Визначення статі молодняка птиці

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ СТАТІ МОЛОДНЯКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ

ХАРКІВ 2007

1. Огляд методів визначення статі молодняку свійської птиці

Навчитися визначати стать добового молодняку птахівники намагалися вже давно. Відомі, наприклад, два стародавніх методи, що дозволяють розділяти добових курчат на курочок і півників з точністю 60–65%. В основі цих простих прийомів визначення статі лежать розходження в рефлекторних реакціях самців і самок на дискомфортне положення курчат (рис. 2).

Відповідно до першого способу, курчат піднімають за шию, при цьому ноги у півника в такому положенні будуть висіти рівно опущеними вниз, тоді як курочка буде намагатися підняти їх і корчити пальці.

Згідно до іншого способу, курчат потрібно тримати за лапки головою вниз, при цьому півник висить спокійно, а курочка намагається піднімати голову.

Стародавні способи визначення статі курчат

Точність цих двох прийомів сексування курчат можна трохи підвищити, якщо врахувати, що у добових півників у порівнянні з курочками голова більш округла, помітніший гребінець, товщі ноги й сильніше загнути й дзьоб. Та й важать півники в середньому на один-два грамів більше, ніж курочки.

Визначення статі каченят за Н.В. Сидоровим. Простий спосіб визначення статі добових каченят запропоновано більше 50-ти років тому асистентом кафедри птахівництва Московської сільськогосподарської академії ім. К.А.Тімірязєва Н.Н. Сидоровим [13]. В основу цього способу визначення статі добових каченят свійської качки (але не мускусної) положено статеві розходження в будові нижньої гортані. У селезнів нижня частина гортані при вході в грудну клітку помітно розширена й виконує функцію резонатора. Це розширення має округлу форму діаметром 3–5 мм і добре прощупується пальцями оператора.

Місце розташування гортанного резонатора у селезня та положення каченяти в процесі визначення статі

Стать каченят визначається відразу ж після вибірки їх з інкубатора. Це пов’язане з тим, що нижня частина гортані поступово опускається в грудну клітку й чим старше каченя, тим важче прощупати резонатор у самців. Для визначення статі каченят цим способом його беруть у праву руку, при цьому пальці оператора торкаються грудки пташеняти.

Лівою рукою оператор відводить голівку каченят вперед від себе і піднімає догори дзьоб. Великий палець правої руки сортувальник прикладає до шийних хребців каченят, чим створює упор для його тіла в момент визначення статі. Одночасно з цим, вказівним пальцем правої руки оператор прощупує місце в нижній частині шиї. Місце для промацування рухливого резонатора у самців обмежено зверху двома нерухливими горбками (зрощення ключиць із лопатками), а знизу – одним горбком (зрощення ключиць із грудною кісткою). У центрі цього трикутника у селезнів і знаходиться четвертий рухливий горбок – резонатор, завбільшки з невелику горошину. У самочок же такого горбка не має, що й дає можливість визначати стать добових каченят.

Точність сексування каченят даним способом становить 94–98% при швидкості близько 300 гол./година. Однак слід зазначити, що ця процедура визначення статі достатньо трудомістка й нерідко призводить до травмування каченят, що, у свою чергу, викликає збільшення відходу молодняку в процесі його вирощування.

Японський метод (вентсексинг). На початку ХХ століття в Японії була розроблена процедура визначення статі добових курчат шляхом візуального обстеження клоаки й виявлення на її внутрішній стінці статевого горбка, що істотно розрізняється за формою й величиною в півників і курочок [14, 15]. У цей час японський метод визначення статі молодняку широко використовується у світовому птахівництві. У країнах СНД висококваліфіковані оператори з багаторічним стажем роботи сексують японським методом за 1 годину 600–800 добових курчат із середньою точністю 92–96%. Швидкість сексингу індичат, каченят і гусенят трохи нижче (500 гол./годину) при точності: для індичат – 88–92%, гусенят і каченят – 96–99%. У процесі визначення статі молодняку цим методом можливе травмування й перезараження пташенят патогенною мікрофлорою кишечника.

Генетичні методи (аутосексинг). Аутосексинг базується на розведенні спеціально виведеної міченої за статтю птиці, у якої статева приналежність добового молодняку визначається за забарвленням пуху (колорсексинг) або типами опереності крила (федерсексинг) [16,17]. У сучасному птахівництві особливо широко поширені аутосексні кроси яєчних і м’ясних курей, у яких як маркери статі використовуються системи альтернативних алелей – «сріблястість – золотистість» або «смугастість – однотонність» забарвлення оперення, а також «рання – пізня» опереність молодняку. Аутосексинг забезпечує високу точність (98–100%) і швидкість (1,5–7 тис. гол./годину) сортування молодняку за статтю. Він нешкідливий для пташенят, високотехнологічний і не вимагає тривалого навчання операторів-сортувальників.

Сексування молодняку за допомогою технічних засобів. Спроби спростити процедуру визначення статі молодняку за допомогою технічних засобів здійснювались неодноразово. При цьому, розробка різних по своїй суті методів проходила за приблизно однаковою схемою. Спочатку, дослідники намагалися знайти різницю між пташенятами чоловічої та жіночої статей за їх морфологічними, анат