Роль інформаційно-аналітичних служб у поширенні наукових знань

Роль інформаційно-аналітичних служб

у поширенні наукових знань

Інформаційно-аналітичні структури починають стрімко розвиватися у високорозвинених країнах світу у 50-і рр. XX ст., що стає реакцією на колосальне зростання розмірів світового інформаційного ресурсу. На кінець 80-х — середину 90‑х pp. щорічний світовий інформаційний потік перевищив 10 млн назв наукової та іншої інформаційної продукції, що у перерахунку на одного споживача — інженера, наукового співробітника, спеціаліста — становило 1500 сторінок щодня. Навіть у найбільш технічно розвинених країнах втрачалася можливість управління масивом інформації, генерованої суспільством, за деякими даними, кожна десята науково-дослідницька робота США виконується марно, оскільки вона була вже десь виконана, у Німеччині понад 15 % національного доходу витрачається на дублювання наукових досліджень, у колишньому СРСР, за оцінками економістів, понад 10 % валового національного прибутку витрачалося марно саме через непоінформованість наукового і промислового секторів [1].

Наведена статистика демонструє тривожний факт випереджального характеру зростання потоку генерованої людством інформації порівняно з традиційними можливостями людства щодо її обробки, засвоєння і використання, і це пов’язано не лише з марно витраченими коштами. Неспроможність введення в обіг суттєвої частини генерованої інформації стосовно навколишнього світу і процесів, що відбуваються у нашому суспільстві обумовлює викривлене уявлення про дійсність, а за умови розвитку цієї тенденції — зростаючу неадекватну реакцію суспільства на навколишнє середовище.

У зв’язку з цим у практичній діяльності науковців, спеціалістів сфери економіки, політики, різних категорій чиновників, представників владних структур все більшої гостроти набувають проблеми пошуку у загальному потоці інформації, необхідної саме для них, обробки великих інформаційних масивів. При цьому опрацювання великих інформаційних масивів забезпечує високу точність, безпомилковість пошуку. Інформаційно-аналітичні структури у процесі свого розвитку виявилися спеціалізованими структурами з вивчення, обробки і аналізу інформації, і сьогодні виконують роль посередника між масивами інформації та її користувачами. Потреба у таких посередниках у зв’язку з розвитком суспільства стає все більш важливою і сьогодні суттєво впливає на його структуру. У США, наприклад, у сфері обробки інформації працює понад 80 % працездатного населення, 17 % — задіяно у традиційних галузях промисловості та 2,3 % — у сільському господарстві [2].

Загальновідомо, що з 80-х рр. сума знань у суспільстві збільшується у двічі кожні 2 роки, причому з прискоренням. У соціальній сфері ця тенденція проявляється в тому, що у найбільш розвинених країнах світу взято курс на перехід у найближчий час від теперішнього індустріального суспільства до постіндустріального інформаційного. Так, США передбачають увійти до цього високотехнологічного в історії людської цивілізації процесу з науково місткими технологіями, що підкріплюється і в США, і в Японії, Німеччині, та інших країнах ґрунтовними освітніми програмами, вдосконаленням підготовки відповідних наукових кадрів; і одним з результатів цього процесу є те, що на сьогодні наукові працівники у США генерують 35 % всіх наукових публікацій світу [3]. Високорозвинені країни світу характеризує активний розвиток Інтернет-технологій, суттєві успіхи на шляху технічного прогресу. Серед найближчих завдань при цьому є розробка нового покоління комп’ютерної техніки — оптичних, фотонних комп’ютерів зі швидкістю дії у десятки мільярдів операцій за секунду [4].

Стосовно сфери організації інформаційно-аналітичної діяльності слід зазначити, що важливим здобутком США стали так звані “фабрики думки” — наукові центри з обробки та аналізу інформації, які визнані в усьому світі, на розгляді структури яких доцільно зупинитися детальніше.

У літературі з цих питань зазначається, що поява “фабрик думки” обумовлюється ситуацією, коли державні інститути, громадські організації, бізнесові структури вже не в змозі самостійно упоратися, з одного боку, з величезним потоком інформації, зі зростаючими проблемами суспільної значимості, з іншого — в суспільстві збільшується кількість людей з вищим освітнім рівнем, і саме “фабрики думки” дають змогу долучитися до вирішення складних загальносуспільних проблем людям, яких з тих чи інших причин не влаштовує робота у традиційних державних, наукових чи політичних структурах, де вони не знаходять повного самовираження.

Як зазначає з цього приводу І. Л. Шейдіна, “надзвичайно високий темп змін у світі, продиктований соціальними і науково-технічними революціями, комплексний характер проблем, що виникають перед тими, хто приймає відповідальні рішення, обумовлював необхідність залучення експертів-консультантів як джерела відсутніх в американського уряду чи монополій професійних знань” [5].

“Фабрики думки” або ж мозкові центри на сьогодні є незалежними дослідницькими організаціями, що зосереджують свою діяльність на розробці суспільнозначимих проблем, сприянні здійсненню практичної політики, впровадженні результатів наукового пошуку, розробці програм, формульованні цілей. Здійснюючи соціальні проекти у сфері публічної політики, налагоджуючи комунікації з метою просування соціальнозначимих проектів, вони стають центрами тяжіння для інтелектуалів, об’єднуючи навколо себе інколи набагато більше мислячих людей, ніж перебуває вла