Викрадення детей як вид злочинной дияльности організованих злочинних угруповань

ВИКРАДЕННЯ ДІТЕЙ ЯК ВИД ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ організованих злочинних угруповань

і.в. сервецький, д.г. казначеєв

ажко переоцінити значення сім'ї в житті кожної дитини. Саме в сім'ї закладаються моральні та етичні основи. Міцна сім'я в умовах економічної і соціальної нестабільності в Україні повинна стати надійним притулком для дитини. Але, на жаль, як свідчать соціологічні дослідження, щорічно виявляється близько 12 тис. дітей, кинутих батьками, більшість з яких віком 3–7 років. У навчально-виховних за-кладах України перебувають майже 50 тис. дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків, під опікою перебувають близько 40 тис. дітей¹ . Середовище, в якому ростуть і виховуються понад 100 тис. дітей в Україні, є неблагополучним.

Світове співтовариство неодноразово віддавало пильну увагу забезпеченню правового захисту дітей. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 жовтня 1989 р. (далі – Конвенція), кожна дитина (людина віком до 18 років) має право на повний захист від усіх форм сексуальної експлуатації та насильства² .

Значного поширення нині набула торгівля дітьми як одна із форм насильства. Як вважають спеціалісти Інтерполу, щороку в світі близько мільйона дітей викрадаються і продаються для залучення до сфери сексуального бізнесу, прибутки від якого оцінюються в
$ 5 млрд. США³ .

Простежуються транснаціональні канали, якими здійснюються поставки дітей з Латинської Америки – в Європу і на Близький Схід; з Південної Азії – в Європу і на Близький Схід; на європей-ський і західноафриканський ринки експорту дітей. У Східній Європі рух відбувається в напрямку зі Сходу на Захід, з Російської Федерації, України і Білорусі дітей переважно перевозять до Польщі, Угорщини, країн Балтики та в столиці західноєвропейських держав⁴ .

Щодо міжнародної торгівлі дітьми, то, за даними Генерального Секретаріату Інтерполу, Італія стала центром транзиту дітей, яких переправляють та примушують вчинювати протиправні дії, жебракувати, займатися проституцією, а інколи – для торгівлі їх органами тощо⁵ .

Так, у багатьох країнах Заходу, Сходу та Півдня, напівофіційно склався "чорний ринок" продажу дітей, де специфічною формою посередницької діяльності работоргівлі, здебільшого, треба вважати викрадення та подальший продаж дітей⁶ .

Останнім часом почастішали продаж та викрадення дітей і підлітків в Україні: вони продаються для усиновлення, утримання їх у домах розпусти, під заставу тощо. Одним із прикладів торгівлі дітьми в Україні є виявлені прокуратурою Львівської області факти вивезення за кордон новонароджених із пологових будинків. Під час розслідування цієї кримінальної справи було встановлено, що впродовж 1992–1994 рр. керівники ряду медичних закладів Львівської області займалися торгівлею немовлятами. За даними комісії Верховної Ради України з питань прав людини, громадянами інших країн (США, Швейцарії, Канади, Німеччини, Франції) було усиновлено і вивезено з порушенням чинного українського законодавства понад 800 немовлят, із яких 130 – громадяни України⁷ .

Вражаючою є динаміка поширення на всій території України злочинів такого виду. Так, в Одеській області порушено кримінальну справу за фактами зловживання службовими особами при усиновленні дітей іноземними громадянами; у Тернопільській області порушено кримінальну справу за фактом вивезення в 1992 р. 124 дітей-сиріт, які залишились без батьків, до США на ліку-вання і неповернення в Україну 56 дітей⁸ . Випадок купівлі львівськими журналістами за оголошенням трирічного хлопчика в його батьків за $ 400 США дістав значний суспільний резонанс⁹ .

За даними досліджень правоохоронних органів України та інших країн світу, займаються торгівлею дітьми організовані злочинні угруповання. Свою діяльність вони забезпечують розвинутою систе-мою здійснення корупційних дій.

Суть міжнародної торгівлі дітьми полягає у їх викраденні, примусі, насильстві та експлуатації у найвідразливіших формах.

Механізм торгівлі включає викрадення, перевезення, перехову-вання, передачу з рук у руки, продаж або купівлю дітей за допомогою різних способів примусу, застосування сили, обману або шахрайства, щоб перетворити їх на рабів або помістити в наближені до рабства умови, присилувати займатись проституцією, а також для домашнього рабства, підневільної праці на підприємстві.

Головна причина торгівлі дітьми – це економічне безладдя. Діти, з неблагополучних сімей перестають відвідувати школу, чим посилюється ймовірність того, що вони рано чи пізно потраплять до рук торговців. У деяких місцевостях родини самі продають своїх дітей работоргівцям, які, у свою чергу, перепродують їх до домів розпусти або ж на фабрики чи ферми, де вони змушені займатися підневільнею працею.

За іншою, доволі поширеною схемою, немовлят викрадають з материнських рук і продають як реквізит професійним жебракам. Іноді торговці навмисно калічать дітей, щоб вони викликали більше співчуття перехожих для одержання більшої милостині.

Спираючись на факти торгівлі дітьми, зазначимо, що існують різні види, форми та цілі, пов'язані з цим негативним явищем як з боку покупців, так і з боку продавців. Дозволимо собі класифікувати вказані дії за двома групами. До першої віднося