Як тема рідної землі розкрита в "Казці про Дурила"?

Тему Батьківщини, рідної землі поет своєрідно розкрив у казці для дорослих. Вона називається просто: "Казка про Дурила". її автор написав останнього року життя, а на друк твір чекав двадцять п'ять років.
Це алегорична розповідь про втрачену й віднайдену Батьківщину. Казка розповідає про мандри головного героя. Герой цей Дурило зовсім не дурень. Батько, виганяючи сина з дому, сказав:

Ну, йди вже, клята рахубо,
бо дома змолоду вріжеш
дуба...

Уже з цих рядків неважко зрозуміти, коли й де починається дія: Україна, голодні роки. Рятуючись від голодної смерті, Дурило мандрував і мандрував світом, доки не виріс і зміцнів. Тоді й надумав навідатися до Рідного краю. Але - забув дорогу до нього. Шукаючи рідну Вітчизну, Дурило в своїх мандрах натрапив на дивну країну з не менш дивними людьми, які без запинки вихваляють себе й порядки в своїй країні:

Ми знаєм все! Для нас усе відоме!
Що буде завтра? Запитайте нас.

Це не звичайна країна, а просто рай. Засновники цього раю такого наплели хлопцеві, що він почав недовірливо до всього придивлятися. І побачив: у цих засновників руки в крові. На його питання вони відповіли:

- Та це, - йому
кажуть, -
така у нас звичка:
до щастя дорога веде через
річку -
та річка із крові та трішки
із сліз...

Поцікавившись, чия то кров, Дурило почув у відповідь: "Тих людей, що підло не визнали наших ідей".
Читачеві зрозуміло, яку країну мав на увазі автор. Дурило поспішає її залишити. Він нарешті знаходить Рідний край: зникли гори, охоплені вогнем, кривава річка - і хлопець побачив батькову хату, а "під нею засмучена мати пасе сонячних зайчиків у дворі..." Казка на те й казка, щоб усе щасливо закінчилося. Дурило повернувся додому, коли його країна стала вільною від кривавих "засновників".

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать