Халхін–Гол 1939 року в оцінці істориків і політиків різних країн

Халхін–Гол 1939 року в оцінці істориків і політиків різних країн

В травні 2009 року виповниться 70 років бойовим подіям на монгольській річці Халхін–Гол. В травні – вересні 1939 р. тут відбувалися бойові дії між частинами Червоної і Квантунської армій, посилених, відповідно, монгольськими і баргутськими ( баргути – жителі Внутрішньої Монголії, яка входила до складу Маньчжоу–го) частинами. За радянськими офіційними джерелами, на час вирішальної бойової операції в серпні 57 тисячній радянській армії протистояла 75 тисячна, добре оснащена японська. З кожного боку були задіяні сотні літаків, танків і гармат. І хоча дипломатичні відносини між СРСР і Японією не були розірвані, це була справжня віна з багато чисельними для обох сторін жертвами.

Цей конфлікт відносився до числа тих міжнародних подій, які на протязі багатьох років привертали і продовжують привертати увагу дослідників не тільки в країнах, які безпосередньо брали участь у збройному зіткненні, але й багатьох інших державах. Але до цих пір не поставлена остаточна крапка в оцінці подій того часу, причому в силу не стільки військових, скільки політичних і ідеологічних причин.

Під час кровопролитних боїв на монгольсько – маньчжурському кордоні у пресі СРСР і Японії публікувалася про це надзвичайно скупа інформація. У нас – тільки короткі повідомлення ТАРС. Ні одного опису бою, ні однієї кореспонденції із Монголії, ні в червні, ні липні, ні в серпні не появилося. Тільки 6 серпня всі центральні газети опублікували Указ Президії Верховної Ради СРСР про нагородження Н – ської танкової бригади орденом Леніна і про присвоєння їй імені комбрига М.П. Яковлева. Але не вказувались ні номер бригади, ні за які військові досягнення її нагородили вищим орденом країни. В тексті було присутнє лише загальне формулювання: «за виключні заслуги при захисті Батьківщини.» І лише пізніше стало відомо, що була 11- а танкова бригада, яка нагороджувалася за активну участь у боях на горі Баін – Уаган.

30 серпня в центральних газетах були вперше опубліковані укази про присвоєння звання Героя Радянського Союзу учасникам бойових дій на Халхін – Голі. До того ж у формулюваннях указів за звичаєм використовувалися тільки загальні фрази, такі як: « за зразкове виконання бойових завдань», і «за видатний героїзм. Проявлений при виконанні бойових завдань», за якими важко було зрозуміти, про які битви іде мова. І тільки вже потім про бої на Халхін – Голі стали писати вірші і пісні, знімати кінофільми, всіляко показуючи образ радянського воїна.

Одним із перших про халхін–гольські бої відкрито заговорили літератори оспівуючи мужність і героїзм радянських солдат. У перші ж тижні після перемоги радянських військ у Монголії відомий поет Костянтин Симонов, який побував на полях боїв як спецкор «Красной звезды», написав під сильним враженням від побаченого поему «Далеко на Сході», уривок з якої був надрукований в журналі «Япония сегодня» за серпень 1999 року.

Військовим же спеціалістам потрібно було майже рік, щоб розпочати аналіз та оцінку цих подій. В 1940 р. появилися праці П.І. Другова «Із досвіду дій АБТВ на р. Халхін–Голі», «Бойові дії авіації в Монгольській Народній Республіці», « «Бій у Халхін–Гола» та ін. Генеральний штаб РСЧА опублікував монографію «Дії 1-ї армгрупи в халхін – гольській операції» (травень–серпень 1939 р.). Слідом за цими книгами з’явилося декілька десятків історичних досліджень, спогадів учасників боїв, творів документальної прози, інших матеріалів.

Досить оперативно відредагували на події на Халхін–Голі і за кордоном. В ті роки в іноземній пресі появилося декілька публікацій, написаних по гарячим слідам подій, але без використання будь–якої документальної основи. Не випадково, більшість із них не тільки не прояснювали суті конфлікту, але і включали наспіх зроблені оцінки.

Наприклад, згідно однієї із найбільш поширених в ті роки в іноземній пресі версій, конфлікт на річці Халхін–Гол спровокував рейд радянсько – монгольського кавалерійського загону, який порушив кордон Маньчжоу – Го в районі Номон–Хан–Бурд–Обо. За цією версією, коли японські частини відкинули «порушників, росіяни ввели у справу великі сили, які знаходилися бойовій готовності на Уралі, і влаштували японцям настояну «м’ясорубку».

З початком військових дій в Європі у вересні 1939 ці події надовго відійшли на задній план. Тільки після капітуляції Японії дослідники знову повернулися до аналізу халхін–гольських подій, тим більше що і Міжнародний військовий трибунал в Токіо не вніс ясності у пояснення халхін–гольських подій.

Після капітуляцій Японії і встановлення окупаційного режиму на японських островах американські окупаційні власті створили при штабі головнокомандуючого Д. Макартура спеціальні органи., які повинні були займатися узагальненням досвіду збройної боротьби в Азійсько–Тихоокеанському регіоні у воєнний і передвоєнний період. Представники військово–історичної служби армії США прийняли рішення залучити до цього високопоставлених генералів і старших офіцерів колишньої японської армії, а також японських військових істориків. Ці генерали і офіцери у свій час працювали у ставці, генеральних штабах армії і флоту, штабах Квантунської і Корейської армій.

Пророблена цими людьми величезна робота була завершена в 1960 р. Вона включала 184 монографії по загальним проблемам і 13 спеціальних досліджень, які стосувалися тільки Маньчжурії. До цих документальних матеріалів були додані карти і довідкові таблиці