : можна думати, що впровадження в практику роботи вчителів та тренерів фізичної культури організаційних і дидактичних вимог, використання строго дозованого навантаження і науково-педагогічного контролю дозволить підвищити ефективність занять та знизити рівень травматизму.

Метою дослідження є обґрунтування напрямків зниження травматизму.

Задачі дослідження.

1. З`ясувати особливості фізичного розвитку організму в залежності від занять певними видом спорту.

2. Охарактеризувати підходи щодо визначення рівня придатності до занять спортом.

3. Проаналізувати причини виникнення травматизму та виявити способи його профілактики.

Методи і організація дослідження:

1. Вивчення наукової і науково-методичної літератури.

2. Аналіз і синтез даних отриманих з літературних джерел.

Організація дослідження включала аналіз наукової інформації щодо фізіологічних та фізичних змін в організмі під час занять фізичною культурою та причин виникнення травматизму.

На основі одержаних даних дослідження були проаналізовані:

- відомості наукової і науково-методичної літератури;

- досвід провідних спеціалістів в області профілактики травматизму;

- порівняння фізичного розвитку та статури при заняттях різними видами спорту.

На захист виносяться: результати проведеного дослідження та важливість використання тренувальних навантажень при плануванні програм занять спортом з метою досягнення максимально низького рівня травматизму.

Наукова новизна: представлені узагальнені сучасні дані про деякі аспекти травматизму при заняттях спортом в системі тренування і дозування навантаження на організм.

Практична значимість:Для встановлення оптимального співвідношення інтенсивності та обсягу тренувального навантаження необхідно керуватися метою, з якою виконується та чи інша вправа, а також враховувати вікові і статеві особливості та рівень фізичної підготовленості тих, кому вона пропонується. У дітей та підлітків спостерігається велика неузгодженість відновлення окремих функцій, тому досить важливим є коригування навантажень в тренувальному процесі. В результаті передозування та неправильної організації навчання та занять спортом зростає рівень травматизму.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ І СТАТУРИ В ПРЕДСТАВНИКІВ РІЗНИХ ВИДІВ СПОРТУ

1.1 Легка атлетика

На спортивні досягнення в легкій атлетиці насамперед впливають тотальні розміри тіла (ріст і вага).

Таннер, що проводив дослідження учасників багатьох олімпійських ігор, показав, наприклад, що серед бігунів найбільший ріст у бар’єристів, що спеціалізуються на дистанції 100 м — 184 см; що в бігунів, що спеціалізуються на "малих" дистанціях, ріст тим менше, чим довша дистанція: у бігунів на 400 м — 180 см, на 800 м — 178,5, на 1500 м — 178 см, на 5000 м — 173 см, на 10000 м — 172, у марафонців — 167 см.

В міру подовження дистанції бігу в спортсменів падає вагово-ростовой індекс (від 401 до 320 г/см), зменшується величина абсолютної поверхні тіла і збільшується значення відносної ваги тіла.

Стрибуни у висоту мають середній ріст 189 см, дискоболи — 189, а штовхальники ядра — 196 см. Такий ріст у штовхальників ядра пояснюється тим, що дальність польоту ядра (за інших рівних умов) тим більше, чим вище від землі знаходиться точка вильоту ядра, тобто чим вище спортсмен. Поряд з цим велике значення для високих досягнень у легкій атлетиці мають пропорції тіла. Так, у спринті особливу роль грає не довжина тіла, а відносна довжина ніг. Найбільша довжина ніг стосовно довжини тіла в стрибунів складає 51,5%, у спринтерів 49, у ходків 48%. Цікаво відзначити, що в олімпійського чемпіона в бігу на короткі дистанції В. Борзова цей показник дорівнює 55%.

Біомеханічні дослідження свідчать про те, що метальники повинні мати високі показники м'язової сили і мати довгі руки, що збільшують час додачі сили до снаряда. Дійсно, метальники володіють добре розвитою

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать