Модернізм в літературі. В. Маяковський

МОДЕРНІЗМ (МОДЕРН) ( фр. modernismе, від moderne - новітній, сучасний) - у широкому розумінні означає сукупність стилів, напрямків в європейській та американській художніх культурах кінця ХІХ - початку ХХ ст., яким притаманно заперечення старого традиційного мистецтва, відхід від культурних цінностей XVIII-XIX ст. У вузькому значенні - стиль у художній культурі на початку ХХ ст., який прагнув прикрашування середовища (“мистецтво дрібничок”). Модерн був частково визначений символізмом , поєднував європейські та східні традиції. Для новаторів ХХ ст. важливо не що сказати, а як сказати. Модерністська модель постулює ідеї хаосу, випадковості, неможливості упорядкування. Модернізм поєднав такі естетичні напрямки: кубізм, імажинізм, футуризм, сюрреалізм, експресіонізм, абстракціонізм.

Витоки модернізму. Соціальні - розвиток індустріальної цивілізації; конфлікт між особистістю та суспільством. Філософські - песимізм, ірраціоналізм , індивідуалізм, еклектика, відмова від систематичного мислення. Культурні - криза культури, вираження абсурдності буття новими засобами, проголошення переваги мистецтва над реальністю. Наукові - у природознавстві домінує принцип відносності, компліментарності; плюралістичність, нелінійність картини світу, некласичність бачення світу.

Світоглядні засади модерну. Інтуїтивізм (А. Бергсон, Н. Лоський) - філософський напрямок, що доводив можливість осягнути природу явищ не завдяки розуму, а через інтуїцію. Прагматизм ( У. Джеймс) - філософське вчення, згідно з яким ідея набуває змісту лише у своїх практичних наслідках, і навпаки, реальний світ здійснюється лише через плин свідомості (“свідомість тече ”). Екзистенціалізм ( від “екзистенція” - існування) (А. Камю, Ж. -П. Сартр, М. Хайдеггер, С. К’йоркегор, К. Ясперс, М. Бердяєв) - філософський світогляд, який затверджує унікальність існування світу людської суб’єктивності; концепція людини, яка сама собі створює норми поведінки, виходячи зі свого душевного ладу: у світі немає надії, майбутнього, людина живе лише сьогодні. Ніцшеанство (Ф. Ніцше) - філософія надлюдини. Психоаналіз (З. Фрейд, К. Юнг) - індивідуальне несвідоме - рушійна сила людини; вплив колективного несвідомого. Феноменологія (Е. Гусерль) - духовні “сутності" свідомості незалежні від реального існування та чуттєвого досвіду.

Ознаки модернізму :

- ідея радикального оновлення мистецтва, культури, людини, громадського життя: відхід до світу формальних, фактурних предметів;

- концептуалізм : предмет зображення - нова реальність, яка не схожа з навколишнім світом; головна функція мистецтва - не відображення світу, а конструювання його, відбиття свого ставлення до подій, суб’єктивного сприйняття реальності;

- прагнення до епатажу : депредметизація, дефігуративність; безсюжетність, складні внутрішні форми, поліритмічність;

- сильний вплив філософських, соціологічних, психологічних, культурологічних теорій .

Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найбільш визначних - імажинізм та футуризм, акмеїзм та експресіонізм, сюрреалізм та "театр абсурду", дадаїзм та "новий роман". Деякі з них охопили не тільки літературу, а й інші види мистецтва (експресіонізм, сюрреалізм, футуризм поширилися також на образотворче мистецтво, музику, театр), проникли в кіно й на телебачення.

Не існує одностайної думки щодо виникнення модернізму. Тривалий час вважалося, що зародився він у Франції в 70-х роках XIX століття, а проявами модернізму були імпресіонізм і символізм.

Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною. Модернізм зовсім не покликаний бути мистецтвом для широких мас, а навпаки. Відомий іспанський філософ та мистецтвознавець Хосе Ортега-і-Гассет зазначає: "Модерністське мистецтво має маси проти себе, і воно завжди буде мати їх проти себе. Воно, по суті, чуже народові й більш того, воно вороже народові". Модернізм ставить собі за мету бути "мистецтвом для митців, а не для мас людей. Це буде мистецтво касти, а не демократичне мистецтво". Втім, принцип цей не є для модернізму абсолютним. Винятком з "антидемократичного" правила може слугувати теорія і творча практика унанімістів та експресіоністів

Модернізм затверджує примат форми над змістом. Іноді форма модерністського твору є самодостатньою та абсолютизованою (футуризм, "новий роман"), іноді - підкорена формі категорія змісту є також важливою (експресіонізм, екзистенціалізм). Один з теоретиків модернізму К. Фідлер проголошує: "В художньому творі форма повинна сама по собі утворювати матеріал, заради якого й існує художній твір. Ця форма, що водночас є і матеріалом, не повинна виражати нічого, окрім себе самої. Зміст художнього твору є ніщо інше, як саме формоутворення".

Література модернізму є рішучим протестом і запереченням художніх принципів реалізму й натуралізму з їхнім зверненням до реальної дій