Як у циклі "Сиве сонце моє" образ матері підноситься до символічного значення народу?

Цикл "Сиве сонце моє" Борис Олійник присвятив пам'яті своєї матері. Смерть матері змушує сина замислитися над її долею, згадавши все їхнє життя. З рядків поезії, які складають цикл, поволі постає образ простої селянської жінки. У роки війни вона була ще молодою: "Вже - солдатка. Іще - не вдова". Закінчилася війна, відсвяткували День Перемоги. Повернулися з фронтів ті, кому судилося повернутися. А до неї замість чоловіка прийшла похоронка. А далі - доля вдови-солдатки. Жила вона, "як усі", жила життям усього народу, розділяючи з усіма всі радощі і труднощі. Жити, "як усі", - це, за Борисом Олійником, жити за законами народної моралі, в якій завжди на першому місці стоять поняття Совість, Доброта, Робота. Сина мати ніколи не повчала, а виховувала власним прикладом. Мати для ліричного героя - носій простих й одночасно вічних моральних істин. "Трудний урок" життя матері йому, сину, "учити безсонно довіку".
Чи була мати щасливою, замислюється син? І приходить до висновку: мабуть-таки, була. Бо поруч із нею завжди були люди, була робота, завдяки якій все довкола цвіло, чепурилось село, колосилися ниви й молоділа земля.
Та найголовніший урок, який син засвоїв від матері, - це повага до свого народу, розуміння його, бо вона сама "була від коріння до крони - народом".

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать