Філософсько-алегоричний роман Вільяма Голдінга "Володар мух"

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Внутрішній світ людини в творчості Вільяма Голдінга

1.1 Самопізнання людини в творах - притчах Вільяма Голдінга

1.2 Місце роману «Володар мух» в творчості Вільяма Голдінга

РОЗДІЛ ІІ. Проблематика роману Вільяма Голдінга «Володар мух»

РОЗДІЛ ІІІ. Філософсько-алегорична основа поетики роману Вільяма Голдінга «Володар мух»

3.1 Сюжет та образи головних героїв у романі Вільяма Голдінга «Володар мух»

3.2 Роль природи в романі Вільяма Голдінга «Володар мух»

3.3 «Володар мух» Вільяма Голдінга як роман – пересторога

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Англійський письменник Вільям Голдінг вважається одним з найбільших міфотворців ХХ століття. Його роман «Володар мух» був вибраний в якості теми курсової роботи саме через наявність глибоких філософських та моральних стверджень, освітлених споконвічних питань боротьби добра та зла, людського буття, значення кожної окремої людини для суспільства. Невимушений стиль оповіді робить роман доступним для розуміння навіть маленькому читачу, а відкритий фінал змушує замислитися над майбутнім не тільки окремо взятих хлопців, але всього людства. Все це робить роман актуальним в будь-який час, для будь-якого суспільства, для кожної людини, незважаючи на її вік та соціальний стан.

Об’єктом даного дослідження є роман Вільяма Голдінга «Володар мух». Предметом дослідження є філософсько-алегоричні поняття та події роману. Метою дослідження є розкриття та трактування філософсько-алегоричних образів роману.

Структура роботи обумовлена її метою, вона складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. Перший розділ подає загальну характеристику поглядів В.Голдінга на самопізнання людини, визначає місце та значення роману в творчості письменника. У другому розділі розглядається проблематика роману «Володар мух» . Третій розділ містить відомості про філософсько-алегоричну основу поетики роману. Список використаних джерел складається з 13 позицій.

РОЗДІЛ І. Внутрішній світ людини в творчості Вільяма Голдінга

1.1 Самопізнання людини в творах-притчах Вільяма Голдінга

Вільям Голдінг (1911-1993) - один із найяскравіших та самобутніх англійських прозаїків ХХ століття, який ще за життя сприймався як класик. Він автор таких відомих романів, як «Спадкоємці» ("TheInheritors", 1955), «Злодюжка Мартін» ("PincherMartin", 1956), «Вільне падіння» ("FreeFall", 1959), «Шпиль» ("TheSpire", 1964), але світову відомість йому приніс роман «Володар мух» ("LordoftheFlies", 1954) [11, с.461].

Художній світ В.Голдінга складний та суперечливий. Складність виражена в багатоаспектності основної проблеми, яку досліджує митець. Вся увага письменника зосереджується на людині та її зв’язку с навколишнім світом, що простежується в романах «Спадкоємці» та «Шпиль». Його художній світ відрізняється наявністю постійних архетипів, тенденцій до конструювання жорсткої моделі світу, що базується на антитезі. Всі елементи цієї моделі стають змістовними, але структуротворчу функцію виконують насамперед категорії простору та часу, міфу та символу.

У світі В.Голдінга йде постійна боротьба людини з навколишніми ворожими силами навколо та всередині себе. Герою нема на що сподіватися крім себе самого, він робить свій вибір самотужки. Протиріччя закладено в двоїстій природі людини, які автор викриває в романах «Володар мух» та «Злодюжка Мартін». Письменник вважає, що основною силою, яка заважає моральному прогресу є незнання людиною себе, а з цього і робиться висновок, що історія – це проблема, для вирішення якої необхідна мобілізація внутрішніх сил людини, тобто самопізнання. Трагізм процесу самопізнання, вираженого в шляху героя від незнання, страждань та відчуття провини до пізнання істини, проходить через повне відокремлення від рідної стихії, створюючи нерозв’язний конфлікт. Людина – це сукупність протиріч та можливостей, що стоїть перед необхідністю вибору.

В своїй промові на зустрічі європейської спілки письменників в 1963 році В.Голдінг охарактеризував основну мету своєї творчості: «На протязі всього життя я не раз був вражений та приголомшений, дізнаючись, що ми, люди, можемо зробити один з одним… Ось чому я пишу зі всією пристрасністю, на яку тільки здатен, і кажу людям: «Дивіться, дивіться, дивіться: ось яка вона, як я її бачу, природа найнебезпечнішої з усіх тварин – людини»» [11, с.407. Переклад наш]. На таку позицію письменника наштовхнули жахіття воєнних років.

Свої романи В.Голдінг називав притчами. У сучасному літературознавстві під притчею розуміють в першу чергу засіб вираження морально-філософських роздумів письменника, які часто бувають протилежними до загальноприйнятих суспільних уявлень. Для притчі головне не змалювання, а вираження ідейного змісту [12, с.437]. У лекції «Притча», прочитаній у 1926 році у Каліфорнійському університеті, В.Голдінг подав своє бачення основних завдань письменника: «Письменник не може вигадати історії, в якій би не було повчання людям. Ускладнюючи на свій лад свої знаки, він досягає не глибини на багатьох рівнях, а того, що й очікується від знаків - послідовної значущості. Отже, за природою свого ремесла автор притчі дидактичний і прагне дати моральний урок. Люди не дуже люблять моральні уроки. Пігулка має бути підсолодженою, має