Життєвий і творчий шлях О. Кобилянської

1 Біографічні відомості

Народилася Ольга Юліанівна Кобилянська27 листопада 1863р. у містечку Гура-Гумора в Південній Буковинію З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині. Дитинство й юність майбутньої письменниці минули в румунсько-німецьких містечках Гура-Гумора, Сучава, Кімполунг. Пізніше вона жила в с. Димка, а з 1891р. — у Чернівцях.

Батько, Юліан Кобилянський, народився на Галичині. Він належав до шляхетського роду, який мав свій герб і походив з Наддніпрянщини. Проте, папери, які б посвідчували спадковість родової ознаки, з легковажної руки Якова Кобилянського — батька Юліана і діда Ольги Кобилянської — не мали нотаріального підтвердження, бо він вважав, що синові буде достатньо і його розумної голови для заробітку. Це мало згодом великий вплив на долю письменниці. Мати, Марія Вернер, походила з німецької родини. Її родичем був відомий німецький поет-романтик Захарій Вернер. Будучи спольщеною німкою, з любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала усіх дітей у пошані та любові до українства. Брат Ольги Степан був живописцем (серед його творів — портрети сестри). Ще один брат — Юліан — прославився як філолог, автор кількох підручників із латинської мови.

З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині.

Через п'ять років після її народження батька переводять до Сучави. Там Ольга Кобилянська знайомиться з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами в цілому, так і між її доньками, зокрема Ольгою Кобилянською і Ольгою Устиянович, зароджуються приятельські стосунки, які триватимуть у майбутньому до кінця життя письменниці. Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1881 р. — у Чернівцях. Увiцi 14 рокiв майбутня письменниця пише вiршi нiмецькою мовою. У 1880 р. написане перше німецькомовне оповiдання О. Кобилянськоï

У ПівденнійБуковині, заселеній переважно німцями й румунами, жили й українці. Але українських шкіл чи культурно-освітніх закладів у 60 — 80-ті рр. тут не було. Німецька школа не могла дати Кобилянській будь-яких знань з історії культури українського народу. Перші літературні твори О. Кобилянської, написані німецькою мовою ще без чіткого уявлення, “що значить слово “література”, припадають на початок 80-х рр. (“Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини”, “Доля чи воля?”). Ранні неопубліковані твори Кобилянської (“Гортенза”, “Малюнок з народного життя на Буковині”, “Видиво”, “Людина з народу” та ін.) сьогодні зберігають переважно пізнавальне значення, відображаючи окремі сцени з життя містечкової інтелігенції, людей з народу.

Німецька мова, як і німецька культура, відіграли позитивну роль у житті й творчості Кобилянської. Вони, як слушно зауважила Леся Українка, допомогли Кобилянській вийти в широкий світ загальнолюдської культури. Але для утвердження Кобилянської як української письменниці необхідно було глибоко знати не лише українську мову, а й надбання української літератури. Цю істину вона все ясніше почала усвідомлювати і з кінця 80-х років наполегливо вивчає культурну спадщину свого народу, виявляє дедалі більший інтерес до його життя.

Ю. Кобилянський вийшов на пенсiю у 1883 р. i оселився з родиною в с. Димцi Серетськогоповiту. Для О. Кобилянськоï розлука з улюбленим краєм була важкою та болiсною, там, за ïï словами, вона залишала "велику частку своєïдушi i своïхпочуттiв, багато образiв, уяви i своєï сили":Через хворобливість матерi та через молодших братiв Ольги, якiзакiнчували навчання, родина у 1891 р. переїжджає до Чернiвцiв.Упродовж наступних рокiв О. Кобилянська. активно пише повiстi та оповiдання "Вiн i вона" (1895), "Царiвна" (1896), "Що я любив" (1896), а далi "Нiоба", "Некультурна", "Природа", (1898), "Земля", "У недiлю рано зiлля копала", "Через кладку", "За ситуацiями", "Апостол чернi" та багато інших творiв, в яких не тільки вiдтворила глибиннi процеси соцiального i суспiльного буття, а й виробила модерну неоромантично-символiстську стилiстику з вражаючим iмпресiонiстичним розкриттям психiчного стану людини.

У 1903р. Ольга зiбралася вдруге поïхати до Києва на ювiлей М. Лисенка. та важко захворiла мати, i вона змушена була залишитися вдома. Тяжка праця по господарству, а також простуда викликали хворобу в самоï О. Кобилянськоï. Наприкiнцi 1903 р. ïï розбив частковий паралiч. I хоча лiкування на нiмецьких та чеських курортах до певноï мiри знешкодили наслiдки недуги, починаючи з 1903р. вона постiйно хворiла, а коштiв на систематичне лiкування не вистачало. Приблизно в той самий час, на початку 1900-х pp. О. Кобилянська переживає драму особистого життя, пов'язану з iменем Осипа Маковея. Значення О. Маковея в долi письменницi неможливо недооцiнити: саме вiн,, здавна приятелюючи з О. Кобилянською, стимулював ïï творчiсть,, був першим проникливим професiйним критиком, саме Маковей на сторiнках редагованих ним видань уводив-майбутню письменницю в культурне середовище. Тривалi дружнi стосунки, якi виникли мiж ними iз взаємноï симпатiï переросли в почуття кохання. О. Кобилянеька мрiяла про одруження, i навiть першою заговорила про це. Проте О. Маковей несподівано одружився з іншою жi