Заходи по профілактиці та лікуванні хвороб риб. Хвороби коропа

ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ ХВОРОБ РИБ

Хвороби риб можуть завдавати великої шкоди рибництву, тому для успішного розведення риби, отримання високої продуктивності водойм важливо знати і вміти діагностувати найбільш поширені захворювання риб, ефективно здійснювати профілактичні заходи. В одних випадках хвороба викликається збудником (паразитом), що потрапляє в організм риби, в інших риба захворює при нестачі або, навпаки, надлишку деяких розчинених у воді речовин, різких коливаннях температури води, механічних пошкоджень, а також недостатньому або неповноцінному харчуванні.

Хвороби риб поділяють на інфекційні, збудниками яких є бактерії, віруси, гриби або водорості, та інвазійні, викликані тваринами паразитами: найпростішими, гельмінтами, ракоподібними та ін.

Виникнення захворювань тісно пов'язане з багатьма факторами, що впливають на життя риб у водоймі. Так, наприклад, надлишок сірководню або недолік кисню в ставкової воді, вплив стічних вод, які потрапляють у ставки, та інші негативні чинники знижують стійкість риб до захворювань, сприяють поширенню хвороб. Тому при постановці діагнозу необхідно не тільки визначити збудника, а й враховувати фактори, які могли б спровокувати спалах хвороби або стати безпосередньою причиною її.

Для запобігання захворювань риб обов'язковим є проведення лікувально-профілактичних заходів. Велику роль у профілактиці захворювань грають виконання рибоводно-біотехнічних заходів, дотримання технології вирощування риби, використання доброякісних кормів, особливо при вирощуванні риби в садках та басейнах. Надмірна щільність посадки, різкі коливання температури води, недолік кисню та інші стрес-фактори викликають зниження загальної резистентності організму риб. У ослаблених риб захворювання можуть бути викликані вірулентними або умовно-патогенними мікроорганізмами, в тому числі типовими представниками водної мікрофлори. До таких захворювань належать міксобактеріози, бактеріальна геморагічна септицемія (краснуха, або аеромоноз), деякі інвазії.

Для профілактики захворювань виключно ефективно використання полікультури, наприклад вирощування коропа з білим і чорним амурами, білим і строкатим товстолобика. Ці риби не тільки більш стійкі до небезпечних для коропа захворювань, але й при їх спільному вирощуванні значно покращують екологічний стан водойм. Одночасно знижується рівень паразитарних захворювань, оскільки ці риби поїдають зоопланктон і бентос, окремі представники якого є проміжними господарями багатьох ендопаразитів.

Успішна боротьба з хворобами риб неможлива без своєчасного виконання комплексу спільних лікувально-профілактичних заходів, обов'язкових у технологічному процесі. Це антипаразитарні обробки риби навесні і восени безпосередньо в ставках органічними барвниками, регулярне внесення вапна по воді у ставки при накопиченні в них органічних речовин і хвороботворних мікроорганізмів.

Зупинимося на найбільш поширених захворюваннях риб, а також методи діагностики та боротьби з цими хворобами.

Бактеріальна геморагічна септицемія (краснуха, або аеромоноз). Це найбільш небезпечне, масове захворювання коропа і деяких інших коропових риб. До нього сприйнятливі і рослиноїдні риби при екстремальних умовах їх змісту.

При захворюванні риб відбувається почервоніння поверхні тіла, виникають червоні плями (підшкірні крововиливи). Нерідко спостерігаються виразки, черевна водянка, витрішкуватість і шершавість луски. Захворювання може протікати в гострій або хронічній формі. Гостра форма хвороби характеризується черевної водянкою, хронічна - виразками на поверхні тіла.

На виникнення і перебіг хвороби істотно впливає температура води. Спалахи захворювання зазвичай відзначаються навесні або на початку літа. Хвороба тягнеться все літо і загасає восени.

У північних районах захворювання зустрічається рідше і менш небезпечно, ніж у південних районах. На перебіг хвороби впливає і вік риби. На півдні короп хворіє з однорічного віку, на півночі - занедужують старші вікові групи, в тому числі виробники.

У перехворілих коропів виробляється імунітет до цього захворювання. Якщо при повторному зараженні риба і захворює, то в більш слабкій формі. Поширенню хвороби сприяють щільні посадки риб. Фактором, що провокує захворювання, також вважається травматизм риб.

Першою ознакою цього захворювання є порушення функції видільної системи, в результаті чого відбувається накопичення рідини в різних частинах тіла: у черевній порожнині (водянка), в лускаті кишеньках (шершавість луски та шкірні пухирі), в заочноямкові просторі (витрішкуватість). Гострий перебіг хвороби спостерігається протягом 2-3 тижнів і супроводжується високою смертністю риб. До літа хвороба переходить у хронічну форму, відзначається почервоніння поверхні тіла риб. Зазвичай червоніє нижня частина тіла, але в ряді випадків червонуватий відтінок набуває вся поверхня тіла риби. На місці крововиливів руйнується тканина і утворюються виразки спочатку неглибокі, а згодом досягають такої глибини, що видно м'язи. До кінця літа виразки можуть зажити, а на їх місці утворюється рубець. У хворих риб спостерігаються значні зміни внутрішніх органів. Збільшуються печінка і жовчний міхур. Хворі риби перестають харчуватися, уповільнюється їхній ріст.

Для лікування і профілактики аеромонозу використовують заходи профілактики та медикаментозні засоби. Заходи профілактики захворювання спрямовані на те, щоб попередити проникнення за