Поняття планування, його місце серед функцій управління

Міністерство культури та мистецтва України

Київський національний університет культури та мистецтва

Контрольна робота

Поняття планування, його місце серед функцій управління

2010

У спрощеному розумінні, менеджмент - це вміння домагатися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поводження інших людей. Менеджмент - по-українському “керування” - функція, вид діяльності по керівництву людьми в найрізноманітніших організаціях. Менеджмент - це також область людського знання, що допомагає здійснити цю функцію. Нарешті, менеджмент як збірне від менеджерів - це певна категорія людей, соціальна верства тих, хто здійснює роботу з керування.

А керування розглядається як процес, тому що робота з досягнення цілей за допомогою інших - це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємозалежних дій. Ці дії, кожне з яких саме по собі є процесом, дуже важливі для успіху організації. Їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція теж являє собою процес, тому що також складається із серії взаємозалежних дій. Процес керування є загальною сумою всіх функцій. Процес керування (менеджмент) має чотири взаємозалежні функції: планування, організація, мотивація й контроль.

Не буде перебільшенням затвердження, що планування є основою всіх життєвих процесів. Генетична основа всього живого є план, програма, алгоритм етапів розвитку організму, чітка програма закладена в насінні, і саме вона визначить тип рослини, чудо його появи на світло, цвітіння, плодоносіння й умирання.

Планування є найважливішим етапом і процесу керування, що визначає мети (підприємства, колективу, особистості), найбільш ефективні методи й кошти, необхідні для досягнення цих цілей, і систему показників, що визначають хід робіт з досягнення поставлених завдань.

Найбільш відповідальним завданням планування є прогнозування або, як часто називають його американські фахівці, стратегічне планування (до речі, слово стратегія походить від грецького strategos - "мистецтво генералів", стратегів). Прогнозування повинне забезпечити рішення поставленого стратегічного завдання, домогтися певної мети за допомогою наукового передбачення на основі аналізу внутрішніх і зовнішніх зв'язків організації, вивчення економічних тенденцій. От що говорять про це класики: "Передбачати - значить управляти" (Блез Паскаль); "Знати, щоб передбачати, передбачати, щоб управляти" (Огюст Конт). Нікколо Макіавеллі затверджував, що управляти - це змусити вірити, і бачив у цьому одну з найважливіших завдань керівника.

Прогнозування є найважливішим інструментом прийняття стратегічних управлінських рішень на основі аналізу системи показників: якісних (їх часто називають орієнтирами) і кількісних (завдань). Основне завдання стратегічного планування - визначення шляхів і методів досягнення поставлених цілей.

Іншій складовій наукового планування є моделювання стану керованої системи, що служить своєрідним аналогом експерименту в природничих науках. Основним завданням наукового програмування в плануванні є розробка алгоритму реалізації функцій керованої системи.

Традиційне планування складалося з декількох стадій: скрупульозна й об'єктивна оцінка стану справ в організації й визначення її можливостей; визначення мети (основний і проміжних, другорядних) і способів її досягнення й, нарешті, вибір методів оперативного контролю. Така принципова модель планування для будь-яких масштабів діяльності - від державного до сімейного.

Здається, що складання плану - ясна й навіть рутинна робота. У будь-якій родині, що має у своєму розпорядженні певну місячну суму доходів, завжди продумуються статті неминучих витрат, тобто складається місячний, а іноді й перспективний фінансовий план. Раніше процедура планування теж була досить ясної й чітко регламентованою. Наприкінці календарного року всі підприємства галузі одержували контрольні цифри плану й плановики становили річний план з поквартальною й місячною розбивкою. Ціль, тобто контрольні цифри, визначалася "нагорі", у головкомі або міністерстві, а керівник підприємства міг тільки ритуально стенати, запевняючи всіх, що план завищений, і просити додатковий фонд зарплати й матеріальні ресурси. Основна характерна риса планування при командно-адміністративній системі - директивність - була інструментом реалізації єдиної планової системи, показники якої повинні були виконуватися "за всяку ціну" для безперебійної роботи всього народного господарства країни.

У конкурентному середовищі підприємці сучасної Росії повинні інакше підходити до формуванню виробничого плану й ретельно вивчати досвід європейського, американського і японського менеджменту. Тепер немає команд зверху, немає й контрольних цифр і відповідь на питання, що, як і коли варто провадити, повинне дати саме підприємство. Зараз конкурентноздатність підприємства визначають не тільки товар і економічність його виробництва, але й система планування, методи досягнення цілей і стратегічного прогнозування. Показовий досвід відомої корпорації "Ксерокс", що ще в 1981 р. сміло заявила, що основною стратегічною метою її діяльності є автоматизація рутинної конторської праці, хоча тоді 95% її продажів доводилося лише на звичайні копіювальні машини.

Таким чином, планування на сучасному підприємстві здійснюється, у кілька етапів: 1-й етап - визначити ринковий попит на продукцію, тобто включаються механізми маркетин

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать