Українське козацтво

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Тема:

«Українське козацтво»

Зміст

Вступ

1. Зародження козацтва, його роль в об’єднанні українського народу

2. Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького

2.1 Причини війни

2.2 Початковий період війни (1648-1649 рр.)

2.3 Події 1650-1654 рр.

3. Держава Богдана Хмельницького

3.1 Переяславська рада

3.2 Характеристика державних засад гетьманського козацтва

3.3 Внутрішні та зовнішні причини руйнації держави Богдана Хмельницького

Висновки

Література

Вступ

Українське козацтво є одним з популярних об’єктів для дослідження не тільки у вітчизняній історії, але й в історичних науках інших країн. Подібного явища не знала історія жодної країни. Про козаків у час їхнього розквіту знали не тільки їх ближні сусіди, а й уся Європа. Неодноразово приїжджали на Україну різні дослідники, щоб ближче познайомитися з життям та побутом козацької верстви. Разом з тим, незважаючи на те, що за історичними мірками, це відбувалося відносно недавно, має місце неповна визначеність та різна оцінка тих подій, що відбувалися за часи козацтва. Ця робота охоплює період з початку виникнення козаків і до часів, що зараз в історіографії мають назву “Руїна”. Завданнями цієї роботи було: використовуючи твори сучасних авторів розібратися з походженням українського козацтва, їх військової організації та прослідкувати розвиток подій під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького; узагальнюючи хід та розвиток тих трагічних подій зробити висновки щодо внутрішніх та зовнішніх причин занепаду держави Богдана Хмельницького, перетворення незалежної української держави в своєрідний полігон для політичних амбіцій Росії, Туреччини, Польщі, Швеції.

1. Зародження козацтва, його роль в об’єднанні українського народу

Українське козацтво – це дуже складне історично-соціальне явище. Видатний історик М.С. Грушевський писав про це так: “Внаслідок своєї оригінальності, а також завдяки гучної ролі в історії Східної Європи, козацтво звертало на себе увагу здавна; чимало (істориків) їм займалися, але при цьому дуже багато залишилося неясного, і в літературі по цьому питанню існують часом судження дуже сумнівні та помилкові”.

Існують різні думки щодо часу й рушійних чинників складання цього войовничого прошарку, що населяв спочатку південь України. Наприклад, у радянській науці найбільш поширеною була теорія, за якою виникнення козацтва пояснювалося посиленням феодального та релігійно-національного гноблення, наступом феодалів на селянство, загарбання польськими панами селянських земель. Однак, ця теорія не може застосовуватися для універсального пояснення всіх випадків перетворення селян на козаків: адже часто на південних окраїнах українських земель опинялися вільні, ще й заможні люди. У зв’язку з цим спостереженням народилася “уходницька” теорія: селяни й часом міщани переселялися за дніпровські пороги та у вільні степи з метою їхнього господарського освоєння. У дореволюційній історіографії була в ходу “аристократична” або “рицарська” теорія формування козацтва, згідно якій відчайдушні українські лицарі-феодали, що зневажали смерть й тішили свої бентежні душі небезпечним протиборством із татарами, прагнули захистити власний народ від жорстоких кочовиків. Немає сумнівів у тому, що всі названі причини існували насправді. Важко лише погодитися з тим, що формування козацтва було справою окремих, хай навіть і видатних осіб. То був історично об’єктивний процес, пов’язаний і з посиленням феодальної експлуатації селянства, і з господарським освоєнням нових земель, і з необхідністю захисту від татарських і турецьких агресорів. Перші відомості в джерелах про українських козаків відносяться до кінця XV століття.

Наступний етап еволюції українського козацтва пов’язаний з виникненням Запорізької Січі. Це було утворення військово-політичного характеру, що мало свої органи управління, чітку систему організації війська і прагнуло підтримувати зв’язки із сусідніми державами. Це був зовсім новий етап у розвитку козацтва і протягом тривалого часу Запорізька Січ виконувала функції державного утворення.

Запорізька Січ була заснована на дніпровському острові Хортиця в 50-х роках XVI століття. Одним з її засновників вважають легендарного князя Дмитра Вишневецького-Байду, який приблизно у 1553 році побудував для себе замок на острові Хортиця. В подальшому місце перебування Січі змінювалось неодноразово. Це була фортеця, загороджена ровом і десятиметровим земляним валом, на вершині якого стояв дерев’яний частокіл. Тут знаходились високі башти з бійницями для гармат. В середині фортеці знаходився майдан із церквою і стовпом, де карали винних. Навколо майдану стояли великі довгі хати – курені, де жили січовики, знаходилися будинки старшини, канцелярія, а далі – склади, арсенали, ремісницькі майстерні, торгові лавки. Всього налічувалось до 38 куренів, в яких проживали козаки – земляки. Не випадково більшість куренів носила назви українських міст (наприклад, Батуринський, Браїлівський, Іркліївський, Канівський, Корсунський, Полтавський та ін.).

Чисельність козаків на Січі коливалася в залежності від пори року, ходу воєнних дій та інших причин. Але вона рідко перевищувала 15-20 тисяч. Основна маса козаків-запорожців