Танкова битва за станцію Чоповичі

Курсова робота

з історії

Танкова битва за станцію Чоповичі

План

Вступ

1.Загальна ситуація на фронтах Другої світової війни в листопаді-грудні 1943 року

2. Характеристика радянських та німецьких військових частин, що брали участь в подіях грудня 1943 року

3.19 грудня 1943. Станція Чоповичі

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

«Війна не закінчилась,

поки не похоронений останній солдат»

Останні два десятиліття – це період зламу суспільно-політичного, економічного, релігійного життя в України — період зламу нашої пам’яті.

Ми відкриваємо раніше заборонені книги, вивчаємо архівні матеріали, розпитуємо очевидців і дізнаємося про події нашого, доволі-таки трагічного минулого, яке є не що інше, як наша пам’ять. Проте таємниці залишились не тільки в заборонених раніше темах, але й здавалось би в такому досконало вивченому відрізку історії, як Велика Вітчизняна війна. З кожним роком все менше залишається учасників і свідків тих подій. Тож ми вважаємо, що наш обов’язок хоча б цією роботою внести наш скромний вклад у вивчення історії Великої Вітчизняної війни, історії нашого краю, віддати данину пам’яті солдатам, що визволяли нашу землю.

Цю роботу ми присвячуємо 65-й річниці визволення України.

Метою нашого дослідження є розкриття історичних таємниць ВВВ, зокрема малодослідженої танкової битви за ст..Чоповичі і вихід до Коростеня, яка відбувалась 19.12.1943, в якій брало участь близько 600 танків з обох сторін.

Предметом нашого дослідження є, власне, танковий бій, який відбувся 19.12.1943, між ст.Чоповичи та с.Стримівщина, визначення боєвих частин, що приймали участь в бою та дослідження впливу битви на хід Другої світової війни.

Основними методами нашого дослідження є вивчення і обробка спогадів, документів, фотодокументів безпосередніх учасників тих подій. Документи на даний час зберігаються в музеї Чоповицького ЗНВК «Школа-сад» І-ІІІ ступенів. Крім документів в ході нашого дослідження ми працювали з безпосередніми свідками тих подій – жителями ст. Чоповичі та с. Стримівщини, а також учасником танкової битви Нечаєвим П.Ф.

В процесі оборонної битви, яка розгорнулася між річками Дон і Волга, радянське командування приступило до розробки плану розгрому ворога.

1. Загальна ситуація на фронтах Другої світової війни в листопаді-грудні 1943 року

Основна ціль кампанії 1942/1943 років полягала в тому, щоб перехопитистратегічну ініціативу з рук ворога, нанести йому тяжку поразку і тим самим докласти, як найбільше зусиль для перелому в ході війни. До листопада 1942 року співвідношення сил стало майже рівним, тобто покращилось в сторону радянської армії. В складі діючих фронтів окремих армій було 385 стрілецьких, мотострілецьких та кавалерійських дивізій, 5 механізованих і 10 танкових корпусів, 145 стрілецьких, мотострілецьких та лижних бригад, 89 окремих танкових і механізованих бригад. З цих даних видно, що ворог вже не мав такої великої переваги в воєнній техніці та озброєнні, як на початку війни. Вона також підтверджує, що існуюче в перші дні майже подвійна перевага в людях була також ліквідована.

Восени 1942 року на Волзі в районі Сталінграда розпочалась одна з найбільших битв Другої світової війни. У результаті наступу радянської армії 19-23 листопада в оточенні опинилось 330-тисячне німецьке угруповання. 2 лютого 1943 року фашистські війська капітулювали. Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні. Першим районним центром, звільненим від окупантів, було місто Мілове. За визволення першого міста на українській землі своє життя віддали 1066 солдат і офіцерів.

Улітку 1943 року радянським військам вдалося завдати поразки гітлерівським арміям на Курській дузі. Загальний наступ під Курськом дав можливість визволити місто Харків (23 серпня 1943 року). Уперше за всю історію Другої світової війни Москва салютувала визволителям українського міста. Почався загальний наступ, який мав на меті повністю звільнити Україну від німецько-фашистських загарбників. Першим етапом цього плану стала підготовка до визволення Лівобережної України. Протягом серпня – вересня 1943 року від німців звільнено Лівобережжя з його промисловим серцем - Донбасом. Операції на території Лівобережної України відбувалися в досить важких умовах. Відступаючи, нацисти в безсилій люті теж застосовували тактику «випаленої землі» - знищували все, передусім промислові об’єкти й матеріальні цінності, які не можна було вивезти до Німеччини. У жовтні 1943 року радянські війська остаточно ліквідували німецькі плацдарми в районі Мелітополя та Запоріжжя й самі почали закріплюватися на правому березі Дніпра біля Києва та Кременчуга. На черзі була операція з визволення столиці України.

«Східним валом» називали фашисти укріплення на правому березі Дніпра. Тут їм вдалося сконцентрувати значні військові сили, зокрема есесівські танкові дивізії «Рейх» та «Адольф Гітлер». Командування вермахту розраховувало на те, що Дніпро, як багатоводна річка з високим правим берегом, стане надійним оборонним рубежем. «Радше Сонце впаде в Дніпро, ніж росіяни здолають «Східний вал», - говорив Гітлер[1]

Протягом жовтня 1943 року війська І Українського фронту під командуванням М. Ватутіна вели запеклі бої за розширення плацдарму на п

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать